Разом з проектом рішення про місцевий бюджет на розгляд відповідного органі подаються:
1) пояснювальна записка до проекту рішення, яка має містити:
- інформацію про соціально-економічний стан відповідної адміністративно-територіальної одиниці і прогноз її розвитку на наступний бюджетний період, покладені в основу проекту місцевого бюджету;
- оцінку доходів місцевого бюджету з урахуванням втрат доходів місцевого бюджету внаслідок наданих Верховною Радою Автономної Республіки Крим, відповідною місцевою радою податкових пільг;
- пояснення до основних положень проекту рішення про місцевий бюджет, включно з аналізом пропонованих обсягів видатків і кредитування за бюджетною класифікацією. Пояснення охоплюють бюджетні показники за попередній, поточний, наступний бюджетні періоди в з погляду класифікації видатків та кредитування бюджету;
- обґрунтування особливостей міжбюджетних взаємовідносин та надання субвенцій на виконання інвестиційних програм (проектів);
- інформацію щодо погашення місцевого боргу, обсягів та умов місцевих запозичень;
2) прогноз місцевого бюджету на наступні за плановим два бюджетні періоди;
3) проект показників зведеного бюджету району, міста з районним поділом, міста, що об'єднує бюджети села, селища, міста районного значення;
4) показники витрат місцевого бюджету, необхідних на наступні бюджетні періоди для завершення інвестиційних програм (проектів), що враховані в бюджеті, за умови, якщо реалізація таких програм (проектів) триває більш, ніж один бюджетний період;
5) перелік інвестиційних програм (проектів) на плановий бюджетний період та наступні за плановим два бюджетні періоди;
6) інформація про хід виконання відповідного бюджету в поточному бюджетному періоді;
7) пояснення головних розпорядників бюджетних коштів до проекту відповідного бюджету (подаються комісії з питань бюджету Верховної Ради Автономної Республіки Крим, відповідної місцевої ради);
8) інші матеріали, обсяг і форму яких визначає Рада міністрів Автономної Республіки Крим, місцева державна адміністрація або виконавчий орган відповідної місцевої ради.
Рішенням про місцевий бюджет визначаються:
1) загальна сума доходів, видатків та кредитування місцевого бюджету (з розподілом на загальний та спеціальний фонди);
2) граничний обсяг річного дефіциту (профіциту) місцевого бюджету в наступному бюджетному періоді і місцевого боргу на кінець наступного бюджетного періоду; граничний обсяг надання місцевих гарантій, а також повноваження щодо надання таких гарантій;
3) доходи місцевого бюджету за бюджетною класифікацією (у додатку до рішення);
4) фінансування місцевого бюджету за бюджетною класифікацією (у додатку до рішення);
5) бюджетні призначення головним розпорядникам коштів місцевого бюджету за бюджетною класифікацією з обов'язковим виділенням видатків споживання (з них видатків на оплату праці, оплату комунальних послуг й енергоносіїв) та видатків розвитку (у додатках до рішення);
6) бюджетні призначення міжбюджетних трансфертів (у додатках до рішення);
7) розмір оборотного залишку коштів місцевого бюджету;
8) додаткові положення, що регламентують процес виконання місцевого бюджету.
Крім того, проект місцевого бюджету має містити перелік захищених видатків місцевого бюджету, які визначаються ст. 55 Бюджетного Кодексу України, а саме оплату праці працівників бюджетних установ, що фінансуються за рахунок коштів місцевих бюджетів, нарахування на заробітну плату, придбання медикаментів та перев'язувальних матеріалів, забезпечення продуктами харчування, оплату комунальних послуг та енергоносіїв тощо.
Місцеві фінансові органи забезпечують виконання відповідних місцевих бюджетів. Вони здійснюють загальну організацію та управління виконанням відповідного місцевого бюджету, координують діяльність учасників бюджетного процесу з питань виконання бюджету.
Казначейське обслуговування місцевих бюджетів здійснюється територіальними органами Державної казначейської служби України.
Місцевий бюджет виконується за розписом, який затверджується керівником місцевого фінансового органу. До затвердження розпису місцевого бюджету керівником місцевого фінансового органу затверджується тимчасовий розпис місцевого бюджету на відповідний період. Керівник місцевого фінансового органу протягом бюджетного періоду забезпечує відповідність розпису місцевого бюджету встановленим бюджетним призначенням.
У разі необхідності внесення змін до рішення про місцевий бюджет таке рішення ухвалюється Верховною Радою Автономної Республіки Крим, відповідною місцевою радою на підставі офіційного висновку місцевого фінансового органу про перевиконання чи недовиконання дохідної частини загального фонду, про обсяг залишку коштів загального та спеціального фондів (крім власних надходжень бюджетних установ) відповідного бюджету.
Факт перевиконання дохідної частини загального фонду місцевого бюджету визнається за підсумками першого півріччя та наступних звітних періодів з початку поточного бюджетного періоду на підставі офіційних висновків місцевого фінансового органу за умови перевищення доходів загального фонду місцевого бюджету (без урахування міжбюджетних трансфертів), врахованих у розписі місцевого бюджету на відповідний період, не менше, ніж на 5 відсотків.
Факт недоотримання доходів загального фонду місцевого бюджету визнається на підставі офіційного висновку місцевого фінансового органу за підсумками квартального звіту в разі недоотримання доходів загального фонду місцевого бюджету, врахованих у розписі місцевого бюджету на відповідний період, більше, ніж на 15 відсотків.
Якщо до початку нового бюджетного періоду не ухвалено рішення про місцевий бюджет, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, місцева державна адміністрація або виконавчий орган місцевої ради мають право здійснювати витрати місцевого бюджету лише на цілі, визначені у рішенні про місцевий бюджет на попередній бюджетний період. При цьому щомісячні бюджетні асигнування місцевого бюджету сумарно не можуть перевищувати 1/12 обсягу бюджетних призначень, установлених рішенням про місцевий бюджет на попередній бюджетний період.
До ухвалення рішення про місцевий бюджет на поточний бюджетний період забороняється здійснювати капітальні видатки і надавати кредити з бюджету (крім випадків, пов'язаних з виділенням коштів з резервного фонду відповідного бюджету), а також здійснювати місцеві запозичення та надавати місцеві гарантії.
Державна казначейська служба України складає та подає відповідним місцевим фінансовим органам звітність про виконання місцевих бюджетів за встановленими формами. Зведені показники звітності про виконання бюджетів одночасно подаються територіальними органами Державної казначейської служби України відповідно Міністерству фінансів Автономної Республіки Крим, фінансовим органам місцевих державних адміністрацій та виконавчих органів відповідних місцевих рад.
Відповідні звіти щодо справляння надходжень бюджету місцевим фінансовим органам подають органи, що його контролюють.
Квартальний та річний звіти про виконання місцевого бюджету подаються до місцевих рад відповідними виконавчими органами у двомісячний строк після завершення бюджетного періоду. Далі здійснюється перевірка річного звіту Рахунковою палатою Верховної Ради Автономної Республіки Крим, комісією з питань бюджету Верховної Ради Автономної Республіки Крим, відповідної місцевої ради, після чого відповідні місцеві ради затверджують річний звіт про виконання бюджету або ухвалюють інше рішення з цього приводу.
Основні принципи планування та прогнозування доходів і видатків місцевих бюджетів
Бюджетне планування є одним з елементів системи управління місцевими фінансами і невід'ємною складовою бюджетного процесу. На етапі планування здійснюється аналіз й оцінка потенційних фінансових можливостей місцевих органів влади будь-якого рівня бюджетної системи щодо фінансування бюджетних програм у період їх виконання.
Бюджетне планування охоплює сукупність принципів, методів, системи показників та певних заходів, що необхідні для виконання плану, його моніторингу. Безумовно, планування відбувається з урахуванням інституційно-функціональної складової, від якої залежить рівень організації, ефективності та якості планування.
Організація планування бюджетних коштів відбувається на науково обґрунтованих принципах, до яких належать:
- принцип єдності, який має на меті координацію бюджетних відносин на єдиних нормативно-правових засадах;
- принцип збалансування, що полягає у забезпеченні покриття видатків адекватними фінансовими ресурсами, та/або пошук додаткових альтернативних джерел доходів
- цільовий, результативний та економний характер бюджетних видатків, що плануються;
- застосування норм, нормативів та стандартів при плануванні бюджетних видатків, а також стійкість фінансових показників (норм, податкових ставок, процедур складання та виконання кошторисів, розписів тощо).
Значною подією при складанні місцевих бюджетів є планування (прогнозування) доходів. Важлива роль у ході бюджетного планування відводиться податковому плануванню, яке зачіпає тільки частину ресурсів місцевих бюджетів - податкові надходження. Особливостями цього процесу в Україні є те, що процес прогнозування офіційними документами зачіпає тільки закріплені доходи місцевих бюджетів Автономної Республіки Крим, обласного та районного бюджетів, а також доходів місцевого самоврядування (кошик 1). Що стосується власних доходів (кошик 2), то їх прогнозування відбувається з урахуванням тенденцій минулих років та з урахуванням утрат доходів внаслідок надання пільг платникам податків, згідно з рішеннями міської ради, змін чинного законодавства.
Планування доходів і видатків місцевих бюджетів на майбутній період можна здійснювати із застосуванням фінансового аналізу. Слід зазначити, що загальні підходи до проведення фінансового аналізу місцевих бюджетів можуть бути подібні до фінансового аналізу підприємств.
Фінансовий аналіз місцевих бюджетів передбачає кілька цілей:
- оцінку поточних фінансових можливостей (фінансового стану) органів місцевої влади;
- виявлення змін у фінансовому стані в просторово-часовому розрізі;
- виявлення факторів, що викликали ці зміни;
- прогноз основних тенденцій у фінансовому стані на майбутні періоди.
Для визначення поточного стану доходів і видатків місцевих бюджетів і врахування цих особливостей у їх плануванні на наступний бюджетний період можуть бути застосовані такі види фінансового аналізу:
- горизонтальний аналіз - дозволяє виявити зміни (абсолютні або відносні відхилення) окремих статей або їх груп, що входять до складу звітності про виконання місцевого бюджету;
- вертикальний аналіз - характеризує структуру підсумкових показників. Динамічні ряди певних показників дозволяють відстежити і спрогнозувати структурні зрушення у складі доходів та видатків місцевих бюджетів, а також зміни в місцевій бюджетній політиці;
- трендовий аналіз - на основі динаміки показників виконання місцевого бюджету минулих років можна визначити основні тенденції на майбутні п періодів;
- метод фінансових коефіцієнтів - найменш досліджене на сучасному етапі питання у сфері бюджетних відносин в українській економічній літературі. Є певні спроби вітчизняних вчених та дослідників близького і далекого зарубіжжя запропонувати ряд коефіцієнтів, які дали б можливість охарактеризувати бюджетний потенціал адміністративно-територіальних одиниць, ступінь фінансової незалежності місцевих органів влади тощо. Наприклад, коефіцієнт співвідношення регулювальних та власних бюджетних доходів; коефіцієнт автономії; коефіцієнт забезпеченості мінімальних видатків власними доходами; коефіцієнт бюджетного покриття; коефіцієнт бюджетної заборгованості; коефіцієнт бюджетної результативності території; коефіцієнт бюджетного забезпечення населення. Проте, на законодавчому рівні це питання не урегульоване;
- порівняльний аналіз - дозволяє порівняти фактичні результати виконання місцевого бюджету з розрахунковими показниками Міністерства фінансів України або з плановими (затвердженими місцевими радами);
- факторний аналіз - дозволяє виявити чинники, які найбільш впливають на результати виконання дохідної або видаткової частин місцевого бюджету.
За системним принципом фактори, що впливають на показники місцевого бюджету, можна поділити на:
- екзогенні, які безпосередньо впливають на величину статей бюджету, тобто є основою, причиною їх формування у вигляді: обсягів виробництва та реалізації продукції, користування природними ресурсами, величини фонду оплати праці, прибутку комунальних підприємств, що оподатковується, тощо;
- ендогенні; це, в основному, розміри відповідних ставок на кожний вид податку, наприклад - податку на доходи фізичних осіб, плати за землю, місцеві податки і збори, середньої ставки плати за одиницю ресурсу (у відсотках або у грошовому вимірі);
- мотиваційні, якими пояснюється економічна ситуація: розмір ВВП (ВРП), рівень інфляції, обсяги наданих пільг, дотацій, рівень підвищення цін на енергоносії тощо.
У різних періодах зазначені фактори по-різному впливають на основні показники бюджету та його дефіцит. Визначення впливу найбільш вагомих факторів є основою для внесення змін до бюджету або розробки рекомендацій щодо вдосконалення системи бюджетних розрахунків.
Виокремлюють такі етапи проведення факторного аналізу місцевого бюджету.
На першому етапі з метою виявлення та аналізу тенденцій, що склалися у сфері бюджету, необхідно вивчити показники виконання
1) доходів місцевого бюджету,
2) видатків,
3) дефіциту бюджету та джерел його покриття,
4) структури бюджету.
На другому етапі виявляються тенденції виконання місцевого бюджету шляхом порівняння абсолютних і відносних показників. Це, в основному, темпи зростання величин окремих показників у певному періоді поточного року порівняно з попереднім періодом цього року та відповідним періодом минулого року.
При виконанні третього етапу факторного аналізу слід виходити з того, що кожна стаття дохідної частини бюджету являє собою факторну систему, тобто є сукупністю факторних (незалежних, екзогенних) і результативних (залежних, ендогенних) ознак, пов'язаних зв'язком "причина-наслідок".
Отже, детерміноване моделювання факторних систем − простий та ефективний засіб формалізації зв'язку економічних показників, що є основою кількісної оцінки ролі окремих факторів у динаміці зміни результативного показника.
Крім того, планування видатків місцевих бюджетів на наступний бюджетний період здійснюється за допомогою нормативного, розрахунково-аналітичного, балансового методів, а також економіко-математичного моделювання.
Нормативний метод планування видатків бюджету передбачає врахування наявних норм та нормативів витрат, які залежать від основних показників діяльності закладу і застосовуються у вартісному вираженні, а саме:
обов'язкові − встановлюються законодавчо-нормативними документами і мають використовуватися всіма закладами певної галузі;
грошові − відображають суму грошових витрат на розрахункову одиницю;
розрахункові − середні витрати, що припадають на розрахункову одиницю з огляду на конкретні умови роботи закладу та можливості відповідного бюджету. Вони відображають ту частину видатків, яка може бути покрита за рахунок бюджетних коштів і враховуватиметься у кошторисі. Розрахунковими є також норми, які обчислюють при плануванні видатків на потреби закладу.
Одна з ключових проблем складання бюджету на сьогодні - визначення нормативної основи для його складання. У практиці бюджетного планування проблема визначення нормативної основи для складання бюджету процедурно не врегульована. Це створює ситуацію, коли вже на стадії складання бюджету фінансові органи та органи виконавчої влади свідомо закладають невиконання вимог чинного законодавства в проекти бюджетів. Критерії, якими при цьому керується виконавча влада, не визначені, що створює широкий простір для суб'єктивізму та ускладнює процедури розгляду, затвердження та виконання бюджету.
Основою планування видатків бюджету за розрахунково-аналітичним методом є фактичні показники виконання видаткової частини бюджету (фінансової діяльності підприємств, що утримуються за рахунок відповідного бюджету). На основі аналізу показників виконання періоду, що передував плановому року, а також показників минулих років установлюється вихідна база планування. Визначаються фактори, які можуть вплинути на виконання видаткової частини бюджету у плановий період, розраховуються індекси та коефіцієнти їх впливу. З урахуванням базових показників, а також коефіцієнтів, які характеризують зміни умов діяльності, розраховуються фінансові показники на плановий період.
Балансовий метод у бюджетному плануванні передбачає відповідність видатків джерелам їх покриття, завдяки чому досягається збалансованість бюджету.
Метод економіко-математичного моделювання має на меті кількісне відображення взаємозв'язків між результатами місцевого господарства адміністративно-територіальної одиниці в плановому періоді та чинниками, які впливають на величину цього показника.
У бюджетній практиці в ході планування найчастіше застосовується експертний метод прогнозування доходів, який не передбачає великих витрат і може бути достатньо точним, оскільки здійснюється кваліфікованими фахівцями, обізнаними у питаннях надходжень та розподілу джерел доходів. Але серед слабких сторін є його суб'єктивний характер й залежність від "відчуттів" експертів.
