1) працездатність та працевлаштування;
2) недоотриманий прибуток чи збитки у процесі здійснення певних господарських і фінансових операцій;
3) майно юридичних і фізичних осіб;
4) життя та здоров’я громадян.
19. Страховий ринок – це:
1) інститут перерозподілу грошових коштів між суб’єктами господарювання;
2) сфера обігу цінних паперів;
3) механізм забезпечення попиту і пропозиції на фінансові ресурси;
4) особлива сфера економічних (грошових) відносин, де об’єктом купівлі-продажу є специфічний товар – страхова послуга.
20. Основними суб’єктами страхового ринку є:
1) банки і кредитні спілки;
2) страховики, страхувальники, страхові посередники;
3) промислові та торговельні підприємства;
4) державний бюджет і позабюджетні фонди.
21. Страховими посередниками є:
1) інвестиційні фонди і компанії;
2) фондові біржі;
3) страхові агенти і страхові брокери;
4) банки та інші фінансово-кредитні установи.
22. За територіальною ознакою страховий ринок поділяється на:
1) ринок обов’язкового страхування, ринок добровільного страхування;
2) ринок майнового страхування, ринок особистого страхування, ринок страхування відповідальності;
3) ринок ризикових видів страхування, ринок страхування життя;
4) національний, регіональний, міжнародний ринок.
23. До факторів, що визначають становище на страховому ринку, не належать:
1) незбіг потреб у фінансових ресурсах з джерелами їх забезпечення;
2) ризикова ситуація, пропозиції страхових послуг;
3) страхові тарифи;
4) грошові доходи страховиків.
24. Максимальна кількість об’єктів, охоплюваних певним видом страхування, – це:
1) страховий механізм;
2) страховий інтерес;
3) страховий тариф;
4) страхове поле.
25. Страховий портфель – це:
1) загальна сума об’єктів страхування, що мають споживчу вартість;
2) сукупність суб’єктів страхування, які здатні задовольняти потреби або їх споживати;
3) загальний обсяг потреб у страхових послугах;
4) сукупність укладених певною страховою компанією угод як з того чи іншого виду страхування, так і з усіх видів.
26. До функцій Державної комісії з регулюванням ринків фінансових послуг України у сфері нагляду за страховою діяльністю не належать:
1) ведення єдиного державного реєстру страховиків (перестраховиків) та страхових і перестрахових брокерів;
2) видача страховикам ліцензій на здійснення страхової діяльності та проведення перевірок їх відповідності виданій ліцензії;
3) здійснення контролю за платоспроможністю страховиків відповідно до взятих ними страхових зобов’язань перед страхувальниками;
4) проведення рейтингових оцінок страхових організацій.
