Важливим елементом фінансових відносин є бюджетне регулювання – відносини, в основі яких лежать певний перерозподіл видатків та доходів різних територіальних громад, предметом цього процесу є система внутрідержавних відносин.
Починаючи з 80-х років ХХ ст. В регіональній політиці Європи відбулися помітні зміни. Роль держави у цій галузі беруть на себе новоутворені приватні або комбіновані інвестиційні товариства. Нові інституції допомагають здійснювати моніторинг, аналізувати та вирішувати питання розвитку відсталих міст та регіонів.
Європейський Союз приділяє підвищену увагу регіональному розвитку. На розвиток відсталих регіонів щороку виділяється 28 –30 млрд. євро. Проблема раціональності використання цих коштів полягає у відсутності автоматичного механізму саморегуляції, який би міг усувати регіональні відмінності. Один з нових аспектів проблематики викликаний глобалізацією, яка приводе до швидкого зростання конкуренції між регіонами. Європейська регіональна політика є другим найдорожчим заходом Європейського Союзу.
Конкретні заходи розвитку в ЄС зосереджуються на семи цільових галузях:
− регіони, які відстають у своєму розвитку;
− промислові області з конверсійними проблемами;
− боротьба з довготривалим безробіттям та залученням молоді до трудового процесу;
− пристосування робочої сили до конверсійних промислових процесів та зміненого виробництва;
− сільські місцевості;
− модернізація аграрних структур;
− регіони північних країн.
Вирішення регіональних проблем вимагає комплексного підходу, йдеться про створення комплексної інфраструктури. Поступове приєднання країн Центральної Європи до ЄС вимагає їх залучення у сферу регіональної політики.
У різних країнах існують різні умови які впливають на побудову взаємовідносин різних рівнів влади. Залежно від цих умов кожна країна по-своєму здійснює міжбюджтні відносини. У західних країнах виділяють дві моделі міжбюджетних відносин:
Децентралізована - до сфери діяльності центрального уряду належать
макроекономічна стабілізація та перерозподіл національного доходу, виробництво державних товарів та послуг поділяється між трьома рівнями влади, але є найважливішою МОВ. Оподаткування різних рівнів влади залежить від розподілу функцій. Для даної моделі характерна висока автономія МОВ та їх повна фінансова незалежність.
Кооперативна модель бюджетного федералізму (найрозповсюджена у світі).
Значна участь регіонів в перерозподілі національного доходу, що призводе до взаємодії місцевих та центральних органів влади, у розподілі податкових доходів. Застосовується політика горизонтального бюджетного вирівнювання, що призводе до посилення контролю з боку центрального уряду й обмеження МОВ.
Кооперативна модель дає змогу використовувати такі інструменти бюджетного вирівнювання, як: розподіл податкових доходів за рівнями влади, загальних та спеціальних трансфертів.
Високий рівень централізації державних фінансів у Франції проявляється у значній питомій вазі державних субсидій та дотацій у доходах місцевих бюджетів. Значна частина державного фінансування для місцевих фінансів значно збільшує залежність місцевих органів влади від центрального державного апарату.
Потреба у державному фінансуванні місцевих бюджетів зумовлена відмінностями між бідними та багатими територіальними одиницями. Державні субсидії та дотації використовуються для вирівнювання доходів окремих місцевих бюджетів, тоді місцева влада може виконувати покладені на неї соціально-економічні функції. У залежності від цільового призначення виділяють такі групи державних субсидій: фінансова допомога, компенсації, зумовлені розширенням компетенції місцевої влади, компенсації, які місцеві бюджети “незаслужено” несуть. Для компенсації розширених повноважень місцевої влади використовується загальна дотація за децентралізацією, регіональна дотація на шкільну освіту тощо. Місцевим бюджетам компенсуються витрати на забезпечення житлом вчителів, по ПДВ.
При розподілі дотації уповноважені державні відомства враховують чисельність населення на даній території, від якої залежить величина витрат місцевого бюджету.
Державні субсидії та дотації дуже багато чисельні та різні, але усі вони надаються автоматично, якщо дотримуються законодавчо встановленні критерії.
Для знаходження адекватної схеми перерозподілу фінансових ресурсів, французька державна адміністрація постійно змінює методологію розрахунку, індексації надання тієї чи іншої державної допомоги. Держава намагається, щоб ресурси потрапляли до територіальних одиниць, які в них відчувають потребу – з одного боку, а з іншого – щоб вони не породжували утриманців.
Питання для самостійного опрацювання
1. Світовий досвід надання бюджетних трансфертів місцевим органам влади.
2. Світовий досвід касового виконання місцевих бюджетів.
3. Форми та методи фінансового забезпечення місцевого самоврядування в зарубіжних країнах.
4. Принципи боргового фінансування.
5. Місцеві позики у Країнах ЄС,
6. Джерела формування доходів у зарубіжних країнах.
7. Інструменти бюджетного регулювання у західних країнах.
8. Перспективи адаптації Європейського законодавства в Україні.
9. Механізм місцевого оподаткування в зарубіжних країнах.
10. зарубіжний досвід планування видатків місцевих бюджетів.
