Основні визначення – небезпека, безпека, ризик, безпека життєдіяльності. Безпека людини, суспільства, національна безпека.

Небезпека¾ явища, процеси, об’єкти, властивості предметів, здатні у певних умовах наносити шкоду здоров’ю людини, це умова чи ситуація, яка існує в наколишньому середовищі і здатна призвести до небажаного вивільнення енергії, що може спричинити фізичну шкоду, поранення та/чи пошкодження.

Небезпека – це явища, процеси, об’єкти, інформація і самі люди, які за певних умов можуть викликати небажані наслідки і призводити до погіршення стану здоров'я чи смерті людини, завдати шкоди навколишньому середовищу й об’єктам господарської діяльності

Ризик¾кількісна оцінка небезпеки. Визначається як частота або імовірність виникнення однієї події під час настання іншої. Звичайно це безрозмірна величина, що лежить у межах від 0 до 1. Може визначатися й іншими зручними способами.

Ризик виник­нення аварій, пошкоджень або виходу з ладу простих технічних пристроїв визначити нескладно. Для складних же технічних систем, а тим більше для людини чи суспільства ризик — це категорія, яка має велику кількість індивідуальних ознак і характеристик, і мате­матично точно визначити його надзвичайно складно, а інколи не­можливо. В таких випадках ризик може бути оцінений лише завдя­ки експертній оцінці.

Безпека (ДСТУ 2293-99) – це стан захищеності особи та суспільства від ризику зазнати шкоди (це ступінь свободи від ризику або ж відсутність неприпустимого ризику, пов’язаного з можливістю завдати будь-якої шкоди життю та здоров’ю людини) за будь- яких умов існування.

Безпека життєдіяльності ¾ галузь наукових знань, що вивчає небезпеки та засоби захисту від них людини у будь-яких умовах його перебування, це галузь знання та науково-практична діяльність, спрямована на формування безпеки і попере­дження небезпеки шляхом вивчення загальних закономірностей виникнення небезпек, їх властивостей, наслідків їх впливу на організм людини, основ захисту здоров'я та життя людини і се­редовища її проживання від небезпек.

Вивчення дисципліни “Безпека життєдіяльності” базується на знаннях таких дисциплін, як “Фізика”, “Хімія”, “Охорона праці”, “Біологія”, “Основи екології”, “Правознавство”. Науки про суспільство (соціологія, економіка, право). Науки про безпеку мають спільну та окремі частини.

«Життєдіяльність» складається з двох слів — «життя» і «діяль­ність».

Життя — це одна з форм існування матерії, яку відрізняє від ін­ших здатність до розмноження, росту, розвитку, активної регуляції свого складу та функцій, різних форм руху, можливість пристосу­вання до середовища та наявність обміну речовин і реакції на по­дразнення. Життя є вищою формою існування матерії порівняно з іншими — фізичною, хімічною, енергетичною тощо.

По Н. Ф. Реймерсу «Життя — це особлива форма руху матерії зі специфічним обміном речовин, самовідновленням, системним управлін­ням, саморозвитком, фізичною і функціональною дискретністю живих істот і їх суспільних конгломератів». Як що ми скоротимо це досить складне визначення то отримаємо наступне:життя- це послідовний, упорядкований обмін речовин і енергії.

Діяльність є специфічно людською формою активності, необхідною умовою існування людського суспільства, зміст якої полягає у доцільній зміні та перетворенні в інтересах людини навколишнього середовища. Це специфічна форма активного ставлення людини до навколишнього світу, зміст якої складає його доцільне змінювання та перетворення. Будь-яка діяльність містить у собі мету, засіб, результат та сам процес діяльності. Форми діяльності різноманітні. Вони охоплюють практичні, інтелектуальні, духовні процеси, що протікають у побуті, громадській, культурній, трудовій, науковій, навчальної та інших сферах життя.

Безпека людини - невід'ємна складова характеристика стратегічного напряму людства, що визначений ООН як «сталий людський розвиток», який веде не тільки до економічного, а й до соціального, культурного, духовного зростання, що сприяє гуманізації менталітету громадян і збагаченню позитивного загальнолюдського досвіду.

Національна безпека - захищеність життєво важливих інтересів людини і громадянина, суспільства і держави, за якої забезпечуються сталий розвиток суспільства, своєчасне виявлення, запобігання і нейтралізація реальних та потенційних загроз національним інтересам.

Національні інтереси - життєво важливі матеріальні, інтелектуальні і духовні цінності Українського народу як носія суверенітету і єдиного джерела влади в Україні, визначальні потреби суспільства і держави, реалізація яких гарантує державний суверенітет України та її прогресивний розвиток.

Загрози національній безпеці - наявні та потенційно можливі явища і чинники, що створюють небезпеку життєво важливим національним інтересам України.

Основними принципами забезпечення національної безпеки є:

- пріоритет прав і свобод людини і громадянина;

- верховенство права;

- пріоритет договірних (мирних) засобів у розв'язанні конфліктів;

- своєчасність і адекватність заходів захисту національних інтересів реальним і потенційним загрозам;

- чітке розмежування повноважень та взаємодія органів державної влади у забезпеченні національної безпеки;

- демократичний цивільний контроль над Воєнною організацією держави та іншими структурами в системі національної безпеки;

- використання в інтересах України міждержавних систем та механізмів міжнародної колективної безпеки.

2. Чим обумовлена актуальність сучасного стану БЖД.

Проблема захисту людини від небезпек у різних умовах її перебування виникла одночасно з появою на Землі наших далеких предків. На зорі людства небезпечними могли бути природні явища, представники біологічного світу. Природні небезпеки були головною загрозою первісної людини.

Другий вид небезпек, який почав загрожувати людині від часу її існування на нашій планеті були дії інших людей, тобто соціально-політичні небезпеки. Війни, збройні конфлікти, вбивства, викрадення погрози, терористичні акти й інші насильства супроводжували і нині супроводжують розвиток людства. Так, за останні п’ять тисяч років існування людства історики нарахували 15,5 тисяч війн (тобто у середньому 3 війни на рік). І нажаль сучасні дослідження дозволяють стверджувати що існує тенденція до їх збільшення. (За період протягом 15 років - з кінця ХІХ ст. до Першої світової війни 1914-1918 рр. було зареєстровано 36 війн і конфліктів (2,4 війн на рік), за 21 рік між двома світовими війнами – 80 війн (4 війни на рік), з 1945 до теперішнього часу – біля 300 війн і збройних конфліктів (7,5 – 8 воєнних конфліктів на рік) в тому числі за останніх 10 років – 100 воєнних конфліктів (10 на рік).

З розвитком цивілізації почав з’являтися третій вид небезпек, творцем яких стала сама людина -небезпеки техногенного походження. Ці небезпеки походять від об’єктів створених людьми, так званих антропогеннихчинників: машин, хімічних і вибухових речовин, джерел різного роду випромінювань і таке ін. Вони пов’язані з прагненням людини глибше пізнати себе і навколишній світ, створювати матеріальні блага. Разом з тим, швидка урбанізація та індустріалізація, різке зростання населення планети, інтенсивна хімізація сільського господарства, посилення багатьох інших видів антропогенного тиску на природу порушили біологічний кругообіг речовин у природі, пошкодили її регенераційні механізми, внаслідок чого почалося її прогресуюче руйнування (початок ХХІ століття ознаменовано широкомасштабними повенями в різних куточках світу, тоді як в інших місцях планети стояла небувала спека і палали пожежі. Тільки в результаті цунамі в Індійському океані наприкінці 2004 року, загинули сотні тисяч людей).

Таким чином, актуальність сучасного стану безпеки життєдіяльностівизначається трьома основними складовими:

- зростанням глобальних природних небезпек, викликаних порушенням екологічної рівноваги природного середовища;

- зростанням числа техногенних небезпек (аварій і катастроф) при взаємодії людини зі складними технічними системами;

- соціально-політичним напруженням в суспільстві.

3. Таксономія (класифікація) небезпек.

Класифiкацiя небезпек- це систематизація явищ, процесів, об’єктів, які здатні нанести шкоду людині.

Таксономія ¾ наука про класифікацію та систематизацію складних явищ, понять, об’єктів. Оскільки небезпека є поняттям складним, ієрархічним, таким, що має багато ознак, то класифікація та систематизація їх виконує важливу роль в організації наукового знання в галузі безпеки діяльності, дає змогу глибше пізнати природу небезпеки. Досконала, достатньо повна таксономія небезпек поки що не розроблена. Залежно від конкретних потреб існують різні системи класифі­кації — за джерелом походження, локалізацією, наслідками, збит­ками, сферою прояву, структурою, характером впливу на людину тощо.

По-перше – за джерелом походження (видами):

Тектонічні(грец. — створюючий) — рухи земної кори, пов'язані з процесами, які відбуваються в надрах Землі: виверження вулканів, землетруси.

Топологічні(грец. — місцевість і поняття, наука) пов'язані з процесами, які відбуваються на поверхні Землі: повені, зсуви, селі.

Метеорологічні (грец. - метеорологія — атмосферні та небесні явища і наука) — пов'язані з процесами, які від­буваються в атмосфері: спека, урагани, посуха та ін.

Небезпечне природне явище – явище природного походження або результати діяльності природних процесів, які за своєю інтенсивністю, масштабом поширення і тривалістю можуть уражати людей, промислові об'єкти та довкілля(дощі, засухи, тумани, ожеледі, землетруси та ін.). Стихійне лихо – явище природи, яке викликає катастрофічні наслідки і характеризується раптовим порушенням нормального життя та діяльності населення, загибеллю людей, руйнуваннями або пошкодженнями будівельних споруд, знищенням матеріальних цінностей (повені, урагани, цунамі, зсуви).

- техногенні небезпеки – це небезпеки, пов’язані з використанням транспортних засобів, з експлуатацією пiдйомно­транспортного устаткування, з використанням паливних, легко­займистих i вибухонебезпечних речовин i матерiалiв, з викорис­танням процесів, що відбуваються при підвищених температурах i тиску, з використанням електричної енергії, хiмiчних речовин, різних видів випромінювання (iонiзуючого, електромагнітного, вiброакустичного). Джерелами техногенних небезпек є вiдповiднi об'єкти, що їх породжують. Техногенні небезпеки обумовлені аваріями, катастрофами на підприємствах, об’єктах комунікацій, побуту, тощо - аварії та катастрофи з витоком хімічних і радіо активних речовин, аварії на транспорті, пожежі та вибухи.

Аварія— це небезпечна подія техногенного характеру, що ство­рює на об'єкті, території або акваторії загрозу для життя і призво­дить до руйнування будівель, споруд, обладнання і транспортних засобів, порушення виробничого процесу чи завдає шкоди довкіллю. Види аварій, які трап­ляються найчастіше:

— аварії з витоком сильнодіючих отруйних речовин (аміаку,
хлору, сірчаної та азотної кислот, чадного газу, сірчаного
газу та інших речовин);

— аварії з викидом радіоактивних речовин у навколишнє середовище;

— пожежі та вибухи;

— аварії на транспорті та інші.

Особливо важкі аварії можуть призвести до катастроф.

Катастрофа — це великомасштабна аварія, яка призводить до важких наслідків для людини, тваринного й рослинного світу, змі­нюючи умови середовища існування. Глобальні катастрофи охоп­люють цілі континенти і їхній розвиток ставить на межу існування всю біосферу.

- соціально-політичні небезпеки - небезпеки, викликанi низь­ким духовним i культурним рівнем, незадо­вiльним матерiальним становищем, поганими умови проживання: бродяжництво, проституцiя, пияцтво, алкоголiзм, паління, страйки, кримінальні злочини проти людини та її майна організована злочинність та ін; а також небезпеки які виникають в результаті не вирішених міждержавних, внутрішньополітичних, етнічних, конфесійних протиріч: війни, міжетнічні, міжконфесійні, прикордонні збройні конфлікти, полiтич­ний тероризм, рух опору в середині держави.

Крім того вище наведені небезпеки можуть об’єднуватися і створювати так звані комбіновані небезпеки: природно-техногенні небезпеки (смог, кислотні дощі, ерозія землі, озонові дірки, тощо), природно-соціальні (епідемії), соціально-техногенні (професійні захворювання, професійний травматизм).

По-друге – за локалізацією небезпеки поділяються:

Шкідливі чинники – це такі, які при тривалій дії на людину можуть призвести до порушення стану здоров’я і навіть до захворювання (пил і загазованість повітря, шум, вібрація, електромагнітні та іонізуючі випромінювання, підвищені або знижені атмосферні параметри (температура, вологість, рухливість повітря, тиск, брак чи недостатність природного або штучного освітлення, підвищення яскравості світла, шкідливі речовини, мікроорганізми, білкові препарати тощо).

За характером i природою дії вci небезпечні i шкідливі чин­ники відповідно до ГОСТу 12.0.002-80 поділяють на чотири групи: фізичні, хімічні, біологічні і психофізіологічні.

До фізичних чинників небезпек належать:

- механічні - виникають внаслідок дії кінетичної енергії на людину, будівлі, споруди, довкілля, а також від предметів, що падають, рухаються, обертаються, від тиску води, повітря, ґрунту. Об’єкти, що мають механічну небезпеку за наявною енергією, можна поділити на два класи: енергетичні й потенційні. Енергетичні об’єкти діють на людину, оскільки мають відповідний потенціал. Потенційні механічні небезпеки позбавлені енергії. Механічну небезпеку енергетичної дії спричиняють механічні коливання – вібрація, шум, інфразвук, ультразвук;

- електромагнітні поля і випромінювання (інфрачервоні, лазерні, іонізуючі, оптичного діапазону) - якщо ЕМП природних джерел, таких як Космос, Галактика і Сонце, є відносно постійними природними характеристиками середовища проживання людини, що дало змогу їй в процесі еволюції пристосуватися до впливу таких полів і виробити захисні механізми, то ЕМП, що створюються техногенними джерелами, впливають на людину негативно, як прямо і непрямо. ЕМП комплексно шкідливо діє на організм людини, на життєво важливі системи: нервову, серцево-судинну, імунну, ендокринну і репродуктивну, змінюючи їхні функції. З’являється роздратування, втрата уваги, порушується пам’ять. Спостерігаються загальна слабкість, підвищена втомлюваність, пітливість, сонливість, а також розлад сну, головний біль, біль у ділянці серця;

- електричний струм - дія електричного струму на організм людини має різноманітний характер. Проходячи через організм, електричний струм чинить термічну, електролітичну, біологічну і механічну дії. Термічна дія струму проявляється в опіках деяких окремих ділянок тіла, нагріванні кровоносних судин, нервів, крові тощо. Електролітична дія струму проявляється в розпаді крові та інших органічних рідин організму і спричинює значне порушення їх фізико-хімічного складу. Біологічна дія електричного струму проявляється в подразненні та збудженні живих тканин організму. Ця дія супроводжується невимушеними судомними скороченнями м’язів, у тому числі легенів і серця. Внаслідок цього виникають різні порушення і навіть повна зупинка дії органів кровообігу та дихання. Механічна дія супроводжується розриванням м’язових та інших тканин, кровоносних судин внаслідок електродинамічного ефект;

- статична електрика - це сукупність явищ, що пов’язані з виникненням і релаксацією (збіганням) вільних електричних зарядів на поверхні або в об’ємі діелектриків чи на ізольованих провідниках;

- освітлення - умови роботи зору характеризують кількісними і якісними показниками. До кількісних показників належать світловий потік, сила світла, освітленість, яскравість і коефіцієнт відбивання поверхні. До якісних показників належать: фон, контраст об'єкта з фоном, видимість, циліндрична освітленість, показники освітлення, дискомфорту і коефіцієнта пульсації освітленості;

- пожежа - це неконтрольоване горіння за межами спеціального осередку, яке завдає матеріальну шкоду і створює небезпеку для здоров’я і життя людей. Причинами пожеж є: необережне поводження з вогнем; недотримання правил експлуатації приладів, установок різного призначення; аварії, катастрофи на підприємствах; самозапалювання речовин і матеріалів; розряди статичної електрики, блискавки; підпали. За масштабами та інтенсивністю пожежі поділяють на:

окремі пожежі, що виникають в окремих будівлях (спорудах) або у невеликих ізольованих групах будівель;

суцільні пожежі, під час яких одноразово горить більшість будівель і споруд на певній ділянці забудови (понад 50 %);

вогневий шторм – особлива форма суцільної пожежі. Вертикальний потік нагрітих продуктів горіння, в який з великою швидкістю (до 50 км/год) надходить (втягується) значна кількість свіжого повітря;

масові пожежі, що створюються при наявності на місцевості сукупності окремих і суцільних пожеж.

Хімічні чинники небезпек

За характером дії на людину хімічні небезпечні і шкідливі речовини поділяють на:

- токсичні- це такі хімічні речовини, які при вживанні у відносно невеликій кількості проявляють свій шкідливий вплив (отруєння) на людину. Вони можуть спричиняти ураження окремих систем і отруєння всього організму. До токсичних речовин належать токсичні метали - ртуть, свинець, кадмій, арсен, олово, цинк, мідь та інші, а також оксид вуглецю, ціанисті сполуки, бензол тощо;

- подразливі сполуки - хімічні речовини, що спричинюють подразнення й ураження слизових оболонок дихальних шляхів, очей, легенів, шкіри. До них належать хлор, аміак, сірководень, оксиди сірки, азоту, озон та ін;

- сенсибілізуючі хімічні речовини - приводять організм до такого стану, при якому повторна дія речовин породжує більший ефект, ніж попередня. Ефект сенсибілізації пов’язаний з утворенням у крові та інших внутрішніх органах людини змінених для організму білкових молекул, що ініціюють формування і виникнення антитіл. Повторна, навіть значно слабша, шкідлива дія породжує неадекватну відповідь у вигляді явища сенсибілізації (підвищення реактивної чутливості клітин і тканин). До сенсибілізаторів належать: берилій і його сполуки, карбонати нікелю, заліза, кобальту, ванадій, триетаноламін та ін. Ці речовини діють як алергени;

- канцерогенні - спричинюють отруєння, що призводить до злоякісних новоутворень (хром, нікель, азбест);

- мутагенні ті, що впливають на репродуктивну функцію - призводять до порушення генетичного коду, змін спадкової інформації. До них належать ртуть, свинець, стирол, радіоактивні ізотопи.

Шкідливі й небезпечні хімічні речовини також умовно можна поділити на такіокремі групи:ксенобіотики, важкі метали, отрутохімікати (пестициди), сильнодіючі отруйні речовини (СДОР), бойові отруйні речовини (БОР):

- ксенобіотики - речовини і предмети штучного походження, що шкодять природному середовищу і людині – побутові та промислові відходи, пестициди, вибухові речовини тощо;

- важкі метали - до важких металів належать хімічні елементи з відносною густиною більшою, ніж у заліза (7,8 г/см³), це ртуть, свинець, кадмій, кобальт, нікель, цинк, олово, сурма, мідь, молібден, ванадій, арсен;

- отрутохімікати (пестициди) - це загальна назва всіх хімічних сполук, які використовуються в сільському господарстві для захисту культурних рослин від шкідників і паразитів (від англ. рest – паразити, cide – знищувати), мікроорганізмів і хвороб, які вони породжують. Пестициди, залежно від напряму їх застосування, прийнято поділяти на гербіциди, дефоліанти, зооциди, арборициди, акарициди, інсектициди, фунгіциди, альгіциди. Гербіциди використовуються для знищення бур’янів. Багато з гербіцидів після потрапляння в ґрунт і водоймища спричинюють токсичну дію і можуть привести до отруєння або загибелі тварин, рослин, людей. Дефоліантипризначені для знищення листя і бадилля. Ці сполуки становлять серйозну небезпеку для людини. Зооцидивикористовуються для знищення гризунів (мишей і пацюків), птахів, сорної риби. Арборициди використовують для знищення небажаної деревини або чагарників. Акарициди застосовують для знищення шкідливих кліщів.

Інсектициди використовують для боротьби з небажаними в господарствах і природі комахами. Фунгіциди використовують для боротьби з грибами – збудниками хвороб, що руйнують дерев'яні конструкції і пошкоджують матеріальні цінності. Альгіциди– застосовують для знищення водяної рослинності;

- СДОР - масове ураження людей, тварин і рослин можуть спричинити хімічні речовини під час аварій з викидом в атмосферу великої кількості токсичних речовин у вигляді пару, аерозолі. Такі хімічні речовини та їхні сполуки називають сильнодіючими отруйними речовинами. За біологічними ефектами СДОР виділяють у групи за провідним синдромом, характерним для відповідної інтоксикації. Так, оксид вуглецю, синильна кислота, динітрофенол, діоксин зараховують до СДОР загальноотруйної дії, фосфорорганічні сполуки, сірководень є сполуками нейротропної дії (спричинюють ураження нервової системи); аміак, хлор, фосген, трихлорид фосфору, пара сірчаної кислоти – сполуки задушливої та опікової дії;

- бойові отруйні речовини - це токсичні хімічні сполуки, які завдяки певним властивостям, можуть бути застосовані для ураження людей, тварин, тривалого зараження місцевості. Вони становлять основу хімічної зброї. За тактичним призначенням отруйні речовини поділяються на смертельні, тимчасової дії і подразливі. За швидкістю виникнення уражаючої дії БОР бувають швидко- і повільнодіючі. Швидкодіючі БОР не мають прихованого періоду дії і за кілька хвилин призводять до смерті або втрати працездатності (боєздатності). Це – зарин (GB), зоман (GD), синильна кислота (АС), хлорціан (СК), Сі-Ес (CS), Сі-Ар (CR). За фізіологічною дією на організм БОР розрізняють: нервово-паралітичні, шкірно-наривні, загально-отруйні, задушливі, психохімічні і подразливі.

Біологічними(від гр. bios – життя) є чинники, що походять від об’єктів живого світу. Внаслідок дії на живий організм хвороботворних мікроорганізмів, токсинів, інших біологічно активних речовин, а також енергії біологічних перетворень, що при цьому виникає, відбувається біологічне ураження. До біологічних чинників відносяться:

- бактеріальні захворювання (чума, туберкульоз, холера, проказа, дизентерія, менінгіт, сибірка, туляремія, сап, черевний тиф, стафіл, ботул, сальмонельоз та ін.);

- вірусні захворюваннями (віспа, сказ, грип, енцефаліт, кір, свинка, краснуха, гепатит, СНІД , ящур та ін);

- отруйні рослини, комахи;

До психофізіологічних чинників небезпек відносяться:

- фізичні перевантаження (фізичні перевантаження зумовлені потребою під час трудової діяльності виконувати роботу, пов’язану із значними м’язовими навантаженнями, великими енергозатратами або, навпаки, роботу, пов’язану з малими, недостатніми для організму енергозатратами. Ці перевантаження, у свою чергу, поділяють на статичні, динамічні й гіподинамію);

- нервово-психічні перевантаження (нервово-психічні перевантаження поділяють на розумові, перенапруження аналізаторів, монотонність праці, емоційні перевантаження).

На цьому розгляд першого питання щодо чинників небезпек природного середовища закінчуємо і переходимо до розгляду другого питання лекції.

5. Надзвичайна ситуація. Ознаки надзвичайної ситуації. Класифікація НС за джерелом (причинами) походження.

Піднадзвичайною ситуацієюслід розуміти – порушення нормальних умов життя і діяльності людей на об’єкті або території, спричинене аварією, катастрофою, стихійним лихом, епідемією, застосуванням засобів ураження чи іншими небезпечними подіями, що призвели або можуть призвести до загибелі людей та до значних матеріальних втрат.

Загальнимиознаками надзвичайних ситуацій є:

- наявність або загроза загибелі людей чи значне погіршення умов їхньої життєдіяльності;

- заподіяння економічних збитків;

- істотне погіршення стану довкілля.

Класифікація надзвичайних ситуацій на території України за походженням здійснюється відповідно до постанови Кабінету Мі­ністрів України від 15 липня 1998 р. № 1099 "Про порядок класифі­кації надзвичайних ситуацій", Положення про класифікацію над­звичайних ситуацій, Державного класифікатора надзвичайних ситу­ацій, затвердженого наказом Держстандарту України від 19 листо­пада 2001 р., та Класифікаційних ознак надзвичайних ситуацій, за­тверджених наказом МНС України від 19 квітня 2003 р. № 119.

Метою класифікації НС є створення ефективного механізму оці­нювання події, що відбулася або може відбутися у прогнозований термін, та визначення ступеня реагування на відповідному рівні управ­ління.

НС поділяються на чотири класи(види) — за характером походженням: на НСтехногенного і природного характеру; за характером походження подій що зумовлюють виникнення НС: на НС соціально-політичного та військового характеру.

Надзвичайні ситуації природного характеру — це небезпечні геологічні, метеорологічні, гідрологічні морські та прісноводні явища, деградація ґрунтів чи надр, природні пожежі, зміна стану повітряного басейну, інфекційна захворюваність людей, сільсько­господарських тварин, масове ураження сільськогосподарських рослин хворобами чи шкідниками, зміна стану водних ресурсів та біосфери тощо.

Надзвичайні ситуації техногенного характеру— це тран­спортні аварії (катастрофи), пожежі, неспровоковані вибухи чи їхня загроза, аварії з викидом (загрозою викиду) небезпечних хімічних, радіоактивних, біологічних речовин, раптове руйнування споруд та будівель, аварії на інженерних мережах і спорудах жит­тєзабезпечення, гідродинамічні аварії на греблях, дамбах тощо.

Потенційно небезпечний об'єкт — це такий об'єкт, на якому використовуються, переробляються, зберігаються або транспортують­ся небезпечні радіоактивні, пожежовибухові речовини та біологічні препарати, гідротехнічні й транспортні споруди, транспортні засоби, а також інші об'єкти, що створюють реальну загрозу виникнення надзвичайної ситуації. В Україні існує 1810 об’єктів господарювання на яких використовується і зберігається більше 283 тис. т СДОР (аміак, хлор та ін.)

Надзвичайні ситуації соціально-політичного характеру — це ситуації, пов'язані з протиправними діями терористичного та антиконституційного спрямування: здійснення або реальна загроза терористичного акту (збройний напад, захоплення і утримання важ­ливих об'єктів, ядерних установок і матеріалів, систем зв'язку та телекомунікацій, напад чи замах на екіпаж повітряного чи морського судна), викрадення (спроба викрадення) чи знищення суден, встанов­лення вибухових пристроїв у громадських місцях, викрадення або захоплення зброї, виявлення застарілих боєприпасів тощо.

Надзвичайні ситуації воєнного характеру— це ситуації, пов'язані з наслідками застосування зброї масового ураження або звичайних засобів ураження, під час яких виникають вторинні фактори ураження населення внаслідок зруйнування атомних і гідроелектричних станцій, складів і сховищ радіоактивних і ток­сичних речовин та відходів, нафтопродуктів, вибухівки, сильно­діючих отруйних речовин, токсичних відходів, нафтопродуктів, транспортних та інженерних комунікацій тощо.

Основними причинами виникнення надзвичайних ситуацій в Україні є:

- надзвичайне техногенне навантаження території;

- значний моральний та фізичний знос основних виробничих фондів більшості підприємств України;

- погіршення матеріально-технічного забезпечення, зниження виробничої і технологічної дисципліни;

- незадовільний стан збереження, утилізації та захоронення ви­сокотоксичних, радіоактивних та побутових відходів;

- ігнорування економічних факторів, вимог, стандартів;

- недостатня увага керівників відповідних органів державного управління до проведення комплексу заходів, спрямованих на запо­бігання надзвичайним ситуаціям природного і техногенного харак­теру та зниження їх наслідків;

- відсутність сучасних систем управління небезпечними проце­сами;

- низька професійна підготовка персоналу та населення до дій в екстремальних умовах;

- дефіцит кваліфікованих кадрів;

- низький рівень застосування прогресивних ресурсозберігаю­чих і екологобезпечних технологій.

1. Класифікація НС за територіального поширення і обсягів заподіяних або очікуваних збитків

Класифікація надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру за їх рівнями, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 24 березня 2004 р. № 368 з останніми змінами від 02.04.2009, здійснюється для забезпечення організації взаємодії центральних і місцевих органів виконавчої влади, підприємств, установ та організацій у процесі вирішення питань, пов'язаних з надзвичайними ситуаціями та ліквідацією їх наслідків.

Залежно від обсягів заподіяних наслідків, технічних і матеріальних ресурсів, необхідних для їх ліквідації, надзвичайна ситуація класифікується як державного,регіонального,місцевого або об'єктового рівня.

Для визначення рівня надзвичайної ситуації встановлюються такі критерії:

¨ територіальне поширення та обсяги технічних і матеріальних ресурсів, що необхідні для ліквідації наслідків надзвичайної ситуації;

¨ кількість людей, які внаслідок дії уражальних чинників джерела надзвичайної ситуації загинули або постраждали, або нормальні умови життєдіяльності яких порушено;

¨ розмір збитків, завданих уражальними чинниками джерела надзвичайної ситуації, розраховується відповідно до Методики оцінки збитків від наслідків надзвичайних ситуацій техногенного і природного характеру, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 15 лютого 2002 р. № 175.