Перш за все слід звернути увагу на необхідність розмежування понять "фінансова безпека держави", що характеризує динамічний розвиток фінансової системи, та "забезпечення фінансової безпеки держави" як сукупності організаційно-правових відносин. Забезпечення фінансової безпеки держави базується на механізмі забезпечення фінансової безпеки держави, який є системою організаційних та інституційно-правових заходів впливу, спрямованих на своєчасне виявлення, попередження, нейтралізацію та ліквідацію загроз фінансовій безпеці держави (рис. 17.2).
Рис. 17.2. Механізм забезпечення фінансової безпеки
Механізм забезпечення фінансової безпеки має реалізовуватися на основі розробки відповідних наукової теорії, концепції, стратегії і тактики, проведення адекватної фінансової політики, визначення об'єктів, наявності необхідних інститутів забезпечення безпеки (суб'єктів), визначення та конкретизації інтересів, систематизації загроз, застосування засобів, способів і методів забезпечення безпеки. Фінансова безпека досягається шляхом проведення виваженої фінансової політики відповідно до прийнятих в установленому порядку доктрин, концепцій, стратегій і програм у політичній, економічній, соціальній, інформаційній і власне фінансовій сферах.
Концепція фінансової безпеки має містити пріоритетні цілі і завдання досягнення безпеки, шляхи та методи їх досягнення, які б адекватно відображали роль фінансів у соціально-економічному розвитку держави, її зміст покликаний координувати загальнодержавні дії у сфері забезпечення безпеки на рівні окремих громадян, суб'єктів господарювання, галузей, секторів економіки, а також на регіональному, національному та міжнародному рівнях. Без обґрунтованої концепції фінансової безпеки неможливо сподіватись на реалізацію ефективного соціально-економічного розвитку держави.
Стратегія фінансової безпеки має бути орієнтована на розробку і послідовне здійснення заходів щодо закріплення і розвитку позитивних процесів і подолання негативних тенденцій у сфері фінансових відносин. При цьому мають бути визначені найближчі цілі цієї стратегії та механізми їх реалізації. Державна стратегія фінансової безпеки і комплексна державна фінансова політика перебувають у тісному взаємозв'язку і взаємодії.
Зважаючи на те, що фінансова безпека не є статичною (на систему безпеки впливає конкретна ситуація, що складається на певному етапі соціально-економічного і політичного розвитку суспільства), то механізм забезпечення фінансової безпеки включає такі елементи:
– об'єктивний і всебічний моніторинг економіки і фінансової сфери з метою виявлення і прогнозування внутрішніх і зовнішніх загроз інтересам об'єктів фінансової безпеки;
– розрахунок порогових, гранично допустимих значень фінансових та соціально-економічних показників (індикаторів), перевищення яких може провокувати фінансову нестабільність і фінансову кризу;
– діяльність держави щодо виявлення і попередження внутрішніх і зовнішніх загроз фінансовій безпеці.
Таким чином, побудова механізму забезпечення фінансової безпеки потребує визначення критеріальних вимог до неї. Проте дотепер в економічній літературі немає теоретичних комплексних розробок цього питання. Тому за основу при формуванні критеріальних вимог до системи фінансової безпеки можна взяти підходи до визначення критеріїв та інтегрального індексу економічної безпеки за Методикою розрахунку рівня економічної безпеки України. Ця Методика розроблена з метою визначення рівня економічної безпеки як головної складової національної безпеки держави і визначає перелік основних індикаторів стану економічної безпеки, їхні оптимальні, порогові та граничні значення, а також методи розрахунку інтегрального індексу економічної безпеки. Методика базується на комплексному аналізі індикаторів економічної безпеки з виявленням потенційно можливих загроз економічній безпеці в Україні і застосовується Міністерством економіки України для інтегральної оцінки рівня економічної безпеки України в цілому в економіці та за окремими сферами діяльності. Методика може використовуватися для моніторингу окремих складових економічної безпеки з метою прийняття управлінських рішень щодо аналізу, попередження та нейтралізації реальних і потенційних загроз національним інтересам у відповідній сфері, зокрема фінансовій. Індикатори та порогові значення індикаторів стану фінансової безпеки України подано в табл. 17.2.
Таблиця 17.2 - Індикатори та порогові значення індикаторів стану фінансової безпеки України*
| № з/п
| Індикатор, одиниця виміру
| Порогове значення
|
|
|
|
|
| 1. Бюджетна безпека
|
| 1.1
| Рівень перерозподілу ВВП через зведений бюджет (без урахування доходів Пенсійного фонду), %
| Не більше 30
|
| 1.2
| Відношення дефіциту, профіциту державного бюджету до ВВП, %
| Не більше 30
|
| 1.3
| Покриття дефіциту зведеного бюджету за рахунок зовнішніх запозичень, %
| Не більше 30
|
| 1.4
| Відношення дефіциту, профіциту торговельного балансу до загального обсягу зовнішньої торгівлі, %
| Не більше 5
|
| 1.5
| Обсяг трансфертів з державного бюджету, % до ВВП
| Не більше 15
|
| 1.6
| Амплітуда коливань бюджетних видатків на одну особу між регіонами України, %
| Не більше 30
|
| 2. Безпека грошового ринку та інфляційних процесів
|
| 2.1
| Відношення обсягу грошового агрегату М3 до ВВП (рівень монетизації), %
| Не більше 50
|
| 2.2
| Відношення ВВП до обсягу грошового агрегату М2 (швидкість обігу), кількість обертів
| Не більше 2
|
| 2.3
| Обсяг готівки, % до ВВП
| Не більше 4
|
| 2.4
| Рівень інфляції (до грудня попереднього року), %
| Не більше 107
|
| 2.5
| Частка довгострокових кредитів у загальному обсязі кредитів, наданих банківськими установами, %
| Не менше 30
|
| 2.6
| Рівень середньої процентної ставки кредитів банківських установ відносно інфляції, %
| Не більше 5
|
| 3. Валютна безпека
|
| 3.1
| Темп зміни індексу офіційного курсу гривні до дол. СІЛА до показників попереднього періоду, %
| Не більше 6
|
| 3.2
| Відношення обсягів депозитів в іноземній валюті до загальних обсягів депозитів (рівень доларизації), %
| Не більше 25
|
| 3.3
| Валові міжнародні резерви України, місяці імпорту
| Не менше 3
|
| 4. Боргова безпека
|
| 4.1
| Відношення загального обсягу державного боргу до ВВП, %
| Не більше 55
|
| 4.2
| Відношення загального обсягу зовнішнього боргу до ВВП, %
| Не більше 25
|
| 4.3
| Рівень зовнішньої заборгованості на одну особу, дол. США
| Не більше 200
|
Продовження таблиці 17.2
|
|
|
|
| 4.4
| Відношення державного зовнішнього боргу до річного експорту товарів і послуг, %
| Не більше 70
|
| 4.5
| Відношення відсоткових платежів з обслуговування зовнішнього боргу до річного експорту товарів і послуг, %
| Не більше 12
|
| 4.6
| Відношення обсягу сукупних платежів з обслуговування зовнішнього боргу до доходів державного бюджету, %
| Не більше 20
|
| 4.7
| Відношення обсягу внутрішнього боргу до ВВП, %
| Не більше 30
|
| 4.8
| Відношення обсягу сукупних платежів з обслуговування внутрішнього боргу до доходів державного бюджету, %
| Не більше 25
|
| 4.9
| Відношення заборгованості уряду за державними цінними паперами до ВВП, %
| Не більше 30
|
| 5. Безпека страхового ринку
|
| 5.1
| Показник проникнення страхування (страхові премії до ВВП), %
| 8-12
|
| 5.2
| Показник щільності страхування (страхові премії на одну особу), дол. США
| Не менше 140
|
| 5.3
| Частка довгострокового страхування у загальному обсязі зібраних страхових премій, %
| Не менше 30
|
| 5.4
| Рівень страхових виплат, %
| Не менше 30
|
| 5.5
| Частка премій, що належать перестраховикам-нерезидентам, %
-
| Не більше 25
|
| 5.6
| Частка сукупного обсягу статутних капіталів страхових компаній, що належать нерезидентам у загальному їх обсязі, %
| Не більше 30
|
| 6. Безпека фондового ринку
|
| 6.1
| Відношення обсягу номінальної капіталізації ринку акцій до ВВП, %
| 60-90
|
| 6.2
| Дохідність облігацій внутрішньої державної позики, %
| 3-4
|
| 6.3
| Частка покриття державними цінними паперами внутрішнього державного боргу, %
| Не більше 30
|
| 7. Банківська безпека
|
| 7.1
| Частка іноземного банківського капіталу у загальному обсязі банківського капіталу, %
| Не більше 30
|
| 7.2
| Обсяг кредитування банками реального сектору економіки, % до ВВП
| Не менше 30
|
*За Методикою розрахунку рівня економічної безпеки України.
Ефективність реалізації теоретичних наукових положень на практиці потребує не лише визначення критеріальних вимог до неї, а й окреслення принципів організації та забезпечення фінансової безпеки. Основні принципи забезпечення фінансової безпеки подано на рис. 17.3.
Вивчення питання про механізм і системи забезпечення фінансової безпеки передбачає розгляд таких ключових елементів: об'єкти, суб'єкти, інтереси, загрози, захист.
| ЗАГАЛЬНІ ПРИНЦИПИ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ФІНАНСОВОЇ БЕЗПЕКИ ДЕРЖАВИ
| |
|
|
|
|
| |
|
|
| Пріоритет прав і свобод людини і громадянина
| |
|
|
| |
|
|
|
| |
|
|
| Верховенство права
| |
|
|
| |
|
|
|
| |
|
|
| Пріоритет договірних (мирних) засобів у розв'язанні конфліктів
| |
|
|
| |
|
|
|
| |
|
|
| Своєчасність і адекватність заходів захисту національних інтересів реальним і потенційним загрозам
| |
|
|
| |
|
|
|
| |
|
|
| Чітке розмежування повноважень та взаємодія органів державної влади у забезпеченні національної безпеки
| |
|
|
| |
|
|
|
| |
|
|
| Використання в інтересах України міждержавних систем та механізмів міжнародної колективної безпеки
| |
|
|
| |
|
|
|
|
| СПЕЦИФІЧНІ ПРИНЦИПИ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ФІНАНСОВОЇ БЕЗПЕКИ
ДЕРЖАВИ
|
|
|
|
|
|
|
|
| Забезпечення державного суверенітету і територіальної цілісності, національної єдності на основі демократичного поступу суспільства та суверенності прав держави на використання економічного і фінансового потенціалу
| |
|
|
| |
|
|
|
| |
|
|
| Подолання фінансових суперечностей і збалансування індивідуальних, корпоративних і загальнодержавних інтересів
| |
|
|
| |
|
|
|
| |
|
|
| Демократизація прийняття та ефективність виконання державних рішень у фінансовій сфері
| |
|
|
| |
|
|
|
| |
|
|
| Захист прав власності і свободи економічного вибору
| |
|
|
| |
|
|
|
| |
|
|
| Забезпечення макрофінансової стабільності, динамічного зростання економіки та відносної фінансової незалежності держави
| |
|
|
| |
|
|
|
| |
|
|
| Забезпечення ефективності розподілу фінансових ресурсів і капіталу та державного контролю за їх використанням
| |
|
|
| |
| | | | | | |
Рис. 17.3. Принципи забезпечення фінансової безпеки
Враховуючи правові засади та концептуальні підходи щодо сутності фінансової безпеки, можна визначити, що об'єктом фінансової безпеки держави є фінансова система, а конкретніше - усі її сфери та ланки:
– людина і громадянин, домогосподарство;
– підприємства, установи, організації;
– окремі території та регіони;
– суспільство (його інтелектуальні та матеріальні цінності, інформаційне і навколишнє природне середовища, природні ресурси);
– держава.
– У практичному плані усі заходи спрямовані на забезпечення фінансової безпеки, мають фокусуватись на конкретних об'єктах - правах, свободах, інтересах і пріоритетах людини і громадянина, суспільних цінностях, суверенітеті та територіальній цілісності держави.
Суб'єктами забезпечення фінансової безпеки держави є: Президент України, Верховна Рада України, Кабінет Міністрів України, Рада національної безпеки і оборони України, міністерства та інші центральні органи виконавчої влади, Національний банк України, суди загальної юрисдикції, прокуратура України, місцеві державні адміністрації та органи місцевого самоврядування, Служба безпеки України, Державна прикордонна служба України, громадяни України та їх об'єднання.
Комплексний концептуальний підхід до дослідження поняття фінансової безпеки потребує окреслення пріоритетних національних інтересів та основних загроз національним фінансовим інтересам, а відтак, фінансовій безпеці України.
Пріоритетами національних інтересів України в економічній сфері є:
– створення конкурентоспроможної, соціально орієнтованої ринкової економіки та забезпечення постійного зростання рівня життя і добробуту населення;
– інтеграція України в європейський політичний, економічний, правовий простір;
– розвиток рівноправних взаємовигідних відносин з іншими державами світу в інтересах України.
Таким чином, концептуальне забезпечення економічної безпеки передбачає поєднання критеріїв підвищення добробуту нації і кожного громадянина та становлення в Україні конкурентоспроможної національної економіки, яка була б органічно включена у глобальні економічні процеси та посідала б в них гідне місце.
Відтак поєднання цілей підтримки макроекономічної стабільності, економічного зростання та забезпечення соціальної спрямованості економічного розвитку - це пріоритетні національні економічні інтереси України в економічній сфері та головні вектори стратегії економічної політики.
Пріоритетними національними інтересами у фінансовій сфері є:
– забезпечення бюджетної дієздатності держави;
– забезпечення монетарної та валютно-курсової стабільності;
– зміцнення банківської системи, збільшення національних заощаджень із одночасним підвищенням рівня монетизації та капіталізації української економіки;
– посилення взаємозв'язку фінансово-бюджетної політики та основних напрямів соціально-економічного розвитку держави й адміністративно-територіальних одиниць;
– зміцнення національного інвестиційного потенціалу та підвищення інноваційної активності вітчизняних підприємств;
– реформування фінансового ринку та забезпечення незалежності національної економіки від кон'юнктури міжнародних фінансових ринків;
– мінімізація впливу світових фінансових криз на фінансову систему України;
– детінізація економіки та залучення некримінальних капіталів в інвестиційні процеси.
Створення дієвої системи фінансової безпеки передбачає чітке визначення джерел потенційної загрози у тій чи іншій сфері, а також наявних і необхідних ресурсів для їх нейтралізації.
Перелік основних можливих загроз національній безпеці в економічній сфері в Україні наведено у табл. 17.3.
Водночас на фінансову безпеку впливає дія численних внутрішніх і зовнішніх викликів і загроз. Тому забезпечення дієвої системи фінансової безпеки передбачає з'ясування і систематизацію явищ і подій, настання або здійснення яких прямо чи опосередковано може становити загрозу тому або іншому суб'єкту фінансової безпеки чи елементу фінансово-кредитної сфери.
Узагальнюючи різні позиції щодо загроз фінансовій безпеці держави, а також аналізуючи норми вітчизняного законодавства у цій сфері, джерела потенційних і наявних загроз можна поділити на внутрішні і зовнішні. При цьому загрози фінансовій безпеці слід розглядати як наявні та потенційно можливі явища і чинники, що створюють небезпеку життєво важливим національним інтересам України у фінансовій та економічній сферах.
Наявність внутрішніх загроз слід пов'язувати з організаційно-правовою, адміністративною та інституційною незавершеністю реформування фінансово-кредитної сфери, політичною нестабільністю, проявами сепаратизму. Таким чином, основними внутрішніми загрозами фінансовій безпеці держави можуть бути:
– неефективне регулювання і низький рівень правової культури у фінансовій сфері;
– зниження інвестиційної та інноваційної активності;
– недостатній рівень золотовалютних резервів;
– неефективність податкової системи та масове ухилення від сплати податків;
– низький рівень бюджетної дисципліни і перманентний бюджетний дефіцит;
– високий рівень боргової залежності держави, критичний стан ринку державних цінних паперів;
– тінізація і криміналізація економіки, нелегальний відтік капіталів за кордон;
– нереальність (штучність) курсу національної валюти;
– високий рівень корупції у фінансово-кредитній сфері;
– стагнація фондового ринку;
– низький рівень капіталізації банківської сфери;
– низький рівень доходів населення.
Таблиця17.3 - Систематизація загроз національній безпеці України в економічній сфері
| Згідно із Законом України "Про основи національної безпеки України"
(ст. 7)
| Згідно зі Стратегією національної безпеки України (п. 2.2)
|
| Істотне скорочення ВВП, зниження інвестиційної та інноваційної активності і науково-технічного та технологічного потенціалу, скорочення досліджень на стратегічно важливих напрямах інноваційного розвитку
| Збереження структурних деформацій у національній економіці, неефективність використання матеріальних ресурсів, зокрема енергетичних, переважання галузей з невеликою часткою доданої вартості, що спричиняє низьку конкурентоспроможність вітчизняної продукції
|
| Послаблення системи державного регулювання і контролю у сфері економіки
| Нестійкість економічного зростання та його надмірна залежність від зовнішніх чинників
|
| Нестабільність у правовому регулюванні відносин у сфері економіки, у тому числі фінансової (фіскальної) політики держави; відсутність ефективної програми запобігання фінансовим кризам; зростання кредитних ризиків
| Неефективність захисту права власності, відсутність умов для формування необхідного інвестиційного потенціалу в національній економіці, зокрема розвинутих фінансового і фондового ринків, несприятливий макроекономічний та політико-правовий клімат для залучення іноземних інвестицій та розвитку внутрішнього інвестиційного процесу
|
| Критична залежність національної економіки від кон'юнктури зовнішніх ринків, низькі темпи розширення внутрішнього ринку
| Недосконалість податкової системи, низька ефективність податкового адміністрування та контролю
|
| Нераціональна структура експорту з переважно сировинним характером та низькою часткою продукції з високою часткою доданої вартості
| Недосконалість механізмів захисту внутрішнього ринку від несумлінної конкуренції з боку імпортної продукції, неефективність боротьби з контрабандою
|
| Велика боргова залежність держави, критичні обсяги державного зовнішнього і внутрішнього боргів
| Низький рівень конкуренції та монополізація окремих галузей промисловості, постачання товарів та надання послуг
|
| Небезпечне для економічної незалежності України зростання частки іноземного капіталу у стратегічних галузях економіки
| Надмірна залежність від імпорту енергетичних ресурсів, недиверсифікованість джерел енергопостачання
|
| Неефективність антимонопольної політики та механізмів державного регулювання природних монополій, що ускладнює створення конкурентного середовища в економіці
| Монополізація іноземним капіталом стратегічно важливих галузей національної економіки, що загрожує стабільності окремих товарних ринків
|
| Неефективність використання паливно-енергетичних ресурсів, недостатні темпи диверсифікації джерел їх постачання та відсутність активної політики енергозбереження, що створює загрозу енергетичній безпеці держави
| Високий рівень "тінізації" економіки, зумовлений поширенням тіньової зайнятості, поширенням напівлегальних методів ухилення від оподаткування, криміналізацією економічних відносин
|
| "Тінізація" національної економіки
| Поглиблення регіональної диференціації
|
| Переважання в діяльності: управлінських структур особистих, корпоративних, регіональних інтересів над загальнонаціональними
| Деградація науково-технічного потенціалу, нерозвиненість національної інноваційної системи, низька інноваційна активність суб'єктів господарювання
|
Зовнішні виклики фінансовій безпеці можуть бути пов'язані:
- з невизначеністю держави у сучасному геополітичному просторі, непричетністю до інтеграційних процесів;
- обмеженістю доступу до зарубіжних фінансових ринків, безконтрольністю щодо накопичення зовнішньої заборгованості.
До активних факторів, що можуть формувати загрози фінансовій безпеці держави, також належать:
– динаміка сальдо торгового і платіжного балансу та значна залежність України від експортно-імпортної діяльності;
– втручання міжнародних фінансових організацій у внутрішні справи держави;
– вплив світових фінансових криз на фінансову систему України.
Сучасна динаміка суспільних процесів в Україні й світі зумовлює необхідність формування адекватної, ефективної та економічно виправданої системи захисту національних інтересів та забезпечення національної (у тому числі економічної і фінансової) безпеки. Стратегічною метою політики національної безпеки України є забезпечення державного суверенітету та територіальної цілісності, національної єдності на основі демократичного поступу суспільства і держави, дотримання прав і свобод людини й громадянина, створення умов для динамічного зростання економіки, забезпечення європейських соціальних стандартів і добробуту населення. Як зазначається у Стратегії національної безпеки України, забезпечення прийнятного рівня економічної безпеки не можливе без здійснення структурної перебудови і підвищення конкурентоспроможності національної економіки. Для цього необхідно насамперед поліпшити інвестиційний клімат, зокрема шляхом забезпечення дієвого захисту права власності, удосконалення регуляторного і корпоративного законодавства, обмеження монополізму, розвитку фінансового і фондового ринків. Одним із найважливіших завдань у цьому контексті є реформування податкової системи, забезпечення спрямованості фіскальної політики держави на зменшення частки усіх складових матеріальних витрат в економіці. Необхідно підвищити ефективність використання державних коштів, забезпечити дієвий державний контроль за діяльністю суб'єктів природних монополій, прозорість використання ними фінансових ресурсів, ефективність тарифної та регуляторної політики. Заходи економічної політики держави слід спрямовувати також на зміцнення фінансового стану суб'єктів господарювання, забезпечення зростання їх рентабельності та капіталізації. Не менш важливо забезпечити подолання тінізації економіки та припинення відтоку капіталів за кордон; збалансований розвиток бюджетної сфери; внутрішню і зовнішню захищеність національної валюти, її стабільність, захист інтересів вкладників; здійснення виваженої політики внутрішніх і зовнішніх запозичень.
Таким чином, створення повноцінного механізму забезпечення фінансової безпеки держави передбачає перш за все вирішення широкого кола проблем, що стосуються формулювання критеріїв та принципів забезпечення фінансової безпеки, визначення пріоритетних національних інтересів у фінансовій сфері, здійснення постійного відстеження факторів, які викликають загрозу фінансовій безпеці країни, а також вживання заходів щодо їх попередження та подолання. Більше того, для створення механізму забезпечення фінансової безпеки необхідно вирішити цілий комплекс правових, структурно-організаційних, процедурних, кадрових, технологічних і ресурсних питань. Щодо систем забезпечення фінансової безпеки, то поки що поза належною структурною організацією залишається система відповідних інститутів і організаційно-управлінських структур, які мають займатися цією проблемою та концепція їх перспективної побудови. Додаткові труднощі у формуванні системи фінансової безпеки України пов'язані з відсутністю в країні координаційного центру, який, отримуючи інформацію з цієї проблематики від різних міністерств і відомств, мав би змогу узагальнити її і зробити відповідні висновки.
Контрольні запитання та завдання:
1. Які передумови стали визначальними у підвищенні уваги до проблеми забезпечення економічної безпеки?
2. Проаналізуйте становлення і розвиток правового регламентування економічної безпеки в Україні.
3. Розкрийте багатоаспектну сутність поняття "економічна безпека".
4. Чому фінансову безпеку вважають найважливішою складовою економічної безпеки держави?
5. Розкрийте багатоаспектну сутність поняття "фінансова безпека", враховуючи відомі вам концептуальні підходи. Який, на Вашу думку, підхід більш повно розкриває суть фінансової безпеки держави?
6. Які внутрішні і зовнішні фактори визначають стан фінансової безпеки держави?
