Фінанси виникають в період розпаду первісно-общинного ладу і зародження рабовласницького ладу у зв’язку з виникненням держави, поділу суспільства на класи та товарно-грошових відносин.
В докапіталістичних формаціях більша частина потреб держави задовольнялася шляхом встановлення натуральних повинностей і зборів. Грошове господарство в той період було розвинуте лише в армії. Головними витратами тих держав були затрати на ведення війн, утримання двору монарха, державного апарату, будівництво громадських споруд (храмів, каналів, доріг тощо). Основними доходами були надходження від державного майна і регалій (монопольного права монарха на окремі промисли і торгівлю певними товарами); військова здобич; данина з підкорених народів; натуральні повинності і збори. Тобто на ранніх стадіях розвитку держави не існувало розмежування між ресурсами держави і ресурсами її глави: монархи розпоряджалися коштами країни як своєю власністю.
Фінанси тривалий час розвивалися, як система мобілізації коштів для задоволення потреб правлячої еліти, утримання двору монарха, оборони певної території, або ведення війн, будівництва суспільних споруд (храмів, доріг, водопроводів, портів). З боку населення використання фінансів не підлягало жодному контролю.
З розпадом феодалізму і поступовим розвитком в його надрах капіталістичного способу виробництва все більше значення стали набувати грошові доходи і видатки держави; частка натуральних зборів різко скоротилася. Державна казна відокремилася від власності монарха. Виникли державні фінанси, державний бюджет, державний кредит. Основним державним фондом стає бюджет, головним джерелом надходжень - податки.
Такі зміни призвели до нового бачення суті фінансів. Платники податків поступово визнавали за державою право стягнення податків по мірі того, як держава зі свого боку, почала надавати послуги населенню і проводити ефективну фінансову політику.
З розвитком державного устрою різко зросли видатки на міжнародне співробітництво, оборону, охорону навколишнього середовища, соціальну сферу, видатки на втручання держави в економіку тощо.
2. Виникнення науки про фінанси.
Термін “фінанси” походить від латинського “finantia”, що в перекладі означає готівка, грошові засоби, дохід, обов’язкова сплата грошей. Ця сплата пов’язувалася з передачею частини доходу громадянина в розпорядження монарха, короля або іншого правителя на його утримання та інші витрати державного змісту. Вперше у сучасному тлумаченні термін „фінанси” став застосовуватись у Франції, де під фінансами розумілася сукупність коштів для задоволення потреб держави та різних суспільних груп. В науковий обіг термін „фінанси” ввів французький професор Ж. Боден в 1577 р. у праці. „Шість книг про республіку”.
До ХVІІІ ст. під фінансами розуміли державне публічне господарство будь-якого державного утворення нижчого рівня, як-от: земство, міська община тощо. У цей же період в деяких державах, наприклад у Німеччині, слово „фінанси” мало негативне значення. Його пов’язували зі здирництвом, хабарництвом, вимаганнями тощо.
Отже, розвиток товарно-грошових відносин і формування держав призвели до виникнення фінансів та фінансової науки.