Страхування –це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів громадян та юридичних осіб у разі виникнення певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються за рахунок сплати громадянами та юридичними особами страхових платежів (внесків, премій).
Передумовою виникнення страхових відносин є ризик, без наявності якого немає страхування, тому що відсутній страховий інтерес. Зміст ризику і міра його вірогідності визначають межі страхового захисту.
За своїм змістом ризик є подією з негативними, особливо невигідними економічними наслідками, які ймовірно виникнуть у майбутньому.
За своїм складом ризики бувають дуже різноманітними. Залежно від критеріїв, покладених в основу їхньої класифікації, вони поділяються на природні; антропогенні; економічні; особисті; масові; невеликі тощо. У свою чергу економічні поділяються на майнові, фінансові, спекулятивні тощо.
Саме багатогранність форм прояву ризику, частота й шкідливість наслідків від нього, неможливість абсолютного уникнення його ймовірності викликають необхідність організації страхування.
Економічній сутності страхування відповідають його функції, що виражають суспільне призначення даної категорії. Вони є зовнішніми формами, що дозволяють виявити особливості страхування як ланки фінансової системи. Категорія фінансів виражає свою економічну сутність, насамперед, через розподільну функцію. Ця функція знаходить конкретний, специфічний прояв у функціях, властивих страхуванню - ризиковій, попереджувальній, ощадній, контрольній.
Головною є ризикова функція, тому що страховий ризик як можливість збитку безпосередньо пов'язаний з основним призначенням страхування із надання грошової допомоги постраждалим.
Ризикова функція пов’язана з ризиком настання страхових подій і проявляється в перерозподілі грошової форми вартості серед учасників страхування в зв'язку з наслідками випадкових страхових подій.
Попереджувальна (превентивна) функція спрямована на фінансування заходів щодо зменшення страхового ризику за рахунок частини коштів страхового фонду.
Ощадна функція страхування пов’язана із заощадженням коштів за допомогою страхування. У страхуванні життя категорія страхування найбільшою мірою наближається до категорії кредиту при накопиченні із договорів страхування на життя обумовлених страхових сум. Заощадження грошових сум за допомогою страхування на життя пов'язано з потребою в страховому захисті досягнутого матеріального добробуту. Цим і пояснюється наявність ощадної функції страхування.
Контрольна функція страхування заключається у суворо цільовому використанні коштів страхового фонду. Ця функція виходить з перерахованих вище і проявляється одночасно з ними в конкретних страхових відносинах, в умовах страхування. Відповідно до контрольної функції на підставі законодавчих та інструктивних документів здійснюється фінансовий страховий контроль за правильним проведенням страхових операцій.
Всю сукупність термінів, що визначають страхові відносини, можна умовно розділити на три групи.
До першої групи належать терміни, пов’язані з загальними умовами здійснення страхування (загальні страхові терміни).
Страховик – це юридична особа будь-якої, визначеної законодавством організаційно-правової форми, що має державний дозвіл (ліцензію) на проведення операцій страхування, що створює і використовує кошти страхового фонду для захисту інтересів страхувальників.
Страхувальник – це юридична або фізична особа, що володіє повною дієздатністю, яка страхує свій власний інтерес або інтерес третьої сторони; сплачує для цього страхові платежі (премії, внески) і має право за законом або договором страхування одержати страхове відшкодування у разі виникнення страхової події (випадку).
До відзначеної групи належать також наступні терміни:
• страховий захист – це економічна категорія, що означає сукупність специфічних розподільних і перерозподільних відносин, пов'язаних із подоланням або відшкодуванням втрат, що наносяться матеріальному виробництву і життєвому рівню населення в результаті непередбачених подій; сукупність перерозподільних відносин щодо подолання і відшкодування збитку, що наносяться конкретним об'єктам;
• страховий інтерес – економічна потреба або зацікавленість брати участь у страхуванні; страхова сума, у якій оцінюється збиток у зв'язку з можливою загибеллю або знищенням майна;
• застрахований – фізична особа, життя, здоров'я і працездатність якої є об'єктом страхового захисту за особистим страхуванням. Застрахований може одночасно бути страхувальником;
• об'єкти і предмети страхування – матеріальні і нематеріальні цінності, предмети страхування;
• страхова відповідальність – обов'язок страховика виплатити страхове відшкодування або страхову суму в результаті виникнення страхового випадку за певних умов страхування;
• одержувач страхового відшкодування або страхової суми – фізична або юридична особа, якій за умовами страхування надане право на одержання відповідних коштів;
• страхове свідчення – документ, що засвідчує факт страхування майна або особистого страхування.
До другої групи належать терміни, які характеризують страхові відносини, пов'язані з формуванням страхового фонду. Основними термінами в цій групі відносин є такі:
• страхова оцінка – визначення вартості об'єкта для цілей страхування;
• страхове забезпечення – рівень страхової оцінки стосовно вартості майна, прийнятої для страхування. Виражається у відсотках від зазначеної вартості або нормується в грошових одиницях на один об'єкт страхування;
• страхова сума – сума коштів, на яку фактично застраховане майно, життя, здоров'я;
• страховий тариф – виражена в грошових одиницях плата з одиниці страхової суми або процентна ставка від сукупної страхової суми. Є основою для формування страхового фонду (брутто - ставка);
• страхова премія (страховий платіж, страховий внесок) – плата за страхування, що сплачується страхувальником страховику за прийняття страховиком на себе зобов’язання здійснити страхову виплату страхувальнику у разі виникнення страхового випадку, який передбачений договором страхування.
• термін страхування – період часу, протягом якого об'єкти страхування є застрахованими;
• страхове поле – максимальна кількість об'єктів, які можна застрахувати;
• страховий портфель – фактична кількість застрахованих об'єктів або чинних договорів страхування на певній території;
• страховий вік – вікові групи, у межах яких приймаються на страхування громадяни або підлягає страхуванню поголів'я сільськогосподарських тварин.
У третій групі об'єднані терміни, що характеризують страхові відносини, пов'язані з витратою коштів страхового фонду:
• страховий ризик – можливість нанесення збитку від страхового випадку; конкретний страховий випадок, від якого здійснюється страхування за їх страховою оцінкою та ступенем можливості нанесення збитку;
• страховий випадок – подія, що фактично відбулася і в зв'язку з негативними або іншими обговореними наслідками якої можуть бути виплачені страхове відшкодування або страхова сума;
• страховий акт – документ, оформлений у встановленому порядку, що підтверджує факт і причину страхового випадку;
• страховий збиток – вартість цілком загиблої або знеціненої частини ушкодженого майна за страховою оцінкою;
• страхове відшкодування – належна до виплати страхувальнику частина або повна сума збитку;
• страхове сторно – кількість достроково перерваних договорів страхування життя в зв'язку з несплатою чергових внесків;
• страхова рента – регулярний прибуток страхувальника, пов'язаний з одержанням довічної або тимчасової пенсії за рахунок витрати внесеного в страховий фонд одночасного страхового внеску або накопичення визначеної суми коштів регулярними внесками.
