Кожному файлу в Linux присвоюють унікальний номер, який називають індексом файла (inode). Індекс зберігають у таблиці індексів (inode table), яка створюється при форматуванні диску. Кожен фізичний та логічний диск мають свою таблицю індексів. Індекс містить всю інформацію про файл, таку як тип файлу та розташування даних на диску. Тип прописанй в індексі може приймати три значення- звичайний файл, каталог, спеціальний файл.
Індекс з номенром 1 присвоюється кореневому (root) каталогу і дає системі адресу розташування кореневого каталогу на диску. Кореневий каталог містить список файлів, назві каталогів та відповідних індексів.
Linux може знайти довільний файл, переглянувши ланцюжок каталогів, починаючи з кореневого. Зміст каталогу може виглядати, наприклад, так:
1 .
1 ..
45 etc
230 dev
420 home
123 .profile
У списку наявні файли . (крапка) та .. (дві крапки), які відповідають біжучому каталогу та батьківському каталогу. Так як еореневий каталог не має батьківського, то запис про батьківський каталог посилається на сам кореневий каталог.
Зміст каталогу /home виглядає так:
420.
1 ..
643 minny
Індекс біжучого каталога (.) співпадає з індексом, ваказаним для /home у кореневому каталогу. Індекс батьківського каталога відповідає індексу кореневого каталога.
Linux орієнтується у файловій системі рухаючись уверх та вниз по ланцюжкам файлів- каталогів файлової системи. Якщо файл переносится на інший диск, система спочатку знаходить цей файл на диску, аналізуцючи таблицю індексів. Потім файл переноситься на інший диск фізично, а в таблицю індексів нового диску додається індекс нового файла. Після цього індекс в таблиці первинного диску знищується.
При знищенні файлу, система фізично файл не витирає. Замість цього вона помічає індекс цього файлу як вільний, а запис в каталозі про файл знищується.
