Структурними елементами інфраструктури місцевого господарства є комплекс споруд та комунікацій транспорту, зв'язку, інженерного обладнання, а також об'єктів соціального й культурно-побутового обслуговування населення, що забезпечують стійкий розвиток і функціонування регіону. На нашу думку, об’єкти інфраструктури місцевого господарства – це структурні одиниці місцевої фінансово-господарської системи, які безпосередньо обслуговують суб’єктів господарювання та фізичних осіб, надають комунальні послуги та здійснюють обслуговування секторів економіки з метою забезпечення ефективності функціонування, фінансової безпеки та розвитку державних структур, населення і суб’єктів підприємництва.
Складовими елементами інфраструктури місцевого господарства є:
- соціальна інфраструктура, що включає житловий фонд, торгівлю, громадське харчування, освіту, охорону здоров'я, культуру, дитячі установи, фізкультуру й спорт, видовищні організації й систему соціального захисту й соціального забезпечення;
- виробнича інфраструктура (забезпечення водними, енергетичними й іншими ресурсами, послугами благоустрою, транспорту, зв'язку). Її специфіка полягає в тому, що вона обслуговує не лише населення, але й підприємства, установи, розташовані на території регіону;
- ринкова інфраструктура, що містить у собі банки, страхові компанії, інвестиційні фонди, інформаційну систему, зв'язок, виставочні комплекси тощо (рис. 23.).
Рис. 23. Класифікація інфраструктури місцевого господарства
Узагальнена класифікація інфраструктури місцевого господарства є умовною, оскільки окремі її елементи можуть бути складовими різних підгалузей інфраструктури.
Так, основною метою функціонування об’єктів виробничої інфраструктури місцевого господарства є забезпечення загальних умов виробництва й сукупного поєднання галузей, які надають виробничі послуги. Функція надання послуг виробництву – основна для цієї сфери діяльності.
Об'єкти ринкової інфраструктури місцевого господарства являють собою сукупність установ, організацій, державних і комерційних підприємств, які забезпечують нормальне функціонування товарного та інших ринків, взаємодію й ефективне обслуговування товаровиробників і споживачів.
Підприємства, установи та організації соціальної інфраструктури є комплексом об’єктів (підприємств, закладів, організацій та споруд), які забезпечують умови функціонування суспільного виробництва і життєдіяльності населення, формування фізично та інтелектуально розвиненого, суспільно активного індивіда”. Об'єкти соціальної інфраструктури поділяють відповідно до функціями за такими ознаками:
- розподілу і обміну;
- надання споживацьких послуг людям;
- охорони здоров'я людей;
- формування суспільної свідомості і наукового світогляду;
- управління;
- охорони громадського порядку;
- оборони.
Соціальна інфраструктура є „сукупністю, або комплексом галузей, що виділяються в системі суспільного поділу праці за функціональним призначенням у процесі задоволення потреб населення в послугах” (рис. 244.).
Рис. 24. Галузева структура соціальної інфраструктури місцевого господарства
Об'єкти соціально-побутової інфраструктури, як правило також направлені на задоволення суспільно-життєвих потреб населення та мають на меті отримання прибутку. Підприємства торгівлі включають: торговельні підприємства й організації; комерційно-посередницькі структури; лізингові (орендні) фірми; транспортні системи; фінансово-кредитні організації; таропакувальні системи; складське господарство; вантажно-розвантажувальні системи; кадрове забезпечення; аудиторські фірми; консультативно-інформаційні фірми; системи зв’язку; фінансово-кредитні, рекламні, маркетингові та страхові, юридичні організації. В інфраструктуру торгівлі також входять ярмарки, товарні біржі, аукціони.
Підприємства житлово-комунального комплексу включають два блоки взаємопов’язаних галузей – комунальне і житлове господарства. У регіонах комунальне господарство обслуговує також виробничі підприємства і виробничу інфраструктуру, забезпечує їх водою, електроенергією, газом тощо.
Комунальні господарства функціонують за 30 видами діяльності: санітарно-технічні й санітарно-гігієнічні підприємства (водопровід, каналізація, банно-пральні комплекси); енергетичні підприємства (електричні станції й електричні мережі, газове господарство, опалювальні котельні); зовнішнє впорядкування (дорожнє будівництво, санітарне очищення вулиць, озеленення, вуличне освітлення); організація експлуатації та нагляду за інженерними спорудами.
Житлове господарство включає будинкове господарство (експлуатація житлового фонду) і ремонтно-будівельні організації, які здійснюють ремонт житлового фонду. До інфраструктури житлово-комунального господарства відносяться також заклади з підготовки та перепідготовки кадрів для даної галузі.
Місцевий громадський електротранспорт, міський і приміський автотранспорт, приміський залізничний транспорт, індивідуальний комерційний автотранспорт складають транспортну інфраструктуру міста, до неї також відносяться автомобільні і залізничні вокзали, зупинки, диспетчерські служби таксі, які виконують функцію перевезення населення і вантажів.
Підприємства зв'язку формують інформаційну систему – обмін інформацією між учасниками виробничого і невиробничого процесу як на мікрорівні (міста і передмістя), мезорівні (регіональному), так і на макрорівні (державному, міжнародному). Підприємства інформаційної місцевої інфраструктури виконують такі функції: обробну, приймальну, передавальну, пошукову. Сучасна система зв’язку використовується для обміну наступними видами інформації: телефонні розмови і повідомлення; телеграфні повідомлення; цифрова і телевізійна інформація; електронні повідомлення.
Інфраструктура системи зв’язку включає: пошту (звичайна, електронна); електрозв’язок (провідний, радіозв’язок, оптичний), фельд’єгерську, INTERNET.
Побутове обслуговування населення − це сфера економічної діяльності, призначена для надання послуг виробничого і невиробничого призначення, тобто послуги індивідуального споживання. Підприємства побутового обслуговування характеризується високою мобільністю. До складу підприємств побутового призначення за видами діяльності відносяться: ремонт житла; виготовлення і ремонт меблів; прання і чистка одягу; охорона; ремонт автомобіля, взуття, одягу, годинників тощо; ремонт побутової техніки, теле-, аудіо-, відеоапаратури.
Підприємства, установи та організації соціально-культурної інфраструктури: освіта (загальноосвітні школи і дошкільні установи); медичне обслуговування (включає профілактику і лікування різних захворювань вдома, амбулаторно або в стаціонарах); соціальне забезпечення (будинків для престарілих і інвалідів, дитячих будинків і будинків дитини); рекреаційне обслуговування (будинки відпочинку, пансіонати, турбази і т.д.); обслуговування культурних потреб населення (бібліотеки, клуби, кіноустановки, театри, цирки, концертні зали, музеї, картинні галереї, паркі культури і відпочинку, спортивні споруди і т.д.); охорона майна і прав громадян ( міліція, судові органи, прокуратура, нотаріат, пожежна охорона);
Класифікація інфраструктури місцевого господарства може бути здійснена не лише за інфраструктурною специфікою, а й за функціональними ознаками (рис. 25).
Рис. 25. Класифікація інфраструктури місцевого господарства за функціональними ознаками
Враховуючи, що основною метою функціонування інфраструктури місцевого господарства є забезпечення населення територіально-адміністративної одиниці, відповідно їх діяльність має бути направлена на задоволення потреб населення, тобто ці підприємства повинні виробляти соціально-значимі товари, надавати послуги та приносити прибутки від будь-якого дозволеного виду діяльності для подальшого його перерозподілу в інтересах населення.
Результати виконаного дослідження дозволили дійти висновку про відсутність у сучасній практиці єдиної класифікації інфраструктури місцевого господарства, що охоплює її галузеву приналежність, важливість надання послуг, якість послуг та їх вартість. З метою вирішення цієї проблеми обґрунтуємо власну класифікацію інфраструктури місцевого господарства.
На наш погляд, в основу класифікації підприємств має бути поставлене завдання пошуку найбільш ефективних організаційних форм діяльності підприємств та управління їхніми майновими комплексами. Відповідно до такого завдання визначаються ознаки, за яких здійснюється класифікація. До переліку таких ознак вважаємо необхідно віднести функціональне призначення підприємства, види послуг що надаються, ступінь монополізації виду послуг, приналежність основних фондів, класифікація споживачів послуг та способи оплати послуг. Беручи до уваги ці аргументи класифікація інфраструктури місцевого господарства має ґрунтуватись на таких ознаках:
1. цільове спрямування, яке передбачає поділ підприємств на соціальні, комерційні та контрольно-регулюючі. Соціальні підприємства задовольняють потреби місцевої громади, та як правило доходів до бюджету від даного підприємства може й не бути. Від комерційних підприємств місцева громада одержує користь не безпосередньо, а через доходи бюджету, які далі можуть бути використані в інтересах населення. Контрольно-регулюючі підприємства місцевої інфраструктури здійснюють моніторинг і регулювання на платній основі деяких важливих економічних процесів на території, таких як облік вартості майна, регулювання ринку житла, регулювання підприємницької діяльності, проектно-будівельної діяльності тощо (рис. 26.);
Рис. 2.6. Класифікація об’єктів інфраструктури місцевого господарства за метою їх створення
2. ступінь важливості результатів діяльності, що надають об’єктам інфраструктури місцевого господарства. Підприємства, що надають певні види послуг населенню, у межах критерію життєвої важливості, вважаємо за доцільне розділити на три групи: підприємства, що надають послуги низької важливості; підприємства, що надають послуги середньої важливості та підприємства, що надають послуги високої значущості;
3. рівень монополізації сфери діяльності об’єктів інфраструктури місцевого господарства, критерієм класифікації є частка ринку, яку охоплює підприємство;
4. за результатами діяльності та формами їх оплати (рис. 277).
Рис. 27. Поділ об’єктів інфраструктури місцевого господарства у залежності від оплати їх послуг
До першої групи відносяться підприємства, установи та організації, що надають послуги фізичним і юридичним особам в індивідуальному порядку на їхнє прохання. Мається на увазі, що у цьому випадку споживач має можливість оцінити обсяг, строки і якість продукції, виконаних робіт чи наданих послуг й відповідно до цієї оцінки повністю оплачує роботу підприємства.
Між строками надання послуги й строками її оплати розриву практично немає. Такими об’єктами є готелі, магазини, ринки, підприємства громадського харчування, побутового обслуговування населення, аптеки, автозаправні й авторемонтні підприємства й ін.
Другу групу відносіть об’єкти інфраструктури, що надають соціально значимі послуги, на які державою або місцевими органами влади встановлено тарифи, ціни, зазвичай вони є більше низькі, ніж це зумовлено економічними умовами ринку. Споживачами таких послуг зазвичай є фізичні особи та установи місцевих органів влади. Типовими прикладами таких відносин є житлово-комунальні послуги, послуги міського пасажирського транспорту.
До третьої групи належать об’єкти інфраструктури місцевого господарства, що надають послуги та виконують роботи обсяг та якість яких не піддається безпосередньому виміру споживачем.
Визначені передумови розвитку інфраструктури місцевого господарства відображають організаційний та економічний аспекти даного процесу. Оскільки у роботі проведене комплексне дослідження, надалі будемо розглядати організаційно-економічні передумови фінансового забезпечення інфраструктури місцевого господарства як єдине ціле, не відокремлюючи організаційні складові від економічних. Так можна систематизувати основні передумови розвитку інфраструктури місцевого господарства та пріоритетні напрями їх реалізації.
Враховуючи означені проблеми та їхню природу, можна стверджувати, що становлення сучасної інфраструктури місцевого господарства, яка відповідає вимогам ринку, є одним із ключових аспектів соціально-економічного розвитку реґіонів. Усе це свідчить про значну складність проблеми і необхідність детальнішого дослідження кожного зі структурних елементів – інфраструктури місцевого господарства, їх суті та змісту на рівні держави, реґіону.
Питання для самостійного опрацювання
1. Нормативне регулювання місцевого господарства в Україні.
2. Об’єкти та суб’єкти місцевого господарства.
3. Планування діяльності підприємств місцевого господарства.
4. Фінансова основа місцевого господарства.
5. Класифікація та принципи організації підприємств місцевого господарства.
