Точка х0 називається граничною точкою множини Е, якщо в будь-якому хоколі точки x0 є точки множини Е відмінні від точки x0. Нехай функція y=f(x) означена на множині Е і x0 – гранична точка цієї множини. Число а називається границею функції y=f(x) у точці x0 чи при х, яке прямує до x0, якщо таке, що для всіх х, які задовольняють нерівності 0<|x-x0|<d, виконується нерівність |f(x)-a|<e. Це означення границі функції за Коші.
Число а називають границею функції f(x) у точці x0, якщо для будь-якої послідовності {xn}, xn є E, що скорочується до x0, відповідна послідовність значень функції {f(xn)} збігається з числом а. Це означення границі функції за Гейне.
Число А є границею функції f(x) зліва (лівою границею), якщо для будь-якого числа e<0 існує d=d(e)>0 таке, що при x є (x0-d; х0) виконується нерівність
|f(x)-A|<e
Число B є границею функції f(x) справа (правою границею), якщо для як завгодно малого значення e>0 знайдеться d=d(e)>0 таке, що для всіх x з проміжку x є (x0; х0+d) виконується нерівність |f(x)-В|<e
Ліва і права границі називаються одностороннніми границями.
Число b називається границею функції при , якщо для будь-якого як завгодно малого числа існує таке додатне число N, що для всіх x, які задовольняють нерівність , виконується нерівність
.
Скорочено означення границі при можна записати так:
Якщо при цьому елементи послідовності додатні (від’ємні), то пишуть так: