Одним з основних місцевих фінансових інститутів є комунальний кредит. Це складна система економічних відносин, що виникають між місцевою владою, з одного боку, та фізичними і юридичними особами − з іншого. При цьому органи місцевого самоврядування часто виступають позичальниками коштів, іноді − кредиторами.
Причина існування комунального кредиту, як і державного, полягає в постійній суперечності між потребами органів влади і реальними можливостями їх задоволення. Власне, таке протиріччя є рушійною силою будь-якого розвитку чи країни загалом, чи окремих територій, населених пунктів, суб'єктів господарювання.
Комунальний кредит − це сукупність економічних відносин між органами місцевого самоврядування, з одного боку, та фізичними і юридичними особами − з іншого, за яких місцеве самоврядування часто виступає як позичальник, рідше − як кредитор.
Акумулюючи фінансові ресурси для виконання своїх повноважень, органи місцевого самоврядування стають перед вибором джерел формування ресурсної бази. При цьому постає дилема: обмежитися доходами, отриманими до бюджету на безповоротній основі, або ж залучити позикові надходження.
У більшості розвинутих країн за останні роки відбулося стрімке зростання обсягів як державних, так і місцевих запозичень. На це мали вплив кілька факторів:
1) населення психологічно легше сприймає збільшення державного боргу, тим більше скорочення обсягу видатків, ніж підвищення рівня оподаткування;
2) поширилися теоретичні обґрунтування доцільності запозичень у фіскальній політиці держав;
3) стрімко зростають обсяги фінансових ринків.
Як альтернатива фінансування суспільних благ запозичення мають, порівняно зподатковими надходженнями бюджету, деякі переваги. Сфері місцевих запозичень притаманні як позитивні, так і негативні аспекти (табл. 7.).
Таблиця 7
