Основу економічної структури складають товарно-грошові відносини, що виникають в державі. В цих відносинах приймають участь чотири суб'єкти: держава, регіон, господарюючий суб'єкт та громадянин. Вступаючи у міжособистісні товарно-грошові відносини суб’єкти ініціюють появу фінансових відносин, що призводить до формування фінансової системи.
Фінансова система являє собою сукупність різноманітних фондів фінансових ресурсів, які різняться за методами мобілізації та напрямками використання, однак тісно пов’язані між собою, мають прямий або зворотній вплив на економічні та соціальні процеси в державі, а також на формування й використання фондів фінансових ресурсів у розмірі окремих ланок.
Для фінансової системи притаманні такі риси:
1. для кожної ланки фінансової системи притаманні їй методи, якими вона мобілізує кошти для створення фінансових ресурсів та для їх подальшого використання;
2. кожна ланка фінансової системи є самостійною;
3. між всіма ланками фінансової системи існує тісний зв'язок;
4. досконала фінансова система буде тільки тоді, коли вона буде проходити через правове коло ( існування верховенства закону );
Фінансова система базується на таких засадах:
§ самостійності;
§ єдності,
§ функціональному призначенні;
§ розподілі фінансових ресурсів;
§ фінансових ресурсах.
Фінансова система створена для розв’язання таких важливих завдань:
1. найефективнішому використанні фінансових ресурсів країни;
2. створення оптимальних умов для створення й розподілу виробленого в країні ВВП;
3. сприяти залученню в країну інвестицій;
4. створення страхових фондів для непередбачуваних ситуацій.
Вся сукупність фінансових інститутів та організацій утворюють цілу фінансову систему країни. В різних країнах вона може бути різною, і відрізнятися метою та способом організації фінансової системи. Для ефективної діяльності фінансової системи потрібно зробити велику кількість наукових досліджень, глибокого аналізу причин і наслідків створення та використання фондів фінансових ресурсів, впливу цих процесів на всі аспекти життя держави.
Поділ фінансової системи на окремі ланки - явище об'єктивне, зумовлене потребами економічного розвитку. Структура фінансової" системи є динамічною і не може розглядатися у статичному вигляді. У процесі економічного розвитку вона може доповнюватися, або деякі її ланки можуть відмирати ( ставати непотрібними в період бурхливого економічного розвитку суспільства ).
Фінансова система – це вся сукупність відокремлених фінансових відносин, які тісно між собою взаємопов’язані, і на яку покладено завдання як розподілити та перерозподілити ВВП країни.
Фінансова система України має таку структуру:
- державні фінанси ( до них входить державний бюджет, місцевий бюджет, централізовані та децентралізовані фонди цільового призначення [ пенсійний фонд, фонд соціального страхування, державний інноваційний фонд, валютний фонд, державний інноваційний фонд, фонд ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи та соціального захисту населення, позабюджетні фонди], державне та особисте майнове страхування, фінанси підприємств І організацій державної та комунальної форми власності, державний кредит );
- фінанси суб’єктів господарювання ( до них входить фінанси комерційних підприємств, фінанси некомерційних організацій і установ, фінанси громадських організацій і доброчинних фондів, фінанси домогосподарств );
1. міжнародні фінанси ( до них відносять міжнародні фінансові відносини, фінанси міжнародних фінансово-кредитних відносин );
2. фінансовий ринок ( до них відносять внутрішній ринок [ ринок грошей, ринок капіталів, ринок цінних паперів, ринок фінансових послуг ] та міжнародний фінансовий ринок ).
3. Страхові та резервні фонди – ( до них відносять всю сукупність фондів фінансових ресурсів для покриття втрат, що виникли з непередбачених причин; фонди фінансового забезпечення заходів, які не були включені в план фінансування, але є важливими для держави ).
У цілому державні фінанси характеризують державну централізацію фінансових ресурсів та підприємницьку діяльність держави. Оскільки вони за своїм змістом є основною сферою перерозподілу ВВП, а всі суб'єкти розподільчих відносин зацікавлені в оптимальності даного перерозподілу, то тим самим (свідомо чи не цілком свідомо) сприяють ефективності функціонування державних фінансів. Таким чином, сфера державних фінансів є надзвичайно важливою в системі фінансових відносин держави, підлягає значному впливу сторонніх факторів, а тому спрогнозувати майбутні тенденції її розвитку є надзвичайно важким завданням для науковців-економістів.
