Формування єдиної господарської системи на міжнародному рівні, що вимагає єдиного міждержавного управління, слід вважати економічною інтеграцією. Результатом цього процесу стає ринок, де витрати виробництва стають нижчі порівняно з національними ринками інтегрованих країн.
Процес поступової передачі функцій національної держави в галузі регулювання економіки на наднаціональний рівень, що активно розвивається в Європі, – об'єктивне відображення реалії феномена транснаціоналізації високорозвиненої економіки відносно малих у своїй більшості європейських країн. Не випадково економічна інтеграція просунулася найбільше саме на європейському континенті.
Для багатьох країн стратегічні цілі у сфері економіки стають дуже схожими. Якщо спробувати їх підрахувати, то в концентрованому вигляді вони виражаються в прагненні паралельно домогтися рішення ряду таких найважливіших завдань:
- забезпечити стабільне економічне зростання;
- створити економічні умови, які гарантують зайнятість населення і скорочення безробіття;
- не виходити за рамки низьких темпів інфляції, перетворити це
завдання в головне для грошово-кредитної політики країн ЄС;
- підтримувати високу конкурентоспроможність європейської
продукції, використовуючи переваги єдиного ринку, модернізації економіки і її структурної перебудови;
- розвивати трансєвропейські проекти як чисто економічні, так
і в пов'язаних сферах (наприклад, освітні);
- нівелювати регіональні диспропорції економічного розвитку
в ЄС і підтримувати «найменш розвинуті регіони»;
- зберегти відносно високі стандарти рівня життя і соціальних гарантій для населення;
- у більш загальному плані – підкорити розвиток економіки інтересам індивіда і забезпечити повний розквіт особистості на основі нових науково-технічних можливостей суспільства, поставлених на його службу.
Виходячи з вище зазначеного, відмітимо, що існують причини розвитку інтеграційних процесів (рис. 19.1). Європейський Союз у даний час є одним з провідних економічних центрів сучасного світу, які здійснюють вплив на розвиток економічних відносин як на регіональному, так і глобальному рівнях.
Рис. 19.1 – Основні причини розвитку інтеграційних процесів
Відмітимо, що основна мета ЄС – відірвати економічну модель від національного ґрунту. На це спрямовано рішення органів ЄС, діяльність яких підпорядковується інтересам усього Союзу, але не його окремих країн. Європейське право має безумовний пріоритет над національним правом. Фінансуються і підтримуються проекти, в першу чергу, міжнаціонального трансграничного масштабу. Заохочується співробітництво фірм з різних країн ЄС. Чиновникам ЄС запропоновано «забути» свою національну приналежність і приймати рішення тільки в інтересах усього Союзу. Краще з національних моделей відбирається за допомогою надзвичайно тонкого і всебічного механізму попередніх консультацій і узгодження з усіма зацікавленими сторонами з усіх країн ЄС, що настільки ж важливе у Союзі, як і сам процес прийняття рішень. Відносно України Європейський Союз виявляє зацікавленість: як наша держава будує демократичне суспільство і бореться з кримінальними явищами. Доки економічні і політичні умови роботи в країні не наблизяться до цивілізованих норм, ЄС збирається надавати їй тільки становище особливого статусу, але не може сказати що-небудь про терміни інтеграції України в Союз.
