Функціонування і розвиток державного кредиту веде до утворення державного боргу, який визначається як загальна сума заборгованості держави, що складається з усіх випущених і непогашених боргових зобов'язань, включаючи боргові зобов'язання, які вступають у дію в результаті виданих гарантій за кредитами, або зобов'язань, що виникають на підставі законодавства або договору.
Поточний борг — це загальна сума заборгованостей і відсотків за ними, що підлягають сплаті в поточному році.
Капітальний борг — це загальна сума заборгованості та відсоткових витрат, які мають бути сплачені за зобов'язаннями держави у визначені періоди.
Виходячи з того, що внутрішнім чи зовнішнім кредиторам заборгувала держава, державний борг поділяється на внутрішній і зовнішній. Вважається, що наявність внутрішнього боргу є більш сприятливим для фінансового розвитку країни, ніж нарощування зовнішніх запозичень.
Розрізняють номінальну суму державного боргу та його реальну величину.
Номінальний борг визначається як величина заборгованості, виражена в грошовій формі в розрахунку на поточний період.
Реальний рівень боргу залежить від грошової політики центрального банку.
За способами використання державний борг поділяється на активний і пасивний.