Цифрові сигнали, форми їх зображення

Цифровий сигнал – це фізичний носій інформації, що являє собою дискретну послідовність електричного сигналу (найчастіше напруги) низького і високого рівнів, з допомогою яких зображаються двійкові числа 0 і 1.

U⁰ - лог. 0 і U¹ – лог. 1

При позитивній логіці U⁰ <U¹ як правило (U0,…0,3В; U¹=2,5…4,5В)

При негативній U⁰ >U¹ (U¹ від’ємне значення напруги)

Цифровим сигналом, що задає темп роботи всього цифрового пристрою чи системи (такти) є сигнал синхронізації (синхросигнал). Він характеризується

- періодом повторення Т;

- коефіцієнтом заповнення γ=t_i/T, де t_i – тривалість імпульсу

При γ=0,5 – меандр;

- - щілинність;

Синхросигнал забезпечує синхронізацію роботи цифрового пристрою, тобто точне часове узгодження роботи складових його частин. Виробляє його генератор тактових імпульсів (ГТІ)

Сигнали можуть бути:

1 0 1 1 1 0 0 1 1 1 1 1 1 1 1 1 1 2 3 4 5 6 7 8 9

- тактові (синхроімпульси)

- потенційний цифровий сигнал

- імпульсний цифровий сигнал (наявність або відсутність імпульсу)

- імпульсно-потенційний (“1” - наявність кількох імпульсів) - такий спосіб відображення двійкової інформації називається динамічним.