З 01.01.2011 р. порядок нарахування і сплати єдиного соціального внеску (далі — ЄСВ) регулює Закон №2464. Відповідальність за його виконання покладено на Пенсійний фонд України. При цьому інші чотири соціальні закони залишаються чинними, а саме:
1) Закон України від 09.07.2003 р. №1058-IV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»;
2) Закон України від 18.01.2001 р. №2240-III «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням»;
3) Закон України від 02.03.2000 р. №1533-III «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття»;
4) Закон України від 23.09.99 р. №1105-XIV «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності».
Головна мета Закону №2464 — це запровадження в Україні єдиної системи соціального страхування для всіх застрахованих осіб. Для цього створюється Реєстр соцстрахування.
Реєстр соцстрахування створюється для забезпечення:
1) ведення обліку платників і застрахованих осіб у сфері загальнообов'язкового державного соцстрахування та їхньої ідентифікації;
2) накопичення, зберігання та автоматизованої обробки інформації про сплату платниками єдиного внеску та про набуття застрахованими особами права на отримання страхових виплат за окремими видами загальнообов'язкового державного соцстрахування;
3) нарахування та обліку виплат за окремими видами загальнообов'язкового державного соцстрахування.
Постійний доступ до інформації про кожного страхувальника та застраховану особу в Реєстрі соцстрахування матимуть усі районні, міські, міжміські (а також головні) відділення ПФУ, ФСС НВВ, ФСС на випадок безробіття та ФСС з ТВП. Підприємства також зможуть отримувати інформацію з Реєстру соцстрахування, але тільки за письмовим зверненням до ПФУ.
Пенсійний фонд формує та веде Реєстр соцстрахування, який складається з реєстру страхувальників та реєстру застрахованих осіб.
Платники, розміри і сплата єдиного внеску. Стаття 4 Закону №2464 називає платниками всіх: і працівників (громадян України, іноземців, пенсіонерів та інвалідів тощо), і роботодавців і СПД-фізичних осіб, й інші підприємства, яких стосується Закон.
База нарахування та розміри ЄСВ зазначені у статтях 7 і 8 Закону №2464.
Визначення видів виплат, що належать до основної, додаткової зарплати та інших заохочувальних та компенсаційних виплат, при нарахуванні ЄСВ передбачено Інструкцією №5. Нарахування ЄСВ здійснюється в межах максимальної величини бази нарахування ЄСВ, що дорівнює 15-ти розмірам прожиткового мінімуму для працездатних осіб, установленого законом, на яку нараховується ЄСВ.
Як передбачає пп. 4.3.2 Інструкції №21-5, при визначенні максимальної величини бази нарахування ЄСВ виплати враховуються у такій черговості:
1) спочатку сума нарахованої зарплати за видами виплат, що включають основну та додаткову зарплату, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, у т. ч. у натуральній формі, що визначаються відповідно до Закону про оплату праці;
2) потім — сума винагороди за цивільно-правовими договорами;
3) насамкінець — сума допомоги з ТВП.
При цьому розмір ЄСВ застосовується окремо для кожного виду виплат відповідної категорії платників. А застосування максимальної величини при нарахуванні єдиного внеску на суми допомоги з ТВП, оплати щорічної відпустки, період якої більше від одного місяця, здійснюється окремо за кожен місяць (як і в минулі роки).
Порядок сплати ЄСВ передбачено у ст. 9 Закону №2464: нараховані за відповідний базовий звітний період суми ЄСВ сплачуються платниками не пізніше 20-го числа місяця, що настає за базовим звітним періодом, незалежно від виплати зарплати та інших видів виплат, на суми яких нараховується ЄСВ. При цьому роботодавці під час кожної виплати зарплати (доходу), на суми якої (якого) нараховується ЄСВ, одночасно з видачею зазначених сум зобов'язані сплатити нарахований на ці виплати ЄСВ у розмірі, встановленому для таких платників (авансові платежі).
Таблиця розмірів ЄСВ, які нараховуються залежно від видів доходів
Фонд оплати праці (п.2 Інструкції №5) найманих працівників, у т.ч. іноземців
| Роботодавці нараховують та сплачують індивідуальний процент ЄСВ, який залежить від їхнього класу професійного ризику виробництва. Для бюджетних установ – 3.63%.
|
Наймані працівники сплачують 3.6% із суми зарплати
|
Винагороди фізособам за цивільно-правовими договорами, крім цивільно-правового договору, укладеного з фізособою-підприємцем
| Підприємства нараховують і сплачують 34,7% на суму винагороди
|
Наймані працівники сплачують 2,6% за рахунок отриманого доходу
|
Допомога з ТВЦ (як перші п‘ять днів за кошти підприємства, так і всі інші дні хвороби за рахунок коштів ФСС)
| Підприємства нараховують і сплачують 33,2 % на суму допомоги
|
Наймані працівники сплачують 2% із суми допомоги
|
Заробітна плата працівників-інвалідів
| Роботодавці нараховують і сплачують 8,41% на ФОП, крім сум лікарняних
|
Працівники-інваліди сплачують 3,6% із суми зарплати
|
Лікарняні працівників-інвалідів
| Підприємства нараховують і сплачують 33,2% на суму допомоги
|
Працівники-інваліди сплачують 2% із суми допомоги.
|