Основные понятия и элементы языка 1 страница

„Програмування”

для спеціальності

5.05010201 „Обслуговування комп’ютерних систем і мереж” частина ІІ

Розглянуто та схвалено

на засіданні циклової комісії

інформатики та

комп’ютерних дисциплін

Голова циклової комісії

__________ Р. В. Твердохліб

Протокол № _____

від „___” __________ 2011 р.

Розробив викладач НРПК

____________ І. Я. Кулик

2011 р.

Зміст

ВСТУП ........................................................................................................... 3 ст.

ПРАВИЛА ТЕХНІКИ БЕЗПЕКИ

ПІД ЧАС ВИКОНАННЯ ПРАКТИЧНИХ РОБІТ ..................................... 4 ст.

ПРАКТИЧНА РОБОТА №21

Робота у середовищі візуального програмування Delphi ......................... 6 ст.

ПРАКТИЧНА РОБОТА №22

Ознайомлення із компонентами середовища програмування Delphi ..... 12 ст.

ПРАКТИЧНА РОБОТА №23

Програмування кнопок у середовищі Delphi ............................................. 17 ст.

ПРАКТИЧНА РОБОТА №24

Програмування розгалужень у середовищі Delphi ................................... 24 ст.

ПРАКТИЧНА РОБОТА №25

Програмування циклів у середовищі Delphi .............................................. 30 ст.

ПРАКТИЧНА РОБОТА №26

Події та їх опрацювання у середовищі Delphi ........................................... 38 ст.

ПРАКТИЧНА РОБОТА №27

Робота з файлами записів у середовищі Delphi ......................................... 45 ст.

ПРАКТИЧНА РОБОТА №28

Створення навчальної програми у середовищі Delphi ............................. 53 ст.

ПРАКТИЧНА РОБОТА №29

Створення власних об’єктів у середовищі Delphi ..................................... 61 ст.

ПРАКТИЧНА РОБОТА №30

Побудова інтерпретатора математичних виразів у Delphi ....................... 70 ст.

ВИМОГИ ДО ОФОРМЛЕННЯ ЗВІТІВ ..................................................... 78 ст.

ЗАГАЛЬНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ ДО ВИКОНАННЯ

ТА ОЦІНЮВАННЯ ПРАКТИЧНИХ РОБІТ ............................................. 79 ст.

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ ............................................. 80 ст.

Вступ

Вивчення дисципліни „Програмування” передбачає вико­нан­ня 30 практич­них робіт, на виконання яких відводиться 60 навчальних годин.

Програма дисципліни розрахована на вивчення мов програмування Pascal і Object Pascal та їх використання у середовищах програмування Turbo Pascal і Delphi за умов постійного доступу студентів до комп’ютерів. За цією про­г­ра­мою вив­чення дисципліни заплановано на два семестри: ІV (20 практичних робіт) та V (10 практичних робіт).

Метою виконання практичних робіт є підготовка сту­ден­тів до актив­но­го і ефективного ви­користання сучасної комп’ютерної техніки для розв’я­зу­ван­ня різно­­манітних прикладних задач; отримання систематизованих знань про способи створення, аналізу та оптимізації алгоритмів; ознайомлення їх з основами алгорит­мізації та програмування.

В ході виконання практичних робіт студенти повинні

знати:

- основні поняття та властивості алгоритмів, способи їх зображення;

- загальну характеристику мов програмування Pascal та Object Pascal;

- основні методології розробки програмних комплексів;

- загальну характеристику компонентів середовищ
програмування Turbo Pascal та Delphi;

- основні принципи роботи у середовищах
програмування Turbo Pascal та Delphi;

вміти:

- виконувати побудову алгоритмів розв’язку задач
для різних предметних областей;

- складати програми на мовах Pascal та Object Pascal;

- працювати у середовищах програмування Turbo Pascal і Delphi.

Для виконання всіх практичних робіт передбачено використання персо­нальних комп’ютерів (ПК). Практичні роботи, які студенти виконують у V семес­трі (№ 23 ¸ 30) були створені на основі практичних робіт книги Глинський Я. М., Анохін В. Є., Ряжська В. А. Паскаль. Turbo Pascal i Delphi. Навчальний посібник. – Львів: СПД Глинський, 2007.

Теоретичною базою для виконання практичних робіт є не тільки матеріали, які розглядались на лекційних заняттях, а і матеріали, які виносились на самостій­не опрацювання студентами.

Правила техніки безпеки

під час виконання практичних робіт

Виконання практичних робіт передбачає використання комп’ютерної техні­ки, а це складна, дорога апаратура, яка потребує акуратного відношення.

Під час роботи на ПК слід пам’ятати, що променева трубка і блок живлення працюють з високою напругою, тому забороняється:

- торкатись до проводів живлення і заземлення;

- торкатись до екрану монітора;

- вмикати і вимикати ПК без дозволу викладача;

- накривати ПК і монітор під час роботи;

- працювати у вологому одязі і з вологими руками;

- знаходитись в аудиторії у верхньому одязі.

Виконання вимог правил техніки безпеки дозволяє зробити виконання прак­тич­них робіт максимально комфортним і безпечним для студентів, а також збе­ре­г­ти обладнання аудиторій у справному стані максимально довгий проміжок часу.

Для цього потрібно:

до початку роботи:

- переконатись у відсутності пошкоджень апаратури;

- переконатись, що робоча поза є максимально зручною і ком­фор­тною;
лінія погляду повинна бути спрямована на центр екрану,
а відстань від очей до монітора повинна бути не меншою за 50 см;

- зошити і ручки розміщувати у спеціально відведених місцях,
а не ставити на клавіатуру;

- вмикати комп’ютери лише по команді викладача;

під час роботи:

- суворо дотримуватись інструкції до практичної роботи та вказівок викладача;

- якщо під час роботи комп’ютер видає певні критичні повідомлення,
то слід їх записати та повідомити про це викладача або лаборанта;

- якщо під час роботи спостерігаються збої у роботі комп’ютера (зависання, самовільне перезавантаження, зникнення зображення), то слід негайно припинити роботу та повідомити про це викладача або лаборанта;

після закінчення роботи:

- вимикати апаратуру у порядку, передбаченому інструкцією,
із дозволу викладача (спочатку системний блок, а тоді монітор);

- повідомити викладача про закінчення роботи.

Дії під час виникнення пожежі:

під час виникнення пожежі слід використовувати первинні засоби пожеже­га­сін­ня, а саме порошковий вогнегасник, який знаходиться в аудиторії. При гасінні пожежі порошок подавати до осередку пожежі. Якщо полум’я збито, то потрібно покрити всю поверхню шаром порошку.

Під час гасіння пожежі потрібно знеструмити устаткування аудиторії. Якщо це неможливо – то потрібно знахо­дитись на відстані не меншій 1 метра від електро­установок. Крім того, необхідно:

- провести евакуацію людей з приміщень, згідно плану евакуації;

- подати сигнал тривоги, а також викликати пожежну службу;

- якщо гасіння неможливе, то залишити приміщення і чекати на допомогу.

Забороняється виконувати дії, які не вказані в інструкції до практичної роботи. Виконання дій, яке спричиняє пошкодження в роботі ПК (обчислювальної системи) може кваліфікуватись як „навмисне втручання в роботу обчислювальних систем з метою виводу їх з ладу”, що передбачає адміністративну і кримінальну відповідальність.

Практична робота №21

Робота у середовищі візуального програмування Delphi.

Мета: Ознайомитись з основними елементами інтерфейсу середовища програ­му­вання Delphi (головне вікно, редактор коду, інспектор об’єктів, вікно форми) та навчитися ними користуватися для створення, редагуван­ня, налагодження і виконання програм (проектів).

Прилади, обладнання та інструменти:

Для виконання практичної роботи використовується ПК з наступним програмним за­безпеченням: операційна система Windows XP; середовище Delphi.

Теоретичні відомості:

Середовище візуального програмування Delphi – це графічна автоматизова­на оболонка над об’єктно-орієнтованою версією мови Pascal (Object Pascal). Якщо у мові Pascal структурними одиницями є дані та команди, то тут такою структур­ною одиницею є візуальний об’єкт, який називається компонентом. Технологія роботи у середовищі Delphi базу­ється на ідеях об’єктно-орієнтованого та візуа­ль­но­го програмуван­ня. Ідея об’єктно-орієнтованого програмування полягає в інкап­су­­ляції (об’єднанні) даних і засобів їх опрацювання (мето­дів) у тип, який нази­ва­єть­ся класом. Конкретною змінною певного класу і є об’єкт. Автоматизація про­гра­­му­вання досягається завдяки можливості переносити компоненти на форму (у програму) з палітри компонентів і змінювати їх властивості, не вносячи вручну змін до програмного коду.

Формою називають компонент, який володіє властивостями вік­на Windows і призначений для розташування інших компонентів. Компоненти на формі можуть бути видимими та невидимими. Пер­ші призначені для організації діалогу з корис­тувачем. Вони відобража­ються на екрані під час виконання програми (проекту). Невидимі компоненти призначені для доступу до системних ресурсів комп’ютера. Проект – це сукупність файлів, з яких складається програма у середови­щі Delphi.

Основні інструменти середовища Delphi: головне меню; панель інстру­мен­тів; палітра компонентів (Component Palette); інспектор об'єктів (Object Inspector); вік­но форми; редактор коду програми (Code Editor).

Середовище програмування Delphi складається з чотирьох основних вікон, розмірами та розта­шу­ван­­ням кожного вікна можна керувати незалежно.

Головне вікно розташоване зверху і є центральним елементом керу­вання під час роботи в Delphi. Воно складається з трьох основних елемен­тів: рядка меню, панелі швидкого доступу, палітри компонентів.

Вікно інспектора об’єктів розміщене ліворуч знизу екрана. Інспектор об’єктів скла­дається з двох сторінок – властивості (Properties) та події (Events). За допо­мо­гою інспектора об’єктів задають параметри та поведінку окремих елементів (ком­по­нент), з яких будують програму.

Вікно форми (праворуч під головним вікном) є робочою ділянкою для розта­шу­­вання елементів керування програмою під час її майбутнього вико­нання. Скла­д­ніші програми потребують кількох різних форм, кожну з яких незалежно про­ек­тують у Delphi в рамках того ж проекту. Видимою і до­ступною для проектування в кожен момент часу можна зробити будь-яку з форм.

Вікно редактора коду дає змогу вводити та редагувати тексти програм мовою Object Pascal. Воно розташоване праворуч внизу, однак часто дово­диться збільшу­ва­ти його розміри, щоб одночасно бачити значну частину програми. Вікно редак­то­ра коду є багатосторінковим, на кожній сторінці можна редагувати інший тексто­вий файл (модуль) програми. Перехід між сторінками виконують за допомогою закладок зверху над вікном.

Головне меню середовища Delphi склада­ється з наступних пунктів: File, Edit, Search, View, Project, Run, Component, Database, Tools, Help.

Меню File містить стандартні команди для роботи з файлами проекту. За до­по­могою цих команд можна створити новий проект (New Application), нову фор­му або модуль (New Form і New Unit); відкрити чи закрити файл проекту (Open і Close); закрити всі відкриті файли (Close All); зберегти окремий файл проекту або все відразу (Save, Save As, Save Project As, Save All). За допомогою команд меню Edit можна вирівнювати компоненти відносно сітки та між собою (Align to Grid, Align); задавати по­рядок відображення компонентів, які перетинаються (Bring to Front, Send to Back); змінювати розмір вибраного компонента (Size); масш­та­бу­ва­ти візуальні компоненти (Scale); працювати з буфером обміну. Меню Search міс­тить стандартні команди пошуку та заміни фраг­мента тексту (Find, Replace, Search Again, Incremental Search). У меню View знаходяться коман­ди візуалізації елемен­тів середовища програмування Delphi. Меню Project містить команди компіляції (Compile, Build All) та перевірки синтаксису програми (Syntax Check); дає змогу додати до проекту або вилучити з нього окремі модулі програм. Меню Run міс­тить команди налагодження та запуску програми. Меню Component вико­рис­то­вують для створення та інсталяції нових компонентів. Меню Database містить команди виклику інструментів бази даних. У меню Tools знаходяться команди для задання параметрів середовища. Меню Help містить команди виклику довід­ко­вої інформації з роботи в середовищі Delphi та з мови програмування Object Pascal.

Панель інструментів (панель швидкого доступу) служить для розташування кно­пок інстру­ментів та відіграє допоміжну роль. Її використовують для зручнішо­го звертання до найважливіших команд головного меню.

Палітра компонентів розташована у головному вікні і має вигляд багатосто­рін­кового блокнота. Кожній сторінці відповідає свій набір компонентів. Щоб по­міс­тити компонент у центр вікна форми, двічі клацають на його піктогра­мі. Якщо потрібно розташувати компонент десь на формі, клацають на його піктог­ра­мі і один раз у потрібному місці форми. Для багаторазового вставляння одного й того ж компонента потріб­но натиснути клавішу Shift і клацнути на його пік­то­гра­мі – тепер можна клацати у вікні форми. Щоб відмовитися від цього режиму, треба на­тис­нути па кнопку з зображенням стрілки. Вибраний ком­по­нент можна пере­міща­ти на формі а також змінювати його роз­міри, перетягуючи маркери.

Інспектор об’єктів. За допомогою інспектора об’єктів можна задавати почат­ко­ві зна­чення властивостей об’єктів та їхню реакцію на стандартні події. Вікно інс­пек­­то­ра об’єктів містить список компонентів поточної форми, а також дві за­клад­ки: влас­ти­вос­тей та подій. Щоб активізувати вікно інспектора об’єктів, вико­рис­­то­вують клавішу F11. Закладка властивостей складається з двох стовпців: лі­вий містить назви властивостей компонентів, а правий – їхні зна­чення. Вла­сти­вос­ті можуть бути простими або комплексними. Комплексні власти­вості складаються з набору інших властивостей. Такі властивості в інспекторі об’єктів позначені символом ’+’. Закладка подій також має два стовпці. У лівому відображаються імена стандартних по­дій, на які об’єкт може реагувати, а в правому – імена ме­то­дів-обробників (процедур), які будуть реалізовувати реакцію на подію. Кожній стан­дартній події відповідає назва мето­ду, яка з’являється після подвійного кла­цан­ня мишею у правому стовпці. У цей момент у вікно тексту програми додається шаблон базового коду (процедури) для відповідного методу, який треба за­повнити. Для введення значень властивостей числового та текстового типу вико­рис­товується стандартне поле введення. Значення властивостей перерахованого типу за­даються комбінованим списком, звідки вибирають потрібне значення. Деякі комплексні властивості використовують діалогові вікна, набір керуючих еле­мен­тів яких залежить від конк­ретної властивості.

Форма – це вікно Windows, яке утворюється в одному з можливих для вікон стилів. Увесь внутрішній простір є робочою областю, яка має сітку вирівнювання для зручного розта­шування компонентів на формі. Для виконання групових опе­ра­цій декілька компонентів можна об’єднувати. Для цього необхідно натиснути на ліву клавішу миші і переміщенням вказівника охопити всі потрібні компо­нен­ти. У групу долучаються компоненти, які хо­ча б частково попадають в охоплену об­ласть. Можна також долучи­ти або вилучити окремий елемент. Для цього необ­хід­но натиснути на клавішу Shift та, не відпускаючи її, вибрати мишею потрібний ком­понент на формі. Вилучення виокремлених компонентів чи групи виконується клавішею Delete. Переміщення виокремленого компо­нента в межах форми здій­с­ню­ється мишею. Над компонентами та їхніми групами можна виконувати опе­ра­ції вирізання, копіювання в буфер обміну та вставляння з буфера. Вирівню­ва­ти компоненти можна як відносно вікна форми, так і один відносно одного. Для цього використовується команда Edit – Align головного меню або палітра вирів­ню­вання (View – Alignment Palette). Інша можливість – безпосередньо задати вла­сти­­вості Left та Тор компонентів. Компо­ненти у групі ви­рівнюються відносно то­го компонента, який попав у групу першим.

Редактор коду розташований в окремому вікні. Це вікно ор­ганізоване як багатосторінковий блокнот відкритих у даний момент файлів. Під час відкривання нового проекту в модуль Unit1.pas, який відповідає формі Form1, редактор авто­ма­тично заносить про­грамний код опису цієї форми. Під час додавання нових ком­по­нентів у вікно форми у програму автоматично заноситься коди з описами параметрів цих компонентів. Додавання певного об’єкта чи застосування методу до нього веде до появи заготовки базового коду відповідної процедури у вікні ре­дак­тора. Заготовка (шаблон) складається із заголовка процедури та ключових слів begin і end, її заповнює користувач. Завершується модуль власною командою end.

Порядок виконання роботи:

1. Запустіть середовище візуального програмування Delphi.

2. Розгляньте вікна середовища програмування Delphi
та перепишіть у звіт їх назви та місце розташування.

3. Перейдіть у головне вікно середовища програмування Delphi та
занотуйте назви його основних елементів для звіту.

4. Активізуйте рядок меню головного вікна середовища Delphi.

5. Занотуйте пункти головного меню та їх призначення для звіту.

6. Перегляньте команди кожного пункту меню середовища
програмування Delphi та перепишіть у звіт назви деяких з них.

7. Розгляньте панель інструментів середовища програмування
Delphi та занотуйте її призначення для звіту.

8. Активізуйте палітру компонентів середовища програмування
Delphi та перепишіть у звіт назви її сторінок.

9. Перегляньте піктограми кожної сторінки палітри компонентів.

10. Розгляньте інспектор об’єктів середовища програмування Delphi
та перепишіть у звіт назви його основних елементів.

11. Активізуйте сторінку властивостей інспектора об’єктів та
занотуйте назви її елементів та їх призначення для звіту.

12. Перейдіть на сторінку подій інспектора об’єктів Delphi та
перепишіть у звіт назви її елементів та їх призначення.

13. Розгляньте вікно форми середовища програмування Delphi
та перепишіть у звіт його призначення.

14. Розташуйте на формі декілька компонент та змініть їх властивості.

15. Розгляньте редактор коду та перепишіть у звіт його призначення.

16. Занотуйте для звіту загальний вигляд модуля у середовищі Delphi.

17. Створіть новий проект у середовищі програмування Delphi.

18. Перенесіть на форму наступні компоненти сторінки Standard
палітри компонентів: Edit (3 компоненти), Button.

19. Очистіть поля редагування (властивість Text компонентів Edit).

20. Запрограмуйте кнопку так, щоб вона виводила у поле
редагування Edit3 суму чисел введених у Edit1 і Edit2.
(2 рази ЛКМ по об’єкту Button1 – активізується вікно редактора коду програми, куди потрібно ввести наступний текст програми:
Procedure TForm1.Button1Click (Sender : TObject);

var x, y, r : real; c : integer;

s : string[16];

begin

Val(Edit1.Text, x, c); Val(Edit2.Text, y ,c);

r:=x + y;

Str(r:16:4, s); Edit3.Text:=s; end; )

21. Збережіть проект (PR21) у папці групи на робочому диску D.

22. Відредагуйте створений проект та виконайте його компіляцію.

23. Запустіть проект на виконання у середовищі Delphi.

24. Вийдіть із середовища програмування Delphi.

Контрольні запитання:

1. Яким чином можна запустити середовище програмування Delphi?

2. Яким чином можна вийти з середовища програмування Delphi?

3. Що представляє собою середовище візуального програмування Delphi?

4. Як можна відкрити проект у середовищі програмування Delphi?

5. Яким чином можна створити новий проект у середовищі Delphi?

6. Яким чином можна зберегти проект у середовищі програмування Delphi?

7. Яким чином можна редагувати файл програми у середовищі Delphi?

8. Яким чином можна виконати компіляцію проекту в Delphi?

9. Як можна запустити проект на виконання у середовищі Delphi?

10. Яким чином можна вибрати потрібну команду меню у Delphi?

11. Для чого призначені команди пункту головного меню File?

12. Для чого призначені команди пункту головного меню Edit?

13. Для чого призначені команди пункту головного меню Search?

14. Для чого призначені команди пункту головного меню Run?

15. Для чого призначені команди пункту головного меню Project?

16. Для чого призначені команди пункту головного меню Tools?

17. Для чого призначені команди пункту головного меню Help?

18. Які основні інструменти має середовище програмування Delphi?

19. Яка мова програмування використовується у середовищі Delphi?

20. Що представляє собою проект у середовищі Delphi?

21. Що представляє собою вікно форми середовища Delphi?

22. Яку структуру має модуль у середовищі програмування Delphi?

23. Що представляє собою редактор коду програми середовища Delphi?

24. Що представляє собою інспектор об’єктів середовища Delphi?

25. Що представляє собою палітра компонентів середовища Delphi?

26. Які вікна з’являються на екрані після запуску середовища Delphi ?

27. У якій частині екрану знаходиться вікно форми після запуску Delphi?

28. У якій частині екрану знаходиться вікно інспектора об’єктів
після запуску середовища візуального програмування Delphi?

29. Що знаходиться на сторінці подій інспектора об’єктів Delphi?

30. Що знаходиться на сторінці властивостей інспектора об’єктів Delphi?

Студенти повинні знати:

1. загальну характеристику середовища візуального програмування Delphi;

2. призначення основних елементів інтерфейсу середовища
програмування Delphi та особливості їх використання;

3. основні етапи роботи з проектом у середовищі програмування Delphi;

4. стандартні файли проекту в середовищі програмування Delphi;

5. основні принципи роботи у середовищі візуального програмування Delphi.

Студенти повинні вміти:

1. працювати у середовищі візуального програмування Delphi;

2. використовувати основні інструменти середовища Delphi
(головне меню, панель інструментів, палітру компонентів,
інспектор об’єктів, вікно форми та редактор коду програми)
для створення, редагування, налагодження і виконання проектів;

3. працювати з проектами в середовищі програмування Delphi.

Порядок оформлення звіту:

Звіт повинен складатися з наступних частин:

1. Тема роботи.

2. Мета роботи.

3. Хід роботи.

4. Висновки до роботи.

Практична робота №22

Ознайомлення із компонентами
середовища програмування Delphi.

Мета: Ознайомитись із компонентами середовища програмування Delphi та на­вчитися ефективно використовувати основні інструменти середовища програ­мування для роботи у Delphi з проектами і компонентами.

Прилади, обладнання та інструменти:

Для виконання практичної роботи використовується ПК з наступним програмним за­безпеченням: операційна система Windows XP; середовище Delphi.

Теоретичні відомості:

Середовище візуального програмування Delphi – це графічна автоматизова­на оболонка над об’єктно-орієнтованою версією мови Pascal (Object Pascal). Якщо у мові Pascal структурними одиницями є дані та команди, то тут такою структур­ною одиницею є візуальний об’єкт, який називається компонентом. Технологія роботи у середовищі Delphi базу­ється на ідеях об’єктно-орієнтованого та візуа­ль­но­го програмуван­ня. Ідея об’єктно-орієнтованого програмування полягає в інкап­су­­ляції (об’єднанні) даних і засобів їх опрацювання (мето­дів) у тип, який нази­ва­єть­ся класом. Конкретною змінною певного класу і є об’єкт. Автоматизація про­гра­­му­вання досягається завдяки можливості переносити компоненти на форму (у програму) з палітри компонентів і змінювати їх властивості, не вносячи вручну змін до програмного коду. Проект – це сукупність файлів, з яких скла­да­єть­ся про­г­ра­ма у середови­щі Delphi.

Основні інструменти середовища Delphi: головне меню; панель інстру­мен­тів; палітра компонентів (Component Palette); інспектор об'єктів (Object Inspector); вік­но форми; редактор коду програми (Code Editor).

Середовище програмування Delphi складається з чотирьох основних вікон, роз­­мірами та розта­шу­ван­­ням кожного вікна можна керувати незалежно. Головне вік­­но розташоване зверху і складається з трьох основних елемен­тів: рядка меню, па­нелі шви­д­ко­го доступу, палітри компонентів. Вікно інспектора об’єктів розмі­ще­не ліворуч зни­зу екрана і скла­дається з двох сторінок – Proper­ties та Events. За до­по­­мо­гою інспектора об’єктів задають пара­мет­ри та пове­дін­ку окремих ком­по­нент, з яких будують програму. Вік­но форми (пра­во­руч під головним вікном) є робочою ділянкою для розта­шу­­вання еле­ментів ке­ру­вання програмою під час її вико­нання.

Головне меню середовища Delphi склада­ється з наступних пунктів: File, Edit, Search, View, Project, Run, Component, Database, Tools, Help.

Палітра компонентів розташована у головному вікні і має вигляд багатосто­рін­кового блокнота. Кожній сторінці відповідає свій набір компонентів. Щоб по­міс­тити компонент у центр вікна форми, двічі клацають на його піктогра­мі. Якщо потрібно розташувати компонент десь на формі, клацають на його піктог­ра­мі і один раз у потрібному місці форми. Для багаторазового вставляння одного й того ж компонента потріб­но натиснути клавішу Shift і клацнути на його пік­то­гра­мі – тепер можна клацати у вікні форми. Щоб відмовитися від цього режиму, треба на­тис­нути па кнопку з зображенням стрілки. Вибраний ком­по­нент можна пере­міща­ти на формі а також змінювати його роз­міри, перетягуючи маркери.

Палітра компонентів середовища візуального програмування Delphi містить наступні сторінки: ActiveX, Additional, ADO, BDE, COM+, Common Controls, Data Access, Data Controls, Data­Snap, dbExpress, Decision Cube, Dialogs, Indy Clients, Indy Misc, Indy Servers, Indy Intercepts, Indy I/O Handlers, InterBase, InterBase Admin, Internet, InternetExpress, Samples, Servers, Standard, System, WebServices, WebSnap, Win 3.1, Win32, QReport.

Компоненти є основою для створення прикладних програм. Усі вони роз­та­шо­вані в бібліотеці VCL (Visual Component Library), яка є об’єктно-орієнтованою над­будовою над функ­ціями Windows API. За допомогою компонентів можна ви­ко­ристовувати у своїй програ­мі всі можливості, які надає Windows через свої стандартні функції. Компоненти доцільно трактувати як деякі підпрограми, які можна приєднати та використову­ва­ти явно і неявно. Тобто, компоненти – це об’єкти або екземпляри певного кла­су (в термінології Object Pascal). Вони мають методи та властивості, що тісно по­в’я­зані. Виклик методів дуже часто означає зміну певних властивостей компо­нен­ти, а значення властивостей змінюють неяв­ним викликом певного ме­то­ду. З по­гля­ду Delphi компоненти об’єднані в чітке ієрар­­хіч­не дерево, початковий вузол якого має клас TComponent, що є базовим для покрокового визначення решти класів (компонентів). У довідковій системі мож­на переглянути місце в ієрархіч­но­му де­ре­ві кожного окремого компонента. З по­гля­ду програмування робота з компо­нен­та­ми означає роботу з класами. Компо­нен­ти – це стандартні класи, що вже є в Delphi. Крім стандартних програ­міст мо­же ство­рю­вати і власні класи та від­повідні їм компоненти. Тобто, компо­нен­ти є екзем­­пля­ра­ми визначених класів, для одного класу в програмі можна використати де­кілька компонент. Delphi авто­матично при­своює іме­на компо­нен­там, які виби­рають через палітру, додаючи до імені кла­су суфікс – порядковий номер для класу. Проте за бажан­ням про­гра­міст може легко змінити стандартно присвоєне ім’я на будь-яке інше. За замов­чу­ван­ням усі імена класів починаються бук­вою Т. Відповідні екземпляри вико­рис­та­них компо­нен­тів будуть нази­ватися за замовчу­ван­ням. До компонентів у програмі звер­та­ю­ть­ся за звичайними правилами мови програмування як до екземплярів класу.

Формою називають компонент, який володіє власти­вос­тями вік­на Windows і призначений для розташування інших компонентів. Компоненти на формі можуть бути видимими та невидимими. Пер­ші призначені для організації діалогу з корис­тувачем. Вони відобража­ються на екрані під час ви­ко­нання програми (проекту). Невидимі компоненти призначені для доступу до сис­тем­них ресурсів комп’ютера. Увесь внутрішній простір вікна форми є робочою областю, яка має сітку вирівню­ван­ня для зручного розта­шування компонентів.

Активний в конкретний момент компонент виділений контурною рамкою з маленьких чорних квадратів по периметру. Фокус між компонентами переміщують мишкою або клавішею Tab. Декілька компо­нен­тів, розташованих на формі, можна об’єднати в гру­пу. Для цього треба натиснути на ліву клавішу мишки і пересунути її так, щоб ділянка, обмежена штриховою лінією, що тягнеться за мишкою, захо­пи­ла потрібні компоненти. У групу долу­ча­ються компоненти, які хо­ча б частково по­па­дають в охоплену об­ласть. Після відпускання клавіші мишки всі об'єднані в групу компоненти будуть виділені контурною рамкою кожен, однак сіро­го кольо­ру, сама рамка зафіксована лише по кутках кожного компонента. Можна також долучи­ти або вилучити окремий елемент. Для цього необ­хід­но натиснути на клавішу Shift та, не відпускаючи її, вибрати мишею потрібний ком­понент на формі. Щоб відмінити об’єднан­ня компо­нентів, досить клацнути мишкою в будь-якому вільному від компонентів місці робочої ділянки вікна форми.