Державний кредит— це сукупність кредитних відносин, в яких позичальником виступає держава. Суб'єкти такого кредиту, з одного боку, держава в особі уряду та окремих державних органів; з іншого боку — населення, а також окремі господарюючі суб'єкти, і насамперед, інституціональні інвестори.
Об'єктом державного кредиту в сучасних умовах виступають гроші. Часто за допомогою цього кредиту держава вилучає значну частку грошей з обігу і таким чином регулює грошову масу.
Функціями державного кредиту є позички і казначейські зобов'язання.
Як економічна категорія державний кредит поєднує в собі фінансові та кредитні відносини. Як ланка фінансової системи він обслуговує формування і використання централізованих грошових фондів держави.
Функції державного кредиту:
РозподільнаРегулюючаКонтрольна
Сутність регулюючої функції проявляється в тому, що вступаючи в кредитні відносини держава впливає на стан грошового обігу, рівень відсоткових ставок на ринку грошей і капіталів на виробництво і зайнятість.
Міждержавний або міжнародний кредит— це позика, яку надає одна країна іншій, або коли держава отримує позику в міжнародній фінансово-кредитній установі (наприклад, у Світовому банку, МВФ) чи якомусь об'єднанні кредиторів (наприклад у Паризькому клубі)
Економічний зміст міжнародного кредиту можна розглядати як відносини між суб´єктами міжнародної економічної діяльності з приводу надання, використання та повернення позики. Безумовно, що головною метою будь-якого кредиту є отримання прибутку шляхом пересування капіталу з менш прибуткового економічного простору в більш прибутковий.
Значення міжнародного кредиту в розвитку світової економіки полягає в тому, що завдяки кредиту відбувається перерозподіл капіталів між країнами у відповідності до потреб і можливостей більш прибуткового застосування.
Суб´єктами кредитування зазвичай виступають: банки, приватні фірми, урядові кредитні установи, міжнародні кредитні установи та міжнародні організації, транснаціональні корпорації, страхові компанії.
В сучасних умовах міжнародний кредит виконує такі функції:
• забезпечення перерозподілу фінансових та матеріальних ресурсів між країнами;
• сприяння більш ефективному використанню фінансових та товарних ресурсів;
• сприяння накопиченню фінансових та матеріальних засобів та їх раціональне використання;
• прискорення процесу реалізації товарів, розширення сфери і напрямків міжнародної торгівлі;
• забезпечення сприяння удосконалення методів конкурентної боротьби на світовому ринку;
• сприяння вирішенню програм структурної перебудови економіки окремих країн;
• зниження платоспроможності країн-постачальників та підвищення рівня їхньої заборгованості кредиторам.
