Органи місцевого самоврядування багатьох зарубіжних країн мають право утворювати позабюджетні фінансові фонди. Ці фонди мають цільовий характер і створюються з метою вирішення конкретних економічних та соціальних проблем.
Місцеві колективи можуть утворювати резервні, страхові, гарантійні та амортизаційні фонди. Так, комунам у Франції за рахунок їхніх субсидій дозволено брати участь у створенні гарантійних фондів при кредитних установах, котрі надають гарантії з кредитів заново створеним підприємствам. Комуна укладає з кредитною установою угоду, в якій визначаються, зокрема, мета, сума коштів та функціонування гарантійного фонду, а також умови повернення внесених субсидій у разі зміни чи припинення діяльності цього фонду.
У багатьох країнах органи місцевого самоврядування створюють страхові фонди для забезпечення гарантованих умов повернення коштів, залучених від муніципальних позик. Особливо це стосується муніципальних позик під так звані моральні зобов'язання, які не забезпечено повними юридичними гарантіями емітента. Така практика спостерігається, наприклад, у США.
Право на створення цільових позабюджетних фондів на умовах, визначених законодавством, мають представницькі органи місцевого самоврядування Російської Федерації.
Є ще один аспект створення спеціальних фондів, пов'язаний з проблемою конверсії та джерел фінансування господарства регіонів, які спеціалізувалися на видобутку сировини, після того, як її запаси вичерпуються. З цією метою створюються так звані регіональні цільові фонди.
Ряд зарубіжних країн запровадили механізм нагромадження фінансових ресурсів у цих регіонах для потреб перепрофілювання їхньої економіки, її розвитку після згортання виробництва в добувних галузях.
У країнах Близького Сходу в 70-х рр. було створено спеціальні нафтові фонди (у Саудівській Аравії − Фонд індустріального розвитку, в Кувейті − Фонд майбутніх поколінь). У провінції Альберта (Канада) − Фонд спадщини, на Алясці (США) − Фонд перспективного розвитку. Нафтовий фонд створено в Норвегії для фінансування заходів, пов'язаних із скороченням у майбутньому видобутку нафти. У Нідерландах створено фонди розвитку для структурної перебудови та розв'язання проблем зайнятості. Відповідні фонди є і в інших країнах.
Кошти регіональних цільових фондів формуються за рахунок частини доходу від реалізації не відтворюваних мінерально-сировинних ресурсів, від рентних доходів. Нагромаджені таким чином кошти дозволяють компенсувати втрати регіонів внаслідок вичерпання запасів їхньої ресурсної бази. Ці кошти є джерелом фінансових ресурсів для диверсифікації економіки добувних регіонів, для створення нових робочих місць, для соціальної адаптації вивільнених працівників із гірничодобувних та сировинних підприємств, для розвитку соціальної сфери. Кошти регіональних цільових фондів захищено від витрат виконавчої влади. В окремих країнах вони перебувають під контролем регіональних представницьких органів влади.
У Кувейті до Фонду майбутніх поколінь щорічно спрямовується 10% доходів від видобутку нафти. Прийнято рішення про те, що ці кошти не будуть використовуватися протягом 25 років від часу створення фонду в 1976 р. До створеного в 1976 р. Фонду перспективного розвитку штату Аляска (США) надходить 25% ренти від видобутку нафти. Статус фонду закріплено в конституції штату. У Норвегії до створеного у 1990 р. Нафтового фонду спрямовуються всі доходи від нафти і природного газу.
За своїм статусом регіональний фонд є, як правило, трастом, котрий, крім того, включає до свого складу інвестиційну корпорацію. Трастовий характер фондів дозволяє збільшувати сконцентрований у них капітал. Кошти фондів вкладаються в активи, облігації, в інші цінні папери, в нерухомість та в земельні ділянки. Інвестиційними компаніями трастовий капітал інвестується в економіку та в соціальну сферу.
В окремих країнах з метою фінансування інвестицій створюються муніципальні амортизаційні фонди. Такі фонди формуються за рахунок амортизаційних відрахувань муніципальних підприємств і є організаційною формою концентрації фінансових ресурсів для оновлення обладнання в муніципальному секторі економіки.
Роль позабюджетних фондів як фінансових інститутів значно менша від ролі місцевих бюджетів. Але ці інститути є інструментом, який робить місцеві фінансові системи більш гнучкими.
Створення Європейського соціального фонду було передбачено Римською угодою, яка була підписана 25 березня 1957 р. і вступила в дію 7 січня 1957 р. Формування цього фонду спеціально передбачено також і Договором про заснування Європейського Співтовариства, де в ст. 146-148 викладені механізми реалізації.
Європейський соціальний фонд утворюється для поліпшення можливостей у сфері зайнятості для робітників на внутрішньому ринку і, Тим самим, для підвищення рівня життя відповідно до нижчевикладених положень. Він матиме за мету полегшення працевлаштування робітників та підвищення їхнього географічної та професійної мобільності в межах Співтовариства, а також полегшення їхньої адаптації до змін у промисловості та системах виробництва, особливо шляхом професійної підготовки і перепідготовки.
Фонд управляється Комісією. Очолюваний членом Комісії Комітет, який складається з представників урядів, профспілок та організації працедавців, допомагає Комісії у цій справі. Рада, діючи відповідно до процедури, після консультацій з Економічним та соціальним комітетом і Комітетом Регіонів, приймає рішення про втілення завдань, пов’язаних з Європейським соціальним фондом.
ЄВРОПЕЙСЬКИЙ ФОНД РЕГІОНАЛЬНОГО РОЗВИТКУ
Цей фонд має на меті допомогу в подоланні головних регіональних дисбалансів в межах Співтовариства шляхом участі в розвитку та структурному пристосуванні регіонів, які відстали у своєму розвитку та у переорієнтації занепадаючих промислових регіонів. Втілення рішень стосовно Європейського фонду регіонального розвитку здійснюється Радою, яка діє відповідно до встановленої процедури та після консультацій з Економічним і соціальним комітетом та Комітетом регіонів.
