національній валюті. Найбільш впливовими вважаються Фе деральна Резервна Система США (FED), Бундесбанк (Німеч чина) і Bank of England (Великобританія);
5) приватні особи — здійснюють широкий спектр неторговельних операцій, пов'язаних із закордонним туризмом, пере казом заробітної плати, пенсій, гонорарів, купівлею і прода жем наявної валюти;
6) валютні біржі та брокерські фірми — зводять покупцівта продавців іноземної валюти і здійснюють між ними валютні операції.
Валютні ринки класифікуються за різними ознаками. Так, за видом операцій розрізняють світовий ринок депозитнихоперацій та конверсійних операцій. Залежно від терміну опе рації прийнято виділяти ринки спот (з поставкою валюти протягом 48 годин) та ринки термінових угод (поставка валюти на певних умовах, відмінних від спот).
За територіальною ознакою розрізняють світовий,регіональні, національні ринки. До провідних регіональних ринків належать: європейський, південноамериканський, да лекосхідний. В них виділяються такі міжнародні валютно-фінансові центри, як Лондон, Цюрих, Франкфурт-на-Майні, Париж, Нью-Йорк, Токіо, Сінгапур. На світових валютних ринках банки проводять операції з ключовими валютами (аме риканський долар, евро, ієна та ін.), які широко використову ються у світовому платіжному обігу.
Визначення валютного курсу як ціни грошей значною мірою відбувається під впливом попиту і пропозиції валют на міжнародних валютних ринках. На рис. 7.1 крива D0 відобра жає попит на євро. Обсяг попиту на євро збільшується в міру зниження валютного курсу євро. Крива пропонування S де монструє закономірність, за якою підвищення валютного кур су євро впливає на зростання обсягу пропозиції євро. Рівно важний валютний курс відповідає точці перетину кривих по питу та пропозиції (точка А).
Під впливом таких факторів, як рівень відносних цін, та рифів і квот, продуктивність ресурсівтощо, відбувається зсув
