Представлення алгоритмів за допомогою операторних схем наближається до програмного вигляду. Тобто всі перетворення інформації подають у вигляді послідовності припустимих операцій.
Розглянемо, наприклад, операторні схеми Ляпунова. Тут використовуються логічні схеми алгоритмів, якими називають вираз, складений з операторів, що слідують один за одним.
Розрізняють такі основні типи операторів:
1. Арифметичні оператори.
2. Оператори перевірки логічних умов.
3. Оператори переадресації.
4. Оператори переносу.
5. Оператори формування
áі, à, âі
Арифметичні оператори використовуються для запису арифметичних дій і позначаються великими літерами початку латинського алфавіту: А, В, С.
Оператори перевірки логічних умов визначають порядок дій алгоритму. Позначаються малими літерами, а умова записується у дужках поряд, наприклад: p (a > 0).
Оператори переадресації змінюють значення різних параметрів. Вони позначаються літерою F, а у дужках поряд вказують параметр. Величину, на яку змінюється параметр, задають у вигляді степеня. Наприклад: F1(i) = F(i), F2(i), F-1(i)... Тут параметр і змінюється відповідно на 1, 2, –1.
Оператори переносу замінюють значення одного параметра значенням іншого, наприклад: [a, b] параметр b замінюється на а.
Оператори формування присвоюють початкові значення параметрів, наприклад: {5ài}.
Оператори виконуються у тому порядку, у якому записані. Щоб змінити порядок їх виконання, використовують пари стрілок, які мають свої номери: ái — звідки переходити; âi — куди переходити за i-ю стрілкою.
Розв’язання:
Нехай Di — обчислює величину ci = ai + bi. Тоді алгоритм визначено такою операторною схемою:
{1ài}â1DiF(i) p (i>n) á1 останов.
