7.1. Збалансованість бюджетів як принцип бюджетної системи України
7.2. Економічна природа бюджетного дефіциту і його причини
7.3. Джерела покриття бюджетного дефіциту
Понятійний апарат: принцип збалансованості; профіцит бюджету; дефіцит бюджету; трансферти; чисте кредитування; стійкий дефіцит; тимчасовий бюджетний дефіцит; бюджетний секвестр; сеньйораж
7.1. Збалансованість бюджетів як принцип бюджетної системи України
У період формування в Україні власної моделі економічного розвитку, як держави в цілому, так і окремих регіонів, одним із найактуальніших питань залишається пошук шляхів збалансування фінансової системи держави.
На загальнодержавному рівні вже робилися спроби збалансування фінансової системи у частині затвердження і виконання в рівноваженого бюджету держави. Однак, необхідно відмітити, що ці заходи призводили лише до формальної відповідності запланованих доходів і видатків, а на практиці виникав відчутний дефіцит бюджетних коштів, зростав державний борг.
На регіональному рівні складається аналогічна ситуація. Внаслідок значних відмінностей у фінансовому розвитку кожного регіону доходна частина одних регіонів значно перевищує витратну, а інших, навпаки, ледве покриває половину видатків. Держава збалансовує регіональні бюджети лише за допомогою міжбюджетних трансфертів – надання дотацій і субвенцій, щоправда, останніми роками у визначених за допомогою ґрунтовних розрахунків обсягах.
В економічній літературі можна зустріти декілька підходів до проблеми дисбалансу бюджету, які істотно відрізняються один від одного. Однак, останнім часом більшість економістів погодилися з точкою зору Дж. М. Кейнса, завдяки чому з середини тридцятих років дефіцит державного бюджету став застосовуватися як важіль державного регулювання економіки. Наприкінці двадцятого століття не залишилося практично жодної країни, у якої був би відсутній бюджетний дефіцит.
Отже, з погляду кейнсіанців, бюджетний дефіцит є звичайним наслідком проведення фіскальної політики, а збалансований бюджет має право на існування лише тоді, коли економіка перебуває у рівновазі, в стані повної зайнятості.
Витрати державного бюджету тісно взаємопов’язані з його доходами. Цей взаємозв’язок виражається у кількісній відповідності видатків доходам, а також у їхньому двосторонньому впливі. З одного боку, обсяг видатків бюджету лімітується жорсткими рамками надходжень бюджетних доходів, причому бюджетні надходження, в свою чергу, визначаються економічними можливостями держави. Ось чому дуже важливо встановити такий обсяг бюджетних видатків і такі терміни використання бюджетних коштів, які б забезпечували вирішення соціально-економічних завдань з максимальним економічним ефектом при мінімальних витратах. З іншого боку, видатки при ефективному використанні бюджетних коштів, можуть здійснювати зворотний вплив на доходи, сприяючи зростанню виробництва, розвитку науки, вдосконаленню кадрового потенціалу тощо.
Збалансованість бюджету є необхідною умовою подолання економічного спаду української економіки. Для дотримання цього принципу бюджетної системи вітчизняні економісти рекомендують:
- введення суворої фінансової дисципліни в усіх ланках державних фінансів;
- розширення дерегуляційних і приватизаційних процесів, які сприятимуть зняттю економічних і адміністративних бар’єрів для розвитку підприємництва;
- формування державного бюджету з метою досягнення визначених результатів і сприяння зацікавленості всіх ланок державного управління в таких результатах;
- започаткування нової ідеології визначення державних задач і пріоритетів;
- припинення нарощування соціальних заборгованостей;
- скорочення державного боргу;
- поступове зниження частки перерозподілу ВВП через бюджет.
Також до найважливіших напрямків збалансування належить зниження податкового навантаження на виробництво при одночасному розширенні податкової бази шляхом зменшення привілеїв і податкових пільг, розробка додаткових заходів, спрямованих на зменшення податкової заборгованості для бюджетів усіх рівнів.
Згідно з Бюджетним кодексом України, принцип збалансованості означає, що повноваження на здійснення витрат бюджету повинні відповідати обсягу надходжень до бюджету на відповідний бюджетний період. Тобто, ідеальне виконання бюджету передбачає повне покриття видатків доходами. Але на практиці, як правило, обсяги видатків і доходів бюджету не збігаються.
Сальдо державного бюджету у відповідності з рекомендаціями Міжнародного валютного фонду визначається за формулою:
Трансферти – це кошти, одержані від інших органів державної влади, органів Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування, інших держав або міжнародних організацій на безоплатній і безповоротній основі.
Чисте кредитування (кредитування за вирахуванням погашення) – операції, пов’язані з наданням коштів з бюджету на умовах поверненості, платності і строковості, в результаті яких з’являються зобов’язання перед бюджетом та операції, пов’язані з поверненням цих коштів до бюджету.
Перевищення доходів над видатками формує активне сальдо або профіцит бюджету.
Якщо у процесі складання або розглядання бюджету спостерігається перебільшення доходів над видатками, то, затверджуючи бюджет, слід здійснити скорочення профіциту у такій послідовності:
- скоротити залучення доходів від продажу державної власності;
- скоротити залучення доходів від реалізації державних запасів і резервів;
- передбачити спрямування бюджетних коштів на додаткове погашення боргових зобов’язань;
- збільшити видатки бюджету, у тому числі, за рахунок передачі частини доходів бюджетам інших рівнів.
Якщо ці заходи за будь-яких причин здійснювати недоцільно, слід скоротити податкові доходи бюджету шляхом внесення змін і доповнень у податкове законодавство.
Профіцит бюджету затверджується виключно з метою погашення основної суми боргу.
Найбільш складну ситуацію, яка найчастіше зустрічається в економічній практиці, являє дефіцит бюджету – перебільшення видатків бюджету над його доходами.
