Основними нормативними документами, що регламентують порядок застосування спрощеної системи оподатковування, є:
1. Податковий кодекс України КУ.
2.Указ № 727 - Указ Президента України "Про спрощену систему оподатковування, обліку й звітності суб'єктів малого підприємництва" від 03.07.98 р. № 727, що з 19.09.99 р. діє в редакції Указу №746.;
3.Закон № 2063-ІІІ "Про державну підтримку малого підприємництва" від 19.10.2000 р., як законодавчий документ, у якому визначений термін "суб'єкт малого підприємництва".
4.Закон № 1776 - Закон України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування й послуг" від 06.07.95 р. № 265/ 95-ВР у редакції Закону України від 01.06.2000 р. № 1776-III;
5.Порядок № 599 - Порядок видачі свідоцтва про сплату єдиного податку, затверджений наказом ГНА України від 29.10.99 р. № 599;
6.Наказ ГНАУ від 12.10.99 р. № 553 "Про затвердження форми Розрахунку сплати єдиного податку суб'єктом малого підприємництва - юридичною особою";
7. Інші законодавчі на нормативні акти.
Відповідно до вимог Указу № 727 на спрощену систему оподатковування - єдиний податок - можуть перейти наступні суб'єкти малого підприємництва:
– фізичні особи, що здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи та у трудових відносинах з якими, включаючи членів їхніх родин, протягом року перебуває не більше 10 чоловік (найманих робітників може бути й більше, але не більше 10 чоловік одночасно) і розмір виручки яких від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) за рік не перевищує 500 тис. гривень;
– юридичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності будь-який організаційно - правової форми й форми власності, у яких за рік середньооблікова чисельність працюючих не перевищує 50 чоловік і розмір виручки яких від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) за рік не перевищує 1 млн. гривень.
Виручка від реалізації – сума, фактично отримана суб'єктом підприємницької діяльності на розрахунковий рахунок або в касу за здійснення операцій із продажу продукції (товарів, робіт, послуг).
З 1 січня 2011 року до внесення змін у розділ XIV ПКУ в частині оподатковування суб'єктів малого підприємництва Указ № 727 застосовується з урахуванням наступних особливостей:
платники єдиного податку не є платниками наступних податків і зборів;
а) податку на прибуток підприємств;
б) податку на доходи фізичних осіб (для фізичних осіб — підприємців);
в) ПДВ із операцій по поставці товарів і послуг, місце надання яких розташовано на митній території України, за винятком ПДВ, що сплачується юридичними особами, які вибрали ставку оподатковування 6 %;
г) земельного податку, крім земельного податку за земельні ділянки, які не використовуються для ведення підприємницької діяльності;
д) плати за користування надрами;
е) збору за спеціальне використання води;
ж) збору за спеціальне використання лісових ресурсів;
з) збору за здійснення деяких видів підприємницької діяльності;
Спрощена система оподатковування юридичних осіб надає можливість вибору одного із двох варіантів:
а) ставка податку 6% суми виручки від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) без обліку акцизного збору + ПДВ;
б) ставка податку 10% суми виручки від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг), за винятком акцизного збору - у випадку включення ПДВ до складу єдиного податку.
Базою оподатковування підприємства є виручка підприємства від продажу товарів/послуг (оборот). Права на зменшення оподатковуваного доходу на суму видатків немає.
Підприємство на 6% єдиному податку зобов'язано зареєструватися платником ПДВ. Підприємство на 10% ставці податку не може бути платником ПДВ.
Фізичні особи на єдиному податку позбавлені права реєструватися як платник ПДВ.
Ставки єдиного податку для фізичних осіб установлюють у фіксованій сумі місцеві ради (у різних регіонах ставки податку різні), але в межах від 20 грн. до 200 грн. За кожного найманого робітника провадиться доплата в розмірі 50% від базової ставки єдиного податку.
З 01.01.11р. єдиний податок сплачується на рахунок відповідного бюджету в розмірі частини єдиного податку (43%), що підлягає перерахуванню в бюджети відповідно до норм Указу № 727. При цьому розподіл коштів єдиного податку на загальнообов'язкове державне соціальне страхування й/або в Пенсійний фонд України Державним казначейством України не здійснюється. Таким чином, приватний підприємець, що має ставку 200 грн. на місяць, здійснює платіж у сумі 200*43% = 86 грн. за себе й 200*50%*43% = 43 грн. за кожного найманого робітника.
