План
4.1. Зовнішньоторговельна політика: сутність, напрями та інструменти.
4.2. Базисна теорія митного тарифу.
4.3. Інструменти нетарифного регулювання.
Література
1. Балацкий Е. Эффективность внешнеторговых операций: тарифы и валютное равновесие // Мировая экономика и международные отношения. — 1998. — № 6. — С. 95—103.
2. Буглай В.Б., Ливенцев ИМ. Международные экономические отношения: Учебное пособие /Под ред. Н.Н. Ливенце-ва. — М.: Финансы и статистика, 1998.— С. 7—79.
3. Економіка зарубіжних країн: Підручник / А.С.Філіпенко, СЯ. Боринець, В.А. Вергун, І.В. Бураківський та ін . - К.: Либідь, 1996. - С 13-14.
4. Загашвили В. Динамика и структура мировой торговли // Мировая экономика и международные отношения.— 1998.- № 8 . - С. 8-14.
5. Кругман П., Обстфельд М. Международная экономика.Теория и политика. - М.: Экономический факультет МГУ, ЮНИТИ, 1997. - С. 12-35, 66-85, 189-251.
6. Линдерт П. Экономика мирохозяйственных связей. —М.: Прогресс, 1992. - С. 19-173, 258-273.
7. Макконнелл К., Брю С. Экономика: принципы, проблемы и политика. Т 2. - М . : Республика, 1992. - С. 341-355.
Глава 4. Напрями та інструменти зовнішньоторговельної політики ..'.
8. Міжнародна економіка. Опорний конспект лекцій / Заред. В. Тарасевича. — Дніпропетровськ: НМетАУ, 2000. — С 22-27.
9. Міжнародні економічні відносини: сучасні міжнародніекономічні відносини: Підручник для студентів екон. вузів і фак. / А.С. Філіпенко, СЯ. Боринець, В.А. Вергун та ін. — К.: Либідь, 1992. - С 100-145.
10. Охотский В. Тенденции в мировой торговле сталью //Экономика Украины. — 1999. — № 4. — С. 4—15.
11. Семенов К.А. Международные экономические отношения: Курс лекций. - М.: Гардарика, 1999. - С. 72-87, 289 - 299.
12. Хасбулатов Р.И. Мировая экономика. — М.: ИНСАН,1994. - С. 202-249.
4Л. Зовнішньоторговельна політика: сутність, напрями та інструменти
Під зовнішньоторговельною політикою держави розуміють систему загальнодержавних заходів, спрямованих на оп-тимізацію торговельного та платіжного балансів країни, досяг нення сталого економічного зростання та підвищення національної конкурентоспроможності на світовому ринку.
Залежно від масштабів втручання державне регулювання міжнародної торгівлі класифікують як:
• одностороннє — коли інструменти державного регулювання використовуються урядом однієї країни без узго дження з торговими партнерами;
• двостороннє — заходи торгової політики узгоджуютьсяз країнами-партнерами;
• багатостороннє — торгова політика узгоджується тарегулюється багатосторонніми угодами.
Головними напрямами зовнішньоторговельної політики держави виступають протекціонізм і фритредерство.
80 81
МІЖНАРОДНА ЕКОНОМІКА
Протекціонізм — це державна політика захистувнутрішнього ринку від іноземної конкуренції шляхом викори стання інструментів тарифного й нетарифного регулювання.
Фритредерство — звільнення торгівлі та обмеження втручання держави в зовнішньоторговельну діяльність. У різні періоди економічного розвитку суспільства зовнішньоторго вельна практика схилялась то до позиції протекціонізму, то до фритредерства. Прихильники фритредерства стверджували, що ефекти торгових обмежень мають короткотерміновий ха рактер, а в довготерміновому періоді лише вільна торгівля приводить до раціонального розміщення та використання об межених економічних ресурсів.
Теоретики протекціонізму — навпаки, що їхня політика дає змогу розвивати національну промисловість, збільшувати зайнятість ресурсів, стимулювати сукупний попит, оптимізу-вати платіжний баланс та захищати нові галузі національної економіки.
У сучасній практиці господарювання застосовуються за ходи як протекціонізму, так і фритредерства. В умовах виник нення на національному ринку товарного дефіциту держава віддає перевагу фритредерству, що сприяє збільшенню об сягів міжнародної торгівлі. Якщо на ринку виникає надлишок товарів або існує необхідність підтримки національного това ровиробника, держава вживає протекціоністських заходів.
Сучасний розвиток протекціоністських тенденцій дає змо гу виділити декілька форм протекціонізму:
• селективний — спрямований проти окремих країн або товарів;
• галузевий — захищає окремі галузі;
• колективний — здійснюється об'єднаннями країн у відношенні до країн, які до них не належать;
• прихований — реалізується заходами внутрішньої еко номічної політики держави.
Отже, головними цілями зовнішньоторговельної політики держави є сприяння збільшенню обсягів експорту, підвищен ню конкурентоспроможності національної продукції на міжнародному ринку та обмеженню імпорту. Реалізація зазна-
Глава 4. Напрями та інструменти зовнішньоторговельної політики ...
чених цілей можлива за рахунок використання відповідних інструментів тарифного й нетарифного регулювання, що да ють можливість обмежувати імпорт або форсувати екс-порт(табл. 4.1).
Тарифні інструменти грунтуються на використанні митного тарифу. Нетарифні методи поділяються на кількісні (імпортна квота, ліцензування, "добровільні обмеження"), фінансові (експортні субсидії, кредитування, антидемпінг) та методи прихованого протекціонізму (державні закупки,; технічні бар'єри, податки та збори). Розглянемо дію інстру-'
ментів зовнішньоторговельної політики докладніше. ,;
4.2. Базисна теорія митного тарифу
Головним інструментом зовнішньоторговельної політики виступає митний тариф, що складається з конкретних ставок митних зборів, які нараховуються при імпорті або експорті то вару.
