Економічна безпека як багаторівнева система: поняття та базові елементи

Донедавна такі поняття як "економічна безпека" та "фінансова безпека" практично не використовувалися в економічній науці, а тим паче не приверта­ли уваги вітчизняних науковців і практиків. Дослідження, що проводилися, характеризувалися безсистемністю, вибірковим і незваженим підходом до розкриття окремих аспектів цієї проблематики.

Історично і логічно проблема економічної безпеки пов'язана із становленням і розвитком державності, усвідомленням нацією своїх економічних інте­ресів. Ця проблема у різних країнах і в різні періоди поставала більш або менш актуально, однак ніколи не зникала з поля зору громадськості та лідерів держав.

Майже до середини XX ст. проблема економічної безпеки як явища в науковій теорії не піднімалася. Не зустрічалося і самого поняття "економічна безпека", хоча проблеми безпеки, що розглядалися переважно у зв'язку із зовнішньою загрозою, особливо військовою, існували завжди.

Пік інтересу до проблеми наукового осмислення економічної безпеки на Заході припадає на кінець 80-х - початок 90-х років минулого століття. Це пояснюється валют­ною і структурною кризою 70-х років; борговою кризою 80-х років, і, зрештою, розпадом РЕВ і СРСР на початку 90-х років XX ст., що привели до більшої відкритості національних економік, економічної інтеграції, що супроводжували­ся зростанням не просто залежності, а взаємозалежності між державами, по­силенням глобалізації світової економіки. У таких умовах одним із ключових завдань багатьох країн світу стало забезпечення національної економічної без­пеки.

На сучасному етапі, що характеризується вченими як епоха глобалізації, питання економічної безпеки не втратило своєї гостроти, а навпаки, ще біль­ше актуалізувалося. Це зумовлено діалектичною суперечністю, яка прояв­ляється, з одного боку, у стрімкому розвитку процесів лібералізації та інтег­рації, що призводять до відкритості та взаємозалежності національних економік, розвитку глобального ринку, в умовах якого політична замкнутість та економічна ізоляція окремих держав не мають змісту; а з іншого - постає проблема самозбереження та розвитку окремих суверенних держав, їх політичного та економічного самоутвердження на міжнародній арені.

На початку XXI ст. глобалізація фінансової сфери, що проявляється у розвитку ринку євровалют, системи транснаціональних банків, формуванні розгалуже­ної мережі офшорів і глобальних комп'ютерних мереж, які забезпечують мит­тєві переміщення капіталів, створюють можливість руйнування навіть стійких економічних систем, зумовлюючи адекватні політичні зміни. Передчуття негативних наслідків глобалізації привело до розробки у багатьох країнах світу концепцій національної безпеки, базовими елементами яких стали економіч­на та фінансова безпека.

На пострадянському просторі і в Україні 90-ті роки XX ст. ознаменувалися вибухом інтересу з боку науковців, політичних та суспільних діячів до проблеми економічної безпеки. У практичному плані було досягнуто певних успіхів: поняття економічної безпеки увійшло до нормативної лексики законодавчих документів (табл. 17.1) і зайняло чітку позицію в політичних дискусіях з еко­номічних питань. Зокрема, в Конституції України, прийнятій на п'ятій сесії Верховної Ради України 28 червня 1996 р., чітко зазначено, що поряд із захистом суверенітету і територіальної цілісності України забезпечення її економічної та інформаційної безпеки є найважливішими функціями держави, справою всього українського народу (ст. 17). Однак система економічної безпеки у нашій державі лише починає формуватися. Вперше її було окреслено у Програмі діяльності Кабінету Міністрів України, схваленій Верховною Радою України у жовтні 1996 р. і розглянуто лише у розділі "Боротьба із злочинніс­тю" (№ 412).

Таблиця17.1 - Правове регламентування становлення та розвитку економічної безпеки в Україні за хронологією нормативних документів

Продовження таблиці 17.1

Ґрунтовніше питання економічної безпеки були висвітлені у Кон­цепції (основи державної політики) національної безпеки України, схваленій Верховною Радою України 16 січня 1997 р. У ній було визначено національні інтереси, внутрішні і зовнішні загрози їх реалізації, основні напрями державної політики національної безпеки України в економічній сфері. У бе­резні 1998 р. прийнято Закон України "Про Раду національної безпеки і оборо­ни України", яким визначені функції і повноваження головного, згідно з Кон­ституцією України (ст. 107), координуючого органу в країні з питань національної безпеки. А 19 червня 2003 р. прийнято Закон України "Про основи національної безпеки України", де закріплено правові основи національної безпеки та принципи її забезпечення.

Зважаючи на те, що проблематика безпеки традиційно має статус найвищого пріоритету в державній політиці, поняття економічної безпеки набуває ви­няткового значення як аргумент прийняття політичних рішень. Якщо основна мета економічної політики полягає у задоволенні різноманітних інтересів політичних суб'єктів у суспільстві через певні зміни в економічній сфері, то наука про економічну безпеку забезпечує формування відповідної політики щодо забезпечення економічної безпеки держави.

Поняття "економічна безпека" нещодавно увійшло до нормативної лексики і стало повноправним об'єктом дослідження економічної науки. Цей термін почав використовуватися у працях вітчизняних економістів лише на початку 90-х років минулого століття. Проте за цей, порівняно короткий, проміжок часу напрацьовано специфічний категоріальний апарат з використанням невластивих класичній економічній науці термінів ("загроза", "індикатор безпеки", "порогове значення" тощо), сформовано відповідний йому методологічний інструментарій аналізу, що свідчить про створення окремої підгалузі економіч­них досліджень - науки, яка займається вивченням теоретико-методологічних засад забезпечення економічної безпеки держави і має назву "екосестейт".

Однак, як і будь-якій молодій галузі науки, науці про економічну безпеку поки що притаманний значний методологічний еклектизм. Вчені дотепер не дійшли згоди щодо визначальних категорій цієї науки, у тому числі й щодо її ключового визначення - поняття "економічна безпека". Водночас спроби виробити специфічний аналітичний інструментарій щодо оцінки економічної безпеки та аналізу ефективності поточних рішень у сфері економічної політи­ки часто лише поглиблюють сумніви у коректності підходів, що мають місце у цій сфері.

Етимологічно термін "безпека" походить від грец. "володіти ситуацією". Методологічно поняття "економічна безпека" виводиться вченими насамперед з поняття "національна безпека". Останнє має формалізоване визначення у схваленому Верховною Радою України у червні 2003 р. Законі "Про основи національної безпеки України". Зокрема, у ст. 1 зазначеного Закону національна безпека розглядається як захищеність життєво важливих інтересів людини і громадянина, суспільства і держави, за якої забезпечуються сталий розвиток суспільства, своєчасне виявлення, нейтралізація реальних і потенційних за­гроз національним інтересам і запобігання їм. Закон також визначає основні сфери національної безпеки, серед яких зовнішньополітична, сфера державної безпеки, військова сфера та сфера безпеки державного кордону України, внутрішньополітична, економічна, соціальна, гуманітарна, екологічна, інформаційна сфери. Відштовхуючись від цих міркувань, учені намагаються вивести визначення поняття "економічна безпека". Про суттєві розбіжності відносно його дефініції свідчить такий перелік.

1. Економічна безпека - стан держави, за яким вона забезпечена можливістю створення умов для заможного життя її населення, перспективного розвит­ку її економіки у майбутньому та зростання добробуту її мешканців.

2. Економічна безпека - спроможність держави забезпечувати захист національних економічних інтересів від зовнішніх і внутрішніх загроз, здійснювати поступальний розвиток економіки з метою підтримання стабільності су­спільства і достатнього оборонного потенціалу за будь-яких умов і варіантів розвитку подій.

3. Економічна безпека - здатність економіки забезпечувати ефективне задоволення суспільних потреб на національному і міжнародному рівнях.

4. Економічна безпека - сукупність умов і чинників, які забезпечують незалежність національної економіки, її стабільність та сталість, здатність до постійного оновлення і самовдосконалення.

5. Економічна безпека - спроможність держави самостійно виробляти й здійснювати власну економічну політику, а також визначати та реалізовувати власні національні інтереси.

6. Економічна безпека - здатність національної економіки до розширеного самовідтворення з метою задоволення на визначеному рівні потреб власного населення і держави, протистояння дестабілізуючій дії чинників, що створю­ють загрозу нормальному розвитку країни, забезпечення конкурентоспромож­ності національної економіки у світовій системі господарювання.

Таким чином, економічна безпека є складним і багатоплановим суспільним явищем, яке характеризується різними сутнісними ознаками та формами прояву. З позицій багатоаспектного підходу визначення поняття "економічна без­пека" нерозривно пов'язане з такими поняттями, як:

- "інтереси" (національні, державні, індивідуальні, корпоративні, суспільні та ін.);

- "стійкість" (національної економіки, економічного розвитку, соціаль­но-економічної системи тощо);

- "незалежність" (економіки від зовнішніх ринків, розробка національної економічної стратегії без зовнішнього впливу);

- "відтворення" (головним життєво важливим інтересом в економічній сфері для суб'єкта будь-якого рівня - від особи до держави - є відтворення свого існування).

Дослідження цієї проблеми у такому контексті переконує, що економічна безпека - це не лише дієздатність самої держави, тобто її спроможність реалізовувати власні владні рішення, а й можливість для економічних суб'єктів різ­них рівнів діяти відповідно до своїх базових інтересів, проте у загальному руслі зміцнення економічної безпеки країни. Зазначений підхід може бути застосований як до економічного відтворення індивідуума (відтворення робо­чої сили), суб'єктів господарської діяльності різного роду (відтворення капіта­лу) і держави (економічна сторона відтворення держави як інституту - забез­печення економічної основи для стабільного виконання покладених на неї функцій), так і до суспільного відтворення як такого, яке є інтегральним по­казником і свого роду підґрунтям економічної безпеки країни, що узагальнює поняття економічної безпеки індивідуума, суб'єктів господарської діяльності і держави. Беззаперечно, координаційна і керівна роль у процесі забезпечення економічної безпеки країни має належати державі, дії якої у цьому разі не узгоджуються з інтересами власної економічної безпеки. Така методологія відкриває шлях для дослідження одного з найбільш фундаментальних чинників впливу на стан економічної безпеки країни - способу та ступеня узгодженості індивідуальних, корпоративних та національних інтересів.

Таким чином, економічну безпеку необхідно розглядати як базову складову національної безпеки, її фундамент і матеріальну основу і, разом з тим, як взаємопов'язану систему певних рівнів (рис. 17.1).

Рис.17.1. Рівні економічної безпеки

Це означає, що стан націо­нальної безпеки держави залежить від життєздатності економіки, її ефектив­ності, мобільності, конкурентоспроможності. Забезпечення економічної без­пеки є виключною прерогативою держави.