ЭКОНОМИЧЕСКОЕ МОДЕЛИРОВАНИЕ 5 страница

3. виконувати тестування та налагодження
програми у середовищі програмування Turbo Pascal;

4. складати програми для роботи з символьною інформацією
у середовищі програмування Turbo Pascal;

5. правильно зображати та використовувати
основні елементи блок-схем при їх побудові.

Порядок оформлення звіту:

Звіт повинен складатися з наступних частин:

1. Тема роботи.

2. Мета роботи.

3. Хід роботи.

4. Висновки до роботи.

Зразок виконання практичної роботи №12

Завдання

Скласти наступну програму: задано рядок символів S1.

Необхідно:

¾ визначити довжину рядка S1;

¾ порахувати скільки разів серед символів рядка S1 зустрічається буква К1;

¾ замінити кожну букву К2 символом К3 у ряд­ку S1;

¾ утворити рядки символів S2 (безпосереднім введенням символів
за допо­мо­гою клавіатури) та S3 (об’єднанням рядків S1 та S2).

У програмі передбачити виведення рядків S1, S2, S3 та знайдених величин.

Текст програми:

program rvel;
const s:string=’fbkbhrbirrfieb2r4fr5rertrtb’;

var

n,i,j,k:integer; s0,s1,s2,s3:string;
begin
k:=0; n:=length(s); s0:=s;

for i:=1 to n do

begin

if s[i]=’r’ then k:=k+1;

if s[i]=’b’ then begin

insert(’?’, s, i); delete(s, i+1, 1); end; end;

s1:=s; write(’vvedit rjadok:’ :15); readln(s2);

s3:=concat(s1, s2);

writeln; writeln(’s0=’ :10,s0); writeln(’s1=’ :10,s1);

writeln(’dovguna s1=’ :20,n); writeln(’kilkist r=’ :20,k);

writeln(’s2=’ :10,s2); writeln(’s3=’ :10,s3);

readln; end.

Завдання

Скласти наступну програму: задано рядок символів S1.

Необхідно:

¾ визначити довжину рядка S1;

¾ порахувати скільки разів серед символів рядка S1 зустрічається буква К1;

¾ замінити кожну букву К2 символом К3 у ряд­ку S1;

¾ утворити рядки символів S2 (безпосереднім введенням символів
за допо­мо­гою клавіатури) та S3 (об’єднанням рядків S1 та S2).

У програмі передбачити виведення рядків S1, S2, S3 та знайдених величин.

Практична робота №13

Робота з записами у середовищі Turbo Pascal.

Мета: Навчитися створювати програми для роботи з записами на мові Pascal та користува­ти­ся основними елементами інтерфейсу середовища програмування для редагу­ван­ня і виконання програм у Turbo Pascal.

Прилади, обладнання та інструменти:

Для виконання практичної роботи використовується ПК з наступним програмним за­безпеченням: операційна система Windows XP; середовище Turbo Pascal.

Теоретичні відомості:

Запис – це структурований тип даних, що складається з визначеної кількості компонент різних типів. Ці компоненти називаються полями. Поля можуть бути довільного типу. Опис типу запис складається з ключового слова record, після якого йде список описів полів запису і ключове слово end. Описи полів відокремлені символом крапка з комою, останнім елементом списку може бути варіантна частина запису.

Синтаксис опису типу запис: record <список описів полів запису > end;

Список описів полів запису складається з фіксованої і, можливо, варіан­тної час­ти­ни запису. Фіксована частина типу запис містить список фіксованих полів разом з ідентифікатором і типом для кожного поля. Кожне поле містить інфор­ма­цію, що завжди відшукується одним і тим же способом. Після кожного з описів по­лів стоїть символ ';' (крапка з комою).

Синтаксис опису поля: <список імен полів >: <опис типу>;

де <список імен полів > – це ідентифікатори полів, розділені комами, <опис типу> – тип поля. Звертання до полів запису має вигляд:

<ідентифікатор змінної> . <назва поля> .

Змінній, що має тип запис, можна присвоювати значення змінних чи елемен­тів масиву цього ж типу. Щодо окремих полів, то над ними можна виконувати ті операції, які є визначені для того типу, який вказаний в описі поля. У поля запису можна також вводити значення, використовуючи процедури введення Read та Readln. Самі дані типу запис не можна вводити чи виводити процедурами Read, Readln, Write та Writeln як окремий елемент.

У розділі оголошення констант можна оголосити константу типу запис. Для цьо­го потрібно поперед­ньо описати тип цієї константи. Оголошення конс­танти має та­кий вигляд:

<ідентифікатор константи> : <тип запису> (<список значень полів>);

де <список значень полів> – це послідовність пар <назва поля> : <значення>, відокремлених одне від одного символом крапка з комою. Значення полів повинні перераховуватись в тому порядку, в якому вони розташовані в описі відповідного типу. Якщо запис містить поле файлового типу, то для такого запису не можна ого­лосити константу. Якщо запис містить варіант, то потрібно вказувати тільки зна­чення полів вибраного варіанта.

Записи з варіантною частиною. Варіантна частина складається з ключового слова case, після якого йде опис селектора варіанта поля або опис типу селектора варіанта, ключове слово of, а після нього список варіантів. Кож­ний елемент списку варіантів складається зі списку позначок вибору, що за­кінчується двокрапкою, і розташованого в круглих дужках списку полів варіанта. Окремі елементи варіантів відокремлені один від одного символом крапка з комою.

До варіантної частини запису доступ може бути здійснений більш ніж одним способом. Варіанти накладаються один на одного в пам'яті, тому в будь-який час можливий доступ до всіх полів у всіх варіантах. Варіантна частина запису має вигляд: case < опис селектора варіанта > of < список варіантів> або

case <опис типу селектора варіанта> of <список варіантів> .

Опис селектора варіанта має вигляд:

<ідентифікатор селектора варіанта >:<тип селектора варіанта>,

де <ідентифі­катор селектора ва­ріа­н­та> – це ідентифікатор, <опис типу се­ле­к­то­ра варіанта> – це ідентифікатор порядкового типу, <спи­сок варіантів> – це список вигляду: <список позначок вибору > : (<список полів варіанта>). Познач­ки вибору – це константи або імена констант.

Оператор приєднання with. При звертанні до елементів запису потрібно вка­зу­вати не тільки ім'я поля, але й ім'я самого запису. Оскільки в деяких випад­ках через це значно збільшується текст програми, зручно користуватися опера­то­ром приєднання with, що дозволяє не вказувати ім'я запису. У загальному випадку оператор with складається з ключового слова with, за яким стоїть список імен записів, ключове слово do і довільний оператор, у межах якого селекція поля запису може бути замінена самим ім'ям поля.

Синтаксис оператора with: with < список імен записів > do < оператор >.

У середовищі Turbo Pascal для швидкого введення великої кількості цілих чисел часто використовують функцію random(k), яка повертає псевдовипадкове ціле число, рівномірно розподілене в діапазоні 0 .. k-1. Функція randomize – ініціація генератора псевдовипадкових чисел.

Для виконання практичної роботи №13 рекомендується брати наступні роз­мі­ри для побудови елементів блок-схеми: а = 20 мм і b = 2*а. Під час побудови блок-схеми потрібно використовувати наступні елементи: Введення-Ви­ве­­­дення, Процес, Пуск-Зупинка, Рішення, Лінія потоку, Межа циклу, Міжсторінковий з’єд­ну­вач, Вну­трі­ш­­ньосторінковий з’єднувач.

Порядок виконання роботи:

1. Занотуйте номер свого варіанту для звіту.

2. Виберіть згідно номеру свого варіанту дані для завдання
та перепишіть у звіт формулювання цього завдання.

3. Побудуйте блок-схему алгоритму розв’язування завдання.

4. Складіть та занотуйте для звіту текст програми
на мові Pascal для виконання завдання.

5. Запустіть середовище програмування Turbo Pascal.

6. Виконайте налаштування на робочий каталог –
зробіть поточним каталог групи.

7. Створіть новий файл у середовищі програмування Turbo Pascal.

8. Введіть текст створеної програми.

9. Дайте назву створеному файлу програми – PR13
та збережіть його у папці групи на робочому диску D.

10. Виконайте компіляцію створеної програми та запустіть її на виконання.

11. Перегляньте та занотуйте для звіту одержаний результат.

12. Вийдіть із середовища програмування Turbo Pascal.

Контрольні запитання:

1. Як можна запустити програму на виконання у середовищі Turbo Pascal?

2. Яким чином можна переглянути результати виконання програми?

3. Які процедури використовують для виведення даних у Pascal?

4. Які процедури використовують для введення даних у Pascal?

5. Які типи даних використовують у мові програмування Pascal?

6. Що представляє собою цикл з лічильником у мові Pascal?

7. Яким чином реалізуються циклічні конструкції у блок-схемах?

8. Що представляє собою тип даних запис мови Pascal?

9. Що представляють собою поля запису в мові програмування Pascal?

10. Яким чином можна задати дані типу запис у мові Pascal?

11. Як можна звернутися до окремих полів запису?

12. Які операції можна виконувати над даними типу запис у мові Pascal?

13. Для чого використовують оператор with у мові Pascal?

14. Яким чином можна задати варіантну частину запису?

15. Що представляють собою записи з варіантною частиною?

16. Як можна вводити значення у поля запису у мові Pascal?

Студенти повинні знати:

1. загальну характеристику середовища програмування
Turbo Pascal та основні принципи роботи у ньому;

2. оператори та стандартні процедури і функції мови Pascal;

3. пріоритет операцій та правила запису складних виразів;

4. правила опису алгоритмів за допомогою блок-схем;

5. загальну характеристику типу даних запис мови Pascal;

6. основні принципи побудови програм для роботи з записами.

Студенти повинні вміти:

1. працювати у середовищі програмування Turbo Pascal;

2. використовувати текстовий редактор середовища
Turbo Pascal для введення та редагування текстів програм;

3. виконувати тестування та налагодження
програми у середовищі програмування Turbo Pascal;

4. складати програми для роботи з записами
у середовищі програмування Turbo Pascal;

5. правильно зображати та використовувати
основні елементи блок-схем при їх побудові.

Порядок оформлення звіту:

Звіт повинен складатися з наступних частин:

1. Тема роботи.

2. Мета роботи.

3. Хід роботи.

4. Висновки до роботи.

Зразок виконання практичної роботи №13

Завдання

Запис містить: прізвище студента, його рік народження, рік закінчення школи та оцінки з математики, програмування, економіки, історії, фізики. Масив містить 9 таких записів. Скласти програму, яка забезпечить введення інформації та виведення її у вигляді таблиці, а також виведення наступної інформації:

анкетні дані студентів, що мають 5 з програмування.

Текст програми:

program zapus;

type zap=record

pr: string[20];
rn,rz: integer;

m,p,e,i,f: byte; end;

var a: array[1..9] of zap;
j: integer;

begin

for j:=1 to 9 do with a[j] do begin

write(’prizv: ’); readln(pr);

write(’rik narodg: ’); readln(rn);

write(’rik zakinch shkolu: ’); readln(rk);

write(’matematuka: ’); readln(m);

write(’program: ’); readln(p);

write(’ekonomika: ’); readln(e);

write(’istor: ’); readln(i);

write(’fizuka: ’); readln(f); end;

writeln(’dani pro studentiv: ’);

for j:=1 to 9 do with a[j] do

writeln(pr, ’ ’:(17-length(pr)),rn:6,rk:6,m:3,p:3,e:3,i:3,f:3);

writeln(’dani pro studentiv - program=5’);

writeln(’ ’:5, ’prizv’ , ’ ’:6, ’rik narodg’ , ’ ’:3, ’rik zakinch shkolu’);

for j:=1 to 9 do with a[j] do

if p=5 then writeln(pr, ’ ’:(17-length(pr)),rn, ’ ’:10,rk:5);end.

Завдання

Запис містить: прізвище студента, його рік народження, рік закінчення школи та оцінки з математики, програмування, економіки, історії, фізики. Масив містить 12 таких записів. Скласти програму, яка забезпечить введення інформації та виведення її у вигляді таблиці, а також виведення наступної інформації:

1. анкетні дані студентів, що мають 5 з математики та економіки;

2. анкетні дані студентів, що мають середній бал більший 3;

3. анкетні дані студентів, що мають 4 з програмування або фізики;

4. анкетні дані студентів, що мають суму всіх оцінок більшу за 20;

5. анкетні дані студентів, що мають хоча б одну оцінку 2.

У програмі передбачити введення оцінок студентів за допомогою функції random (якщо можливі оцінки – два, три, чотири, п’ять; то варто використати такий вираз: 5 – random(4)).

Практична робота №14

Робота з множинними типами даних у Turbo Pascal.

Мета: Навчитися створювати програми для роботи з множинними типами даних на мові Pascal та користува­ти­ся основними елементами інтерфейсу середо­ви­ща програмування для редагу­ван­ня і виконання програм у Turbo Pascal.

Прилади, обладнання та інструменти:

Для виконання практичної роботи використовується ПК з наступним програмним за­безпеченням: операційна система Windows XP; середовище Turbo Pascal.

Теоретичні відомості:

Множина - це набір однотипних елементів. Множинний тип будується на основі деякого базового типу даних. Базовий тип повинен бути одним із по­рядкових типів. Він не повинен мати більше, ніж 256 можливих значень. Значення верхньої і нижньої границі базового типу не можуть виходити з діапазону від 0 до 255. У силу цього базовий тип множини не може бути коротким цілим (Shortint), цілим (Integer), довгим цілим (Longint) чи словом (Word). Діапазон значень множин­но­го типу це набір всіх можливих підмножин множини елементів базового типу. Кожне можливе значення множинного типу є підмножиною можливих значень базового типу. Будь-який множинний тип може приймати значення [ ], яке нази­ва­ється порожньою множиною. Опис множинного типу має вигляд:

<множинний тип> = set of < порядковий тип >.

Конструктори множин. Щоб утворити конкретну множину, ви­користо­ву­ють конструктор множини. Конструктор множини дозволяє сформувати мно­жину, яка містить певний набір елементів базового типу. Множина утворюється шля­хом запису виразів або значень базового типу, які записані у квадратних дужках [ ]. Кожний вираз задає значення одного елемента множини. Між вира­зами чи значеннями ставиться кома. Будь-яка група елементів, описана, як х .. у, оголошує елементами множини всі значення базового типу в діапазоні х .. у. Якщо х більше, ніж у, то діапазон х .. у не описує ніяких елементів і означає порожню множину. Синтаксис конструктора множини: [ <cписок елементів> ].

У конкретному конструкторі множини всі значення виразів повинні належати до базового типу цієї мно­жи­ни. Конструктори множин здебільшого використо­ву­ю­ть­ся для швидкого формування множин за допомогою оператора присво­юван­ня.

Операції над множинами.

Операції над множинами, враховуючи їх пріоритет:

- перетин множин (позначається знаком * );

- об'єднання (позначається знаком + ) та різниця множин ( – );

- операція перевірки на приналежність до множини (позначається
службовим словом in) та операції порівняння ( =, <>, <=, >= ).

Перетин множинА Ç В – це множина, яка складається із спільних еле­мен­тів обох множин, позначається С:=А*В. Об'єднанням множин А і В є множина С, що складається з елементів, що належать хоча б одній з множин: А або В. Матема­тич­ний вираз C=A È B на мові Pascal виглядатиме С:=А+В. Різниця множинА \ В — це множина, що складається з елементів множини А без елементів, що належать до множини В. Позначається С:=А – В. Перераховані операції виконують над множинами і їх результатом є також множина. Решта операцій, ви­зна­чених над множинами – це логічні операції. Результатом їх єзначення true або false, яке визна­ча­ється істинністю чи ні певного твердження.

Операція перевірки па приналежність до множини (in)мас такий формат: A in S, де А – вираз, S – множина. Результат виразу повинен мати тип, який є базовим по відношенню до множини. Результат цієї операції буде true, якщо вираз має значення, яке належить до множини. Операції порівняння :

Існують дві процедури для роботи з множинами: include (S, I), exclude (S, I).

Процедура include (S, І) включає елемент І у множину S, a exclude (S, І) - виключає елемент І з мно­жи­ни S. Змінним типу множини можна присвоювати значення інших множин або виразів множинного типу. Необхідно тільки, щоб тип змінної і тип значення, що присвоюється, був одна­ко­вим. Множинні вирази складаються із звертань до змінних множинного типу, констант і конструкторів, а також з операторів об'єднання, різниці і перетину.

Константи множинного типу. Якщо значення елементів множини відомі на­пе­ред, вона може бути оголошена в розділі констант:

<ідентифікатор константи> : < множинний тип> = [ <список елементів> ];

Список елементів може містить елементи базового типу, взяті у квадратні дуж­ки і відокремлені кома­ми. Як і для конструкторів множин, допускається вико­рис­тання діапазонів базового типу. Конструктори множин по вигляду близькі до множинних констант, але елементами їхнього списку можуть бути не тільки конс­танти базового типу, але І довільні вирази цього типу. Множини-константи можуть зустрічатися в тексті програм і без попе­ред­ньо­го опису. В цьому випадку в квадратних дужках просто перераховуються еле­мен­ти цієї множини.

Для виконання практичної роботи №14 рекомендується брати наступні роз­мі­ри для побудови елементів блок-схеми: а = 20 мм і b = 2*а. Під час побудови блок-схеми потрібно використовувати наступні елементи: Введення-Ви­ве­­­дення, Процес, Пуск-Зупинка, Рішення, Лінія потоку, Межа циклу, Міжсторінковий з’єд­ну­вач, Вну­трі­ш­­ньосторінковий з’єднувач.

Порядок виконання роботи:

1. Занотуйте номер свого варіанту для звіту.

2. Виберіть згідно номеру свого варіанту дані для завдання
та перепишіть у звіт формулювання цього завдання.

3. Побудуйте блок-схему алгоритму розв’язування завдання.

4. Складіть та занотуйте для звіту текст програми
на мові Pascal для виконання завдання.

5. Запустіть середовище програмування Turbo Pascal.

6. Виконайте налаштування на робочий каталог –
зробіть поточним каталог групи.

7. Створіть новий файл у середовищі програмування Turbo Pascal.

8. Введіть текст створеної програми.

9. Дайте назву створеному файлу програми – PR14
та збережіть його у папці групи на робочому диску D.

10. Виконайте компіляцію створеної програми.

11. Запустіть програму на виконання у середовищі Turbo Pascal.

12. Перегляньте та занотуйте для звіту одержаний результат.

13. Вийдіть із середовища програмування Turbo Pascal.

Контрольні запитання:

1. Як можна відкрити файл у середовищі Turbo Pascal?

2. Яким чином можна зберегти файл у середовищі Turbo Pascal?

3. Як можна активізувати головне меню середовища Turbo Pascal?

4. Яка структура програми у мові програмування Pascal?

5. Які типи даних використовують у мові програмування Pascal?

6. Що представляють собою порядкові типи даних мови Pascal?

7. Яким чином можна реалізувати розгалуження у мові Pascal?

8. Яких вимог потрібно дотримуватись при побудові блок-схем?

9. Що представляють собою множинні типи даних мови Pascal?

10. Що представляє собою базовий тип множини у Pascal?

11. Яким чином можна задати дані множинного типу у мові Pascal?

12. Що представляє собою порожня множина у мові Pascal?

13. Що представляють собою конструктори множин?

14. Для чого використовують конструктори множин у мові Pascal?

15. Які операції можна виконувати над даними множинних типів?

16. Для чого використовують службове слово in у мові Pascal?

17. Які стандартні процедури використовують для роботи
з множинними типами даних у програмах на мові Pascal?

18. Яким чином можна оголосити константу множинного типу?

Студенти повинні знати:

1. загальну характеристику середовища програмування
Turbo Pascal та основні принципи роботи у ньому;

2. структуру програми на мові Pascal;

3. основні етапи роботи з програмою у середовищі Turbo Pascal;

4. загальну характеристику стандартних типів даних мови Pascal;

5. оператори та стандартні процедури і функції мови Pascal;

6. правила опису алгоритмів за допомогою блок-схем;

7. загальну характеристику множинних типів даних мови Pascal;

8. основні принципи побудови програм для роботи з множинами.

Студенти повинні вміти:

1. працювати у середовищі програмування Turbo Pascal;

2. використовувати текстовий редактор середовища
Turbo Pascal для введення та редагування текстів програм;

3. виконувати тестування та налагодження
програми у середовищі програмування Turbo Pascal;

4. складати програми для роботи з множинними типами
даних у середовищі програмування Turbo Pascal;

5. правильно зображати та використовувати
основні елементи блок-схем при їх побудові.

Порядок оформлення звіту:

Звіт повинен складатися з наступних частин:

1. Тема роботи.

2. Мета роботи.

3. Хід роботи.

4. Висновки до роботи.

Зразок виконання практичної роботи №14

Завдання

Скласти наступну програму: задати непорожні множини X, Y та Z. Побудувати нову множину U, вивести її на друк і перевірити задані гіпотези.

Текст програми:

program mnogunu;

var x,y,z,u: set of char;

x1,y1,z1:string;

i,n:integer;

begin

write(’vvedit mn X: ’); readln(x1);

write(’vvedit mn Y: ’); readln(y1);

write(’vvedit mn Z: ’); readln(z1);

x:=[]; n:=length(x1);

for i:=1 to n do x:=x+[x1[i]];

y:=[]; n:=length(y1);

for i:=1 to n do y:=y+[y1[i]];

z:=[]; n:=length(z1);

for i:=1 to n do z:=z+[z1[i]];

u:=(y+x)–z;

for i:=0 to 255 do

if chr(i) in u then write(chr(i):4);

writeln;

if x<=u then writeln(’ X vkl v mn U ’)

else writeln(’ X ne vkl v mn U ’);

if (’k’ in u) or (’K’ in u) then writeln(’ k nalegut mn U ’)

else writeln(’ k ne nalegut mn U ’);

end.

Завдання

Скласти наступну програму: задати непорожні множини X, Y та Z. Побудувати нову множину U, вивести її на друк і перевірити задані гіпотези.

Практична робота №15

Робота з файлами даних у середовищі Turbo Pascal.

Мета: Навчитися створювати програми для роботи з файловими типами даних на мові Pascal та користува­ти­ся основними елементами інтерфейсу середо­ви­ща програмування для редагу­ван­ня і виконання програм у Turbo Pascal.

Прилади, обладнання та інструменти:

Для виконання практичної роботи використовується ПК з наступним програмним за­безпеченням: операційна система Windows XP; середовище Turbo Pascal.

Теоретичні відомості:

Файловий тип — це складовий тип, який утворюється з компонент однако­во­го типу, що називаються елементами. Об'єкт, який в мові Pascal називають файлом – це тільки абстрактна модель фізичного набору даних, що знаходяться звичайно поза програмою. Фізичні набори даних, які називаються для стислості набо­ра­ми даних, можуть розташовуватися на одному з дисків комп'ютера, можуть зай­ма­ти частину оперативної пам'яті, а можуть ототожнюватися з потоком даних, що вводяться чи виводяться за допомогою зовнішніх пристроїв. На відміну від типу масив, кількість елементів файла в описі не встановлюється і залежить від того, із яким набором даних файл буде пов'язаний.

У мові Паскаль є три типи файлів:

• текстовий файл,

• типізований файл,

• нетипізований файл.

Робота з кожним з цих типів файлів має свої особливості. Для всіх цих типів спільними в роботі з ними можна умовно вказати 5 етапів:

1. Оголошення файлової змінної. В розділі оголошення змінних повинна бути ого­­ло­шена змінна файлового типу, за допомогою якої в програмі буде орга­­ні­зо­­вуватись робота з файлами. Для кожного типу файлів таке ого­ло­шен­ня має свої особливості.

2. Зв'язування файлової змінної з конкретним файлом. Щоб працювати з кон­крет­ним файлом, потрібно пов'язати файлову змінну з іменем цього файла. В по­дальшому при звертанні до процедур і функцій, які виконують операції з фай­лом, вказують ім'я файлової змінної. Операції виконуються з набором да­них, роз­та­шованих у файлі, який пов'язаний з файловою змінною. Ця опера­ція однакова для всіх типів файлів і виконується процедурою assign.

3. Відкриття файла. Перш ніж виконати будь-яку операцію з даними, які роз­та­­шовані у файлі, його потрібно відкрити. Ця операція виконується про­це­ду­рами Reset, Rewrite або Append і для кожного типу файлів має свої особливості.

4. Робота з набором даних, що знаходиться у файлі. Всі операції над файлами мо­жуть здійснюватися тільки за допомогою функцій і процедур. Першим аргу­мен­том при звертанні до цих процедур і функцій є файлова змінна, яка вказує, над яким файлом проводиться операція. Для кожного з типів файлів при­зна­че­ний свій набір процедур, які виконують операції з файлами цього типу.

5. Закриття файла. Після виконання всіх операцій з даними, що мі­с­тя­ться у фай­лі, файл необхідно закрити (це забезпечує збереження всіх змін, зро­б­ле­них програмою у файлі). Для всіх типів файлів виконується про­це­ду­рою clo­se. Саме завершення програми не спричиняє закриття ще не закритих файлів.