1. Страхування – це:
1) вид цивільно-правових відносин щодо захисту комерційних інтересів суб’єктів господарювання у разі настання страхових випадків;
2) залучення державою частини коштів населення для виконання нею своїх функцій;
3) система перерозподільчих відносин щодо утворення за рахунок внесків фізичних та юридичних осіб спеціального фонду коштів та його використання для відшкодування збитків внаслідок несприятливих подій;
4) інтерес суб’єктів підприємства до здійснення інвестицій у певній сфері.
2. Об’єктивними причинами виникнення та існування страхування є:
1) захист майнових інтересів суб’єктів господарювання та інтересів громадян від несприятливих подій (ризиків);
2) обмеження кон’юнктурних коливань економіки;
3) збільшення обсягів виробництва;
4) здійснення запобіжних заходів, спрямованих на зменшення страхового ризику.
3. До ознак, що відображають специфіку категорії страхування, не належать:
1) відносини між учасниками формування страхового фонду є перерозподільними відносинами;
2) наявність страхового ризику;
3) солідарне розкладання збитку між учасниками страхування;
4) відсутність цільового спрямування та незворотність страхових платежів, мобілізованих у страховому фонді.
4. Які функції притаманні страхуванню?
1) розподільча, регулююча, контрольна, стимулююча, оперативна;
2) ризикова, заощаджувальна, превентивна, інвестиційна, контрольна;
3) фіскальна, інвестиційна, заощаджувальна, стимулююча, регулююча;
4) превентивна, оперативна, розподільча, фондоутворююча.
5. Яка функція страхування спрямована на попередження можливих збитків та зменшення їх наслідків від несприятливих подій?
1) заощаджувальна функція;
2) ризикова функція;
3) превентивна функція;
4) функція формування і використання страхових резервів.
6. Організаційними формами страхового фонду є:
1) фонд централізованого страхування, фонд співстрахування, резервні фонди місцевих бюджетів;
2) фонд колективного страхування, державний матеріальний резерв, страховий фонд суб’єкта господарювання;
3) фонд перестрахування, фонди соціального страхування, резервний фонд державного бюджету;
4) централізовані резерви держави, фонди самострахування, страхові фонди страховиків.
7. Централізовані резерви держави призначені для:
1) виконання державою своїх боргових зобов’язань перед кредиторами за внутрішніми та зовнішніми позиками;
2) здійснення капітальних вкладень у пріоритетні галузі економіки;
3) відшкодування збитків і усунення наслідків стихійних лих і аварій, що спричинили великі розрухи і призвели до значних людських жертв;
4) підтримки сільськогосподарських підприємств, фермерських господарств, а також суб’єктів малого бізнесу.
8. Централізовані резерви держави формуються:
1) у натуральній формі;
2) як у натуральній, так і в грошовій формі;
3) тільки у грошовій формі;
4) немає правильної відповіді.
9. Централізовані резерви України, що формуються у натуральній формі, знаходяться у підпорядкуванні:
1) спеціалізованого державного відомства – Державного матеріального резерву України;
2) Міністерства економіки та з питань європейської інтеграції України;
3) Верховної Ради України;
4) Міністерства фінансів України.
10. Державні резерви у грошовій формі – це централізовані фінансові ресурси, які формуються за рахунок:
1) коштів місцевих бюджетів;
2) коштів страхових організацій;
3) коштів фондів загальнообов’язкового державного соціального страхування;
4) коштів державного бюджету.
11. Розпорядником коштів централізованого резерву України, сформованого у грошовій формі, є:
1) Верховна Рада України;
2) Національний банк України;
3) Кабінет Міністрів України;
4) Державне казначейство України.
12. Фонд самострахування суб’єктів господарювання утворюється у формі:
1) статутного фонду;
2) інноваційного фонду;
3) амортизаційного фонду;
4) резервного фонду.
13. Страхування проводиться у формах:
1) натуральній і грошовій;
2) добровільній та натуральній;
3) обов’язковій та натуральній;
4) обов’язковій та добровільній.
14. Видами обов’язкового страхування є:
1) страхування інвестицій;
2) страхування кредитів;
3) авіаційне страхування цивільної авіації;
4) страхування судових витрат.
15. До видів добровільно страхування не належать:
1) страхування майна;
2) страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних ризиків;
3) страхування фінансових ризиків;
4) страхування здоров’я на випадок хвороби.
16. До підгалузей особистого страхування не належать:
1) страхування від нещасних випадків;
2) медичне страхування;
3) страхування майна;
4) страхування життя і пенсій.
17. Майнове страхування – це страхування майнових інтересів, пов’язаних із:
1) життям, здоров’ям, працездатністю та додатковою пенсією страхувальника або застрахованої особи;
2) володінням, користуванням і розпорядженням майном;
3) відшкодуванням заподіяної страхувальником шкоди третій особі або її майну;
4) немає правильної відповіді.
