Організація— основа світу менеджерів, чинник, що зумовлює існування менеджменту.
Щоб мати статус організації, певна група повинна відповідати декільком обов'язковим вимогам, до яких належать:
a) наявність двох або більше осіб, які вважають себе частинкою цієї організації;
b) наявність хоча б однієї мети, яку приймають усі члени організації;
c) наявність членів організації, котрі працюють разом, щоб досягти певної мети.
Отже, організація це група осіб, діяльність яких свідомо координується для досягнення загальної мети.
Організації бувають формальними та неформальними:
Неформальні організації це групи людей, що з'являються спонтанно, і між ними виникають взаємозв'язки. Неформальні організації існують у всіх формальних організаціях, церквах, за винятком невеликих.
Формальне управління, має справу з організаціями, що мають тільки одну мету. Предмет даного курсу це керування складними організаціями, для яких характерна низка взаємопов'язаних цілей. Такі організації є не лише групами, цілеспрямованими в діяльності, вони також мають загальні для всіх складних організацій характеристики. Ці загальні ознаки дають змогу зрозуміти, чому для досягнення успіху потрібно керувати організацією.
Загалом мета будь-якої організації полягає в перетворенні ресурсів з метою досягнення результатів. Основні ресурси, що використовують організації, люди (людські ресурси), капітал (гроші), матеріали, техніка, інформація.
Однією з найважливіших властивостей організації є її взаємозв'язок із зовнішнім середовищем. Організація повністю залежить від навколишнього світу як стосовно своїх ресурсів, так і споживачів, користувачів результатів, яких вона прагне досягти. Термін "зовнішнє середовище" означає економічні умови, споживачів, урядові акти, законодавство, організації, які конкурують, систему цінностей у суспільстві, суспільні погляди, техніку, технологію та інші складові.
В даному випакку ми не розглядаємо церковну структуру як організацію тому що для церковної структури існиють інші норми які суто визначені евангельскими мотивами.
Значущою характеристикою організацій є поділ праці. Як що дві особи (щонайменше) працюють разом для досягнення однієї мети, вони мають розподілити роботу між собою. Поділ всієї роботи на складові називається горизонтальним поділом праці. Поділ великого обсягу роботи на численні невеликі спеціалізовані завдання дає змогу організації виробляти набагато більше продукції, ніж у випадку, коли та сама чисельність людей працювала самостійно.
Складні організації здійснюють чітке горизонтальне розподілення шляхом утворення підрозділів, які виконують специфічні конкретні завдання та досягають певних цілей. Такі підрозділи часто називаються відділами або службами.
Оскільки робота в організації поділяється на складові, хтось має координувати роботу групи з метою її подальшого успіху.
Отже, в організації розрізняють дві внутрішні органічні форми поділу праці:
1) поділ праці на компоненти, що становлять частини загальної діяльності, тобто горизонтальний поділ праці;
