Громадські органи управління фізичною культурою і спортом повинні доповнювати державні форми організації фізичного виховання, сприяти залученню широких верств населення до вирішення задач, пов'язаних із оздоровчою фізичною культурою, розвитком масового, професійного та олімпійського спорту. Органи виконавчої влади та місцевого самоврядування можуть делегувати громадським фізкультурно-спортивним організаціям окремі повноваження щодо розвитку видів спорту (підготовка спортсменів до участі у змаганнях, організація спортивних заходів тощо)
Громадські органи управління здійснюють керівництво фізичною культурою і спортом з урахуванням територіально-відомчого принципу. Керівні та виконавчі органи управління формуються за принципом виборності знизу доверху, від низового колективу до центральних органів шляхом висунення кандидатур і проведення виборів на загальних зборах, конференціях, пленумах. На таких виборах обираються відповідні органи й визначається їхній кількісний склад.
Громадські органи управління фізичною культурою і спортом – колективи фізичної культури, спортивні та фізкультурно-оздоровчі товариства і клуби у своїй діяльності спираються на фізкультурний актив, створюють різні комісії, федерації з видів спорту з метою стимулювання росту ділової кваліфікації фізкультурних кадрів, підвищення їхньої відповідальності. Про проведену роботу інформуються вищестоящі фізкультурні органи. Спортивні клуби і товариства мають свою власну символіку – це можуть бути прапори, емблеми, членські квитки, спортивна форма. Найменування громадських фізкультурно-спортивних організацій змінюється – з'являються нові, деякі з організацій тимчасово припиняють своє існування, потім знову відроджуються, окремі з них повністю припиняють свою діяльність.
Саме на громадські фізкультурно-спортивні організації покладається розвиток фізкультурного руху в Україні. Цей розвиток передбачає різні сфери впровадження фізичної культури, які визначаються у розділі II Закону України "Про фізичну культуру і спорт": виробничу (підприємства, установи, організації), соціально-побутову (місця проживання та масового відпочинку), навчально-виховну (дошкільні виховні заклади, середні загальноосвітні, професійні навчально-виховні заклади, вищі навчальні заклади).
Спортивні федерації.
Спортивна федерація (асоціація, спілка, об'єднання) – це самостійна громадська фізкультурно-спортивна організація, яка заснована з метою розвитку відповідного виду спорту. Федерації функціонують на підставі законодавчих актів держави, з урахуванням Статуту і правил міжнародних федерацій з відповідних видів спорту. Порядок їхньої діяльності визначається Законами України "Про фізичну культуру і спорт", "Про об'єднання громадян".
Основними цільовими установками федерацій є наступні:
Ø популяризація і розвиток даного виду спорту;
Ø представництво цього виду на міжнародних змаганнях;
Ø підвищення майстерності спортсменів;
Ø соціальна й матеріальна допомога спортсменам, тренерам, піклування про ветеранів спорту;
Ø намагання збільшити фінансування шляхом використання юридично доступних джерел;
Ø сприяння підвищенню професійного рівня тренерів і суддів;
Ø розробка правил проведення змагань із даного виду спорту;
Ø розгляд випадків порушення моральних правил, конфліктних ситуацій;
Ø врегулювання спорів між спортсменами, спортивними клубами, командами, тренерами, суддями тощо;
Ø координація діяльності існуючих регіональних федерацій і створення нових;
Ø дослідження і практичне розв'язання проблем, пов'язаних із розвитком даного виду спорту.
Спортивна федерація може мати місцевий або всеукраїнський статус. Значне місце серед громадських організацій посідають національні федераціїз різних видів спорту, яких в Україні налічується більш ніж 50.
Статусу національної спортивної федерації може бути надано лише одній легалізованій у встановленому законом порядку спортивній федерації з певного виду спорту за наступних умов:
Ø реєстрація як всеукраїнської громадської організації;
Ø відповідність статутних документів, у т. ч. щодо мети, завдань і структури, статутним і регламентним вимогам, структурі відповідної міжнародної спортивної організації;
Ø проведення федерацією спортивних змагань і фізкультурних заходів;
Ø наявність в її складі висококваліфікованих спортсменів, тренерів, суддів, фахівців;
Ø наявність в її структурі легалізованих у встановленому порядку місцевих осередків (федерацій, асоціацій, спілок, об'єднань) та їхня взаємодія з місцевими органами виконавчої влади з фізичної культури і спорту щодо розвитку даного виду спорту згідно з укладеними двосторонніми угодами.
Надання спортивній федерації статусу національної здійснюється на конкурсних засадах відповідно до положення про порядок проведення конкурсу, що затверджується Державним комітетом молодіжної політики, спорту й туризму (після подання до нього відповідних клопотань від спортивних федерацій). Спортивна федерація має право добровільно відмовитися від статусу національної, письмово повідомивши про це Державний комітет молодіжної політики, спорту й туризму. З іншого боку, колегія Комітету може позбавити спортивну федерацію статусу національної в разі втрати фізкультурно-спортивної спрямованості в її діяльності, невиконання договірних зобов'язань у межах делегованих Комітетом повноважень, здійснення дій чи прийняття рішень, що порушують українське законодавство, а також порушення статуту, регламенту відповідної міжнародної спортивної організації (на підставі її офіційного повідомлення).
Фізкультурно-спортивні товариства.
Фізкультурно-спортивне товариство – це громадська фізкультурно-спортивна організація, яка засновується громадянами України з метою сприяння розвитку фізичної культури і спорту. Добровільні фізкультурно-спортивні товариства, спортивні клуби в Україні є добровільними, самостійними, юридично оформленими громадськими організаціями. Вони можуть мати свій статут, прапор, вимпел, почесну грамоту, спортивну форму, емблему тощо.
Структура фізкультурно-спортивних товариств і спортивних клубів базується на територіально-галузевому принципі, основу якого складають фізкультурно-спортивні організації. Найменування (назва) фізкультурно-спортивних товариств, спортивного клубу часто залежить від галузевої спрямованості. Наприклад, в Україні функціонують добровільні спортивні товариства "Україна", "Колос", "Динамо", "Спартак", спортивні клуби "Гарт", "Локомотив" та інші.
Фізкультурно-спортивні товариства і спортивні клуби функціонують незалежно від державних, політичних та інших організацій. У своїй діяльності вони повинні керуватися Конституцією України, державними законами, статутом товариства (клубу) та іншими нормативно-правовими актами. Діяльність фізкультурно-спортивних товариств і спортивних клубів в Україні здійснюється спільно з державними органами управління та різними громадськими організаціями. Координація роботи фізкультурно-спортивного товариства і спортивного клубу часто проводиться у відповідності з тими галузевими структурами, на базі яких було засновано дане фізкультурно-спортивне товариство чи спортивний клуб. Наприклад, спортивний клуб "Гарт" було засновано при міністерстві освіти й науки. Отже, діяльність даного клубу здійснюється у відповідності з управлінською діяльністю міністерства.
Основні завдання спортивних товариств і клубів пов'язані з розвитком в Україні фізкультурного руху, з підвищенням активності тих, хто займається спортом та оздоровчою фізичною культурою у навчальних закладах, в організаціях, у військових формуваннях, у місцях відпочинку, за місцем проживання.
Фізкультурно-спортивне товариство може мати місцевий або всеукраїнський статус. Всеукраїнське фізкультурно-спортивне товариство є складовою фізкультурно-спортивного руху в Україні, діяльність якої поширюється на територію всієї України; воно має місцеві осередки в більшості областей, а також первинні осередки в багатьох адміністративно-територіальних одиницях тієї чи іншої області. Всеукраїнське фізкультурно-спортивне товариство має розвинену структуру управління, мережу дитячо-юнацьких спортивних шкіл, секції фізкультурно-спортивної спрямованості, діяльність яких забезпечується кваліфікованими фахівцями, має у власності спортивні споруди, підприємства, інше майно, може від свого імені набувати майнових та особистих немайнових прав, нести обов'язки. Держава в особі Державного комітету молодіжної політики, спорту й туризму може делегувати всеукраїнському фізкультурно-спортивному товариству повноваження щодо виконання державних завдань, програм з розвитку фізичної культури і спорту, організації та проведення спортивних заходів (згідно з укладеними двосторонніми угодами).
Національний Олімпійський комітет.
Серед значної кількості громадських організацій останніми роками істотні соціальні завдання вирішуються Національним Олімпійським комітетом України (НОКУ), який було створено в 1990 році Українською асамблеєю засновників і визнано Міжнародним Олімпійським комітетом у 1992 році. Як самостійна громадська організація НОКУ функціонує відповідно до типового статусу національних олімпійських комітетів, Олімпійської Хартії, керуючись також українським законодавством і власним статутом. НОКУ має виключне право представляти Україну на Олімпійських іграх, у Міжнародному Олімпійському комітеті (МОК), міжнародних олімпійських організаціях. Він має свою національну олімпійську символіку та виключне право її використання. Держава зобов'язується розвивати матеріально-технічну базу НОКУ, надавати йому фінансову та організаційну допомогу щодо участі членів збірних команд в Олімпійських та Параолімпійських іграх, сприяти зміцненню його міжнародних зв'язків.
Очолює НОКУ президент і три віце-президенти. Члени НОКУ обираються на 4 роки. До складу НОКУ входять:
Ø представники від областей, міст Києва і Севастополя – представники управлінь з фізичної культури і спорту відповідних облдержадміністрацій;
Ø представники національних федерацій з різних видів спорту;
Ø представники громадських організацій;
Ø окремі громадяни України, які сприяють розвиткові Олімпійського руху – почесні спортсмени, тренери, працівники фізичної культури і спорту, спонсори.
Діяльність НОКУ є багатоплановою й багатогранною. Останніми роками чітко простежується тенденція, згідно з якою подальший розвиток Олімпійського руху пов'язаний з його комерціалізацією та спортивною професіоналізацією. Це пояснюється величезними затратами на організацію та управління сучасним Олімпійським рухом.
