Відмінності концептуальних засад програмно-цільового та постатейного методів бюджетування

Постатейний метод	Програмно-цільовий метод
Формування та затвердження бюджету в розрізі утримання бюджетних установ	Формування та затвердження бюджету в розрізі бюджетних програм
Бюджетний запит формується на основі видатків попереднього бюджетного періоду	Бюджетний запит формується на основі пріоритетів програм та показників виконання
Планування бюджету на наступний бюджетний рік (лише на один)	Планування бюджету здійснюється у часовому проміжку 3-5 років
Обґрунтування видатків здійснюється на основі “історичних даних”, без оцінки доцільності та якості бюджетних послуг	Підхід на основі визначення соціальної потреби у здійсненні видатків і вимірювання соціальної та економічної результативності
Відсутність відповідальності за якість послуг, що надаються	Персональна відповідальність керівників установ та організацій (відповідальних виконавців програм) за досягнення соціальних результатів бюджетних програм
Непрозорість витрачання бюджетних коштів	Прозорість витрачання бюджетних коштів

Процес формування бюджету за програмно-цільовим методом починається з окреслення проблем, що підлягають вирішенню: кількість дітей, яких слід забезпечити освітою, кількість пацієнтів, яких треба вилікувати тощо. Для вирішення цих проблем створюються відповідні програми та підпрограми, і бюджет формується виключно на основі програм та підпрограм. Контроль управління фокусується на програмах через систему класифікації структури програм. Структура програм повністю узгоджена з державними пріоритетами та відповідними нормами звітності. Кінцевою метою здійснення видатків установ є втілення ними програм, спрямованих на вирішення конкретних проблем. Формулюються завдання, які можна виміряти, і які допомагають досягнути визначених цілей за допомогою бюджетних ресурсів протягом певного періоду. Наступний етап – виокремлення стратегій для досягнення поставлених цілей і розробка кількісних параметрів реалізації цілей з метою визначення ступені досягнення цілі. Після здійснення програми її результати оцінюються за допомогою кількісних параметрів, і таким чином визначається, чи установа досягнула очікуваних результатів. Якщо цілей не було досягнуто, їх проаналізують і відредагують, щоб відкоригувати слабкі місця у наміченій стратегії, або буде проведений аналіз втілення програми, і, якщо потрібно, внесені зміни у сам процес реалізації. На цій стадії керівники оцінюють досягнення мети і цілей, і на основі цього визначають суспільну вартість продовження, завершення чи внесення змін до програми. Програмно-цільовий метод також передбачає, що при прийнятті рішень щодо використання коштів враховуються такі аспекти як підвищення корисності програми, зниження витрат на функціонування місцевих урядів, якісне надання послуг за сферами видатків та добробут суспільства в цілому. Керівники використовують показники виконання програм для вичерпної оцінки досягнутих в результаті втілення програми результатів, та вказують, як ці результати співвідносяться з місцевими та загальнодержавними пріоритетами (рис. 18.).

Рис. 18. Модель раціонального процесу управління

Отже, основною перевагою програмно-цільового методу планування є планування на середньострокову перспективу, що дає можливість реалізувати стратегію розвитку держави чи адміністративно-територіальної одиниці, а в умовах нестачі коштів даний метод дозволить чітко визначати напрями їх використання та завдання не реалізацію яких вони направляються.