Управлінню у фізичній культурі та спорті притаманна низка закономірностей, зокрема його диференціація. Сутність цієї закономірності полягає в наступному. Управління як таке виникло як управління виробництвом – першою сформованою школою управління була так звана школа наукового управління або школа управління виробництвом. У процесі історичного розвитку, який простежується на прикладі послідовного формування та пріоритетного впливу на різних часових етапах різних шкіл управління (школа людських відносин, школа поведінкових наук, школа соціальних систем тощо), все більше уваги приділяється людському чиннику, іншими словами, управлінню у сфері соціального життя – управлінню людьми чи групами людей. Тому не дивно, що в межах управління соціальною сферою загалом і управлінням фізичною культурою та спортом зокрема все більше значення надається менеджменту як одному із специфічних видів управління в рамках конкретної фізкультурно-спортивної організації, а також маркетингу, який виник як виробничо-економічний специфічний вид управління попитом на продукт, у першу чергу на товар. Сьогодні ж цей вид управління розповсюдився й на нетоварну продукцію, до якої належать і різноманітні соціально-культурні послуги, які в даному разі представлені в галузі фізичної культури і спорту.
Характерною рисою уявлень про менеджмент є вельми широке трактування змісту цього поняття. Наприклад, "Міжнародний довідник з менеджменту" трактує це поняття як ефективне використання й координацію таких ресурсів, як капітал, будівлі, матеріали, праця задля досягнення завданих цілей із максимальною ефективністю. Фундаментальний Оксфордський словник дає наступні тлумачення поняття: 1) спосіб, манера ставлення до людей та спілкування з ними; 2) влада й мистецтво управління; 3) свого роду вміння й адміністративні навички; 4) орган управління, адміністративна одиниця. Для розуміння сутності менеджменту важливою також є риса, яка полягає в тому, що менеджмент трактується як управління в конкретній організації, або управління "всередині фірми". Саме це відзначає принципову відмінність менеджменту від управління. І саме таке поняття ми наразі вкладаємо в поняття менеджменту.
Спробуємо надати загальну характеристику поняття менеджменту.
Менеджмент – це система раціональної організації управління виробничою діяльністю, спрямована на ефективне досягнення запланованих результатів; це галузь людського знання, що допомагає здійснювати ефективне управління; це соціальний прошарок осіб, які здійснюють роботу з менеджменту; це також система заходів щодо ефективного управління організацією, фірмою, підприємством у сучасних умовах на науковому підґрунті.
Суб'єктом менеджменту виступає менеджер – професійний керівник певної структури, людина, яка пройшла спеціальну підготовку і вміє ефективно керувати певною структурою (наприклад, фізкультурно-спортивною організацією). Праця менеджера – це праця творча, інтелектуальна, вона потребує знань складного механізму соціальних відносин як суспільства в цілому, так і його окремих ланок, знань закономірностей, тенденцій суспільного розвитку.
Складова менеджменту – спортивний менеджмент. За І. Переверзіним, це теорія і практика ефективного управління організаціями фізкультурно-спортивної спрямованості у сучасних ринкових умовах.
Отже, поняття управління й менеджменту трохи різняться. Поняття управління як функції організованої системи взагалі ширше за поняття менеджменту як системи раціональної організації управління. З іншого боку, менеджмент фактично є ефективним управлінням (або керуванням). Він передбачає спілкування з людьми, гнучке управління з урахуванням кон'юнктури ринку.
Поняття менеджменту у фізичній культурі та спорті доцільно застосовувати для визначення внутрішнього управління діяльністю різноманітних та різнохарактерних фізкультурно-спортивних організацій у сучасних умовах.
Менеджмент як наука.
Менеджмент було виокремлено в самостійну галузь людських знань наприкінці ХІХ століття. Сьогодні його наукову основу складає вся сума знань про управління, накопичена за сотні років практичної діяльності й представлена у вигляді різних концепцій і теорій, основним змістом яких є закони й закономірності, принципи, функції, форми та методи цілеспрямованої діяльності людей у процесі управління.
Основні зусилля менеджменту як науки спрямовані на пояснення природи управлінської праці, встановлення зв'язків між причинами і наслідками, виявлення чинників та умов, за яких спільна праця або будь-яка діяльність людей виявляється найбільш ефективною. Особливу важливість являє собою впорядкування знань про менеджмент, що має дозволити не лише кваліфіковано керувати поточними справами, але й прогнозувати розвиток подій, і, відповідно, науково обґрунтовано визначати стратегію і тактику діяльності фізкультурно-спортивної організації.
Менеджмент як мистецтво.
Розуміння менеджменту як мистецтва пов'язане зі здатністю ефективно застосовувати накопичені знання і досвід у практичній управлінській діяльності. Характеристика спортивного менеджменту як мистецтва базується на наступному. Фізкультурно-спортивні організації являють собою складні відкриті соціальні (іноді соціально-технічні) системи, на функціонування яких впливають численні й багатоманітні чинники як зовнішнього, так і внутрішнього середовища. Необхідність використання в менеджменті не тільки наукового підходу, але й мистецтва застосування накопичених знань у конкретних ситуаціях пов'язана насамперед із тим, що персонал фізкультурно-спортивних організацій є найважливішим чинником ефективності їхньої діяльності. Кожен працівник (співробітник, спортсмен і т. д.) має свій особливий характер, свою власну систему цінностей, свою специфічну мотивацію праці тощо. Тому вважається, що менеджмент повинен бути єдиним процесом, в якому наука й мистецтво управління мають злитися в єдиний сплав, який потребує не лише систематичного поповнення наукових знань, але й постійного розвитку особистісних якостей менеджера, його здатності застосовувати отримані знання в нестандартних ситуаціях практичної діяльності з метою забезпечення найбільш тісної взаємодії з персоналом і створення умов для найповнішої реалізації трудового (творчого, спортивного чи іншого) потенціалу працівників (спортсменів і т. д.).
В якості прикладу наведемо наступну ситуацію. Керівництво фірми з виробництва спортивних товарів приймає рішення про спонсорську підтримку фізичної культури і спорту. При цьому воно цілком слушно розраховує на те, що в результаті спонсорської реклами може бути значно збільшено обсяг продаж продукції цієї фірми, а отже, збільшено прибутки. В той же час виділення частини прибутків фірми на спонсорство, а не на збільшення заробітної плати, інші соціальні та стимулюючі виплати може викликати негативну реакцію з боку персоналу фірми, а це, в свою чергу, може негативно вплинути на збільшення прибутків. Реалізувати на практиці мистецтво менеджменту в даній ситуації означає водночас надати спонсорську підтримку і зняти напруження в середовищі персоналу, забезпечивши збільшення прибутків. Керівництво фірми вирішило розв'язати цю задачу за допомогою комплексу заходів, а саме роз'яснювальної роботи про соціальну відповідальність бізнесу перед соціально-культурними сферами життєдіяльності суспільства, однією з яких є фізична культура і спорт, про необхідність перевірки якості спортивних товарів, які випускає фірма, в екстремальних ситуаціях спортивних змагань, а також безкоштовного надання співробітникам фірми квитків на фізкультурно-спортивні заходи.
Менеджмент як процес.
Виконання кожної функції управління являє собою самостійний процес. Проте реалізацію функцій управління не слід уявляти собі як ряд окремих, не пов'язаних одна з одною дій менеджера. Це має бути єдиний процес, який інтегрує всі види діяльності щодо розв'язання управлінських проблем. Таким чином, сприймаючи менеджмент як єдиний процес, варто акцентувати увагу на тому, що виконання певної функції управління, яке в кожному окремому випадку є процесом, повинно бути взаємопов'язане зі здійсненням інших функцій управління. Це можна виразити іншими словами: "мікропроцеси" реалізації функцій управління повинні розглядатися як єдиний "макропроцес" менеджменту.
Як і будь-якому іншого процесу, менеджменту властиві динамічні зміни в просторі й часі, що є однією з причин виділення його функціональних різновидів.
Менеджмент як сукупність професійно підготовлених фахівців.
Процес менеджменту може бути ефективним лише в тому випадку, коли він здійснюється професійно підготовленими фахівцями, які створюють фізкультурно-спортивні організації та керують ними шляхом постановки цілей та розробки способів їхнього досягнення, – тобто менеджерами.
Менеджер – це професійно підготовлений фахівець із внутрішнього управління (тобто управління "всередині фірми, організації"), наділений сукупністю певних адміністративно-господарських повноважень.
Важливо підкреслити, що менеджер повинен бути професійно підготовленим не лише в галузі управління. Він також повинен:
Ø професійно розбиратися у специфіці послуг, що надаються галуззю "фізична культура і спорт";
Ø знати сутність і зміст педагогічної діяльності щодо задоволення потреб і фізкультурно-спортивних інтересів населення різних соціально-демографічних груп;
Ø вміти застосовувати ці знання на практиці.
Однією з найважливіших характеристик сучасного менеджменту як сукупності професійно підготовлених фахівців є орієнтація на "команду", тобто на "інтелектуальну" частину персоналу фізкультурно-спортивної організації, яка розглядається як головний ресурс її ефективної діяльності.
Менеджмент як апарат.
Менеджмент часто асоціюється з апаратом управління як специфічним органом фізкультурно-спортивної організації. Загалом апарат потрібен для того, щоб будь-яка організація чи система існувала (а тим більше – ефективно функціонувала) як цілісне утворення. Але важливою є не лише сама наявність апарату; важливими є його структурний склад, характер зв'язків між ланками та елементами структури управління, ступінь централізації та децентралізації, повноваження й відповідальність працівників, які посідають різні посади в апараті, тощо.
Виразною рисою більшості сучасних фізкультурно-спортивних організацій є те, що в управлінні ними беруть участь усі або більша частина їхніх членів. Тому сучасний спортивний менеджмент повинен базуватися на демократичному, а не на автократичному (адміністративному) стилі управління.
Наостанок необхідно сказати наступне. Предметне багатоманіття менеджменту у фізичній культурі та спорту ускладнює його уявлення у вигляді чітко сформульованих правил, а тим більше рецептів діяльності. Тому сучасний менеджмент у фізичній культурі та спорті повинен розглядатися передусім як система найбільш загальних уявлень про фізкультурно-спортивні організації та внутрішнє управління ними, як сучасна "управлінська філософія".
