| Групи
| Особливості організації місцевих фінансів
| Країни
|
| 1-ша
| Значна самостійність та широкі податкові повноваження регіональних і місцевих органів влади
| США, Канада, Австралія, Японія, Великобританія
|
| 2-га
| Особливо висока частка місцевих бюджетів у фінансуванні соціальних витрат
| Данія, Норвегія, Фінляндія, Швеція
|
| 3-тя
| Високий рівень автономності бюджетів у поєднанні із розвиненою системою їх співробітництва
| Німеччина, Австрія, Швейцарія
|
| 4-та
| Порівняно найменша автономія місцевих бюджетів, значна фінансова залежність регіонів від центрального бюджету
| Франція, Греція, Італія, Бельгія, , Іспанія, Польща, Португалія, Нідерланди
|
Проблеми становлення інституту самостійних місцевих бюджетів в Україні не можна розв’язати без використання зарубіжного досвіду. Так власні доходи місцевих бюджетів складають, наприклад, у Швеції та Швейцарії більш ніж 70, в Іспанії – 50, у Норвегії – 56 відсотків загальних доходів місцевих бюджетів.
Розглянемо деякі аспекти вказаного зарубіжного досвіду функціонування системи самостійних місцевих бюджетів .
1. Види місцевих бюджетів у федеративних країнах визначаються на основі законодавства кожного суб’єкта федерації. В унітарних державах їхня система встановлюється на основі єдиного загальнодержавного законодавства. Як у федеративних, так і в унітарних зарубіжних країнах немає єдиної бюджетної системи та єдиної бюджетної класифікації. У цих країнах не формується єдиного зведеного загальнодержавного бюджету. Кожен рівень влади має власний, самостійний і відокремлений від інших бюджет. Цей бюджет він формує і виконує самостійно, відповідно до покладених на нього функцій. Бюджети адміністративних одиниць нижчого рівня зарубіжних країн не включаються до бюджетів адміністративних одиниць вищого рівня. Таким чином, тут не використовується таке поняття, як зведені бюджети адміністративно-територіальних утворень.
2. Закономірним для всіх розвинутих зарубіжних країн є поділ місцевих бюджетів на два самостійних функціональних види місцевих бюджетів. Це місцеві поточні, або адміністративні, бюджети та місцеві бюджети розвитку, або інвестиційні бюджети. Кожен із цих бюджетів має власні видатки і власні доходи.
Видатки місцевого поточного бюджету спрямовуються на:
поточні потреби;
забезпечення утримання соціально-культурної сфери;
адміністративні витрати;
соціальний захист;
виконання делегованих повноважень;
сплату видатків з боргу місцевої влади.
Доходи місцевого поточного бюджету формуються за рахунок:
місцевих податків і зборів;
платежів;
загальних субсидій, що надаються державною владою;
інших доходів.
Видатки бюджету розвитку, або бюджету інвестицій, спрямовуються на:
розвиток соціальної інфраструктури;
капітальні вкладення;
придбання устаткування і обладнання;
інші інвестиційні програми;
сплату основної частини боргу місцевих органів влади.
Доходи бюджету розвитку формуються за рахунок:
банківських кредитів;
муніципальних (комунальних) позик;
інвестиційних субсидій, що надаються державною владою;
інших джерел.
Законодавство більшості зарубіжних країн забороняє використання доходів бюджетів розвитку на видатки поточних бюджетів.
3. У законодавстві багатьох зарубіжних країн є такі поняття як додатковий бюджет і приєднані бюджети.
У Франції, наприклад, додатковий бюджет за своєю природою є уточнюючий основний бюджет. Прийняття додаткового бюджету дає можливість не вносити змін до основного бюджету. Додатковий бюджет забезпечує також зв'язок між основними бюджетами попереднього й поточного фінансового років. Він включає в поточному бюджетному році залишки та дефіцити бюджету попереднього фінансового року.
Приєднані бюджети відображають фінансові операції окремих місцевих громадських служб, що мають фінансову самостійність, надають платні послуги, але не користуються правом юридичної особи. Це, наприклад, такі служби, як водопостачання, благоустрій та ін. Складання приєднаного бюджету дозволяє спрямовувати доходи відповідної служби на її фінансування.
