Функціональне зонування ділянки забудови.

Мета заняття: Оволодіння методикою аналізу планувальних обмежень та функціонального зонування ділянки забудови.

Зміст заняття: Виявлення планувальних обмежень (як природних, так і містобудівних) і визначення можливого розташування будівлі (зони основного призначення). Функціональне зонування території ділянки малої громадської будівлі: виділення громадської зони, господарської зони, організації під’їзду транспорту до господарської зони та автостоянки.

Вихідні дані: Аналіз проводиться на матеріалі архітектурного проекту «Мала громадська будівля», який згідно робочої навчальної програми виконується студентами 2 курсу в 4-му семестрі в рамках навчальної дисципліни «Архітектурне проектування». Кожен зі студентів використовує власні проектні матеріали: ситуаційну схему розташування об’єкта М 1:500, на якій показана ділянка проектування та прилегла забудова. Допускається нанести можливе розташування входу і в’їзду на ділянку, виявлене в результаті практичного заняття № 1, а також використовувати виконані на тому занятті розрахунки.

Основні завдання:

− виявити планувальні обмеження (природні й містобудівні) та нанести їх на генплан ділянки;

− визначити можливе місце розташування будівлі та максимально можливу площу забудови; співставити її з основними параметрами об’ємно-просторової композиції об’єкта, визначеними в результаті практичного заняття № 2;

− розрахувати (якщо вони нормуються) площі основних функціональних зон ділянки;

− визначити можливі варіанти функціонального зонування ділянки.

Результат заняття: Визначення приблизного розташування проектованої будівлі, а також площі й розташування основних функціональних зон ділянки.

Розташування об’єкту на ділянці, його розміри й конфігурація можуть бути уточнені шляхом нанесення на генеральний план планувальних обмежень – меж територій, несприятливих для будівництва за одним чи сукупністю кількох факторів. Планувальні обмеження поділяються на дві великі групи – природні та містобудівні.

Найпоширеніші природні планувальні обмеження – водоохоронні зони річок та інших водойм, нормовані відстані до зелених насаджень, які на перспективу зберігаються, межі територій з крутим рельєфом, зсувонебезпечних, підтоплюваних тощо.

Розміри водоохоронних зон визначаються з урахуванням рельєфу місцевості, рослинного покриву, характеру їх використання і погоджуються з органами по регулюванню використання і охороні вод і землі місцевими органами державної виконавчої влади. Прибережні смуги річок установлюються по обох берегах уздовж урізу води (у меженний період) завширшки:

а) для річок довжиною понад 100 км – до 100 м;

б) для річок довжиною 50 – 100 км – до 50 м;

в) для річок довжиною до 50 км – не менше 20 м.

Уздовж берегів водойм прибережні смуги установлюються завширшки не менше 20 м від урізу води, що відповідає нормальному підпертому рівню водойми.

Діючими нормативними документами [5] відстань від будинків, споруд, а також об’єктів інженерного благоустрою до дерев і чагарників слід приймати за таблицею 2.

Таблиця 2

Нормовані відстані від дерев і чагарників до будинків, споруд та об’єктів інженерного благоустрою

Містобудівні планувальні обмеження– це нормовані відстані від нового об’єкта до вже існуючих будівель, споруд та інженерних комунікацій. Сюди можна віднести: санітарно-захисні зони промислових і комунальних підприємств, інших об’єктів; протипожежні, санітарно-гігієнічні, побутові й інсоляційні розриви між будівлями; охоронні зони наземних та підземних інженерних і транспортних комунікацій (електромережі, каналізація, водогін, газопроводи, телефонні лінії, залізничні колії, лінії метрополітену тощо).

Одним із містобудівних планувальних обмежень є «червона лінія» – межа, що відділяє територію власне вулиці чи дороги від внутрішньоквартальної території. Зведення капітальних будівель та споруд (крім транспортних) у межах червоних ліній вулиці чи дороги заборонено.Як правило, ширина вулиць і доріг у червоних лініях приймається:

а) магістральних вулиць – 50 – 80 м;

б) вулиць і доріг місцевого значення – 15 – 25 м.

Розташування будівель і споруд уздовж вулиці визначається т.зв. лінією регулювання забудови, котра може як збігатися з червоною лінією вулиці, так і бути віднесена від неї вглиб кварталу на певну відстань (наприклад, для житлових будинків із квартирами на першому поверсі – 5 – 6 м). Відстань від краю основної проїжджої частини магістральних доріг до лінії регулювання житлової забудови слід приймати не менше 50 м, а при застосуванні шумозахисних пристроїв – не менше 25 м.

Згідно з ДБН 360-92* відстань між житловими будинками, житловими і громадськими, а також між виробничими будинками треба приймати на основі розрахунків інсоляції і освітленості відповідно до норм, протипожежних вимог, крім того, і від гаражів. Між довгими сторонами житлових будинків заввишки 2 – 3 поверхи треба приймати відстані (побутові розриви) не менше 15 м, а заввишки в 4 поверхи і більше – 20 м, між довгими сторонами і торцями з вікнами із житлових кімнат цих будинків – не менше 15 м. При розміщенні 9-ти й 16-поверхових житлових будинків суміжно з кварталами садибної забудови, що зберігається, відстань між садибним будинком і довгими сторонами багатоповерхового будинку приймається не меншою за висоту будинку, що зводиться. При різних вимогах (протипожежних, санітарно-гігієнічних та ін.) до мінімально допустимих відстаней між будинками і спорудами при проектуванні треба приймати величини, найбільші з них.

Відстані між житловими, громадськими, житловими і громадськими будинками слід приймати відповідно до поверхні будинку, що затіняє, і не менше величин, наведених у таблиці 2. Санітарні розриви від шкіл, дитячих і лікувальних установ до житлових і громадських будинків при розміщенні їх з боку дитячих кімнат, класів і палат слід приймати не менше 2,5 висот протилежного найвищого будинку (не баштового типу).

Таблиця 3

Мінімальні інсоляційні відстані між будинками

Протипожежні відстані між житловими, громадськими, адміністративно-побутовими будинками промислових підприємств, багатоповерховими гаражами треба приймати за таблицею 4 (числівник), а між виробничими, сільськогосподарськими будинками, спорудами – відповідно до вимог чинних норм.

Протипожежні відстані від житлових, громадських, адміністративно-побутових будинків промислових підприємств, багатоповерхових гаражів до виробничих, сільськогосподарських будинків і споруд треба приймати згідно з таблицею 4 (знаменник).

Протипожежні розриви від житлових і громадських будинків до: трамвайних, тролейбусних, автобусних парків, депо метрополітену приймати не менше 50 м; складів з твердими горючими речовинами і матеріалами, а також легкозаймистими і горючими рідинами приймати залежно від ємкості складів відповідно до чинних норм.

Таблиця 4

Протипожежні розриви між будинками та спорудами

В якості містобудівного планувального обмеження може виступати також відкрита автостоянка або гараж. Відстані від наземних і комбінованих (наземно-підземних) гаражів і автостоянок легкових автомобілів до житлових і громадських будинків слід приймати не менше тих, що наведені у таблиці 5.

Таблиця 5

Нормовані відстані від гаражів та відкритих автостоянок до будинків і споруд різного призначення

*) Визначається за погодженням з органами Державного санітарного нагляду.

Примітка 1. Відстані слід визначати від вікон житлових і громадських будинків і від меж земельних ділянок загальноосвітніх шкіл, дитячих дошкільних установ і лікувальних установ із стаціонаром до стін гаража або меж відкритої стоянки.

Примітка 2. Відстань від секційних житлових будинків до відкритих майданчиків місткістю 101 – 300 машин, які розміщуються уздовж поздовжніх фасадів, слід приймати не менше 50 м.

Примітка 3. Протипожежні відстані від гаражів до житлових і громадських будинків та між гаражами слід приймати за таблицею 4.

Примітка 4. Для гаражів місткістю більше 10 машин зазначені у таблиці 5 відстані допускається приймати за інтерполяцією.

Для повітряних і кабельних ліній електропередачі, трансформаторних підстанцій, розподільних пунктів і пристроїв (далі – електричні мережі) всіх напруг встановлюються охоронні і санітарно-захисні зони, розміри яких залежать від типу і напруги енергооб'єкта. Розміри цих зон слід приймати за таблицею 6.

Використання земельних ділянок в охоронних і санітарно-захисних зонах електричних мереж повинне бути письмово узгоджене з власниками цих мереж, державними органами пожежної охорони та санітарного нагляду.

В охоронних і санітарно-захисних зонах електричних мереж забороняється:

а) будувати житлові, громадські та дачні будинки;

б) розташовувати автозаправні станції або сховища пально-мастильних матеріалів;

в) влаштовувати спортивні майданчики для ігор, стадіони, ринки, зупинки громадського транспорту здійснювати зупинки всіх видів транспорту (крім залізничного) в охоронних зонах ПЛ електропередачі напругою 330 кВ і вище.

д) розміщувати будь-які споруди і будинки в охоронних і санітарно-захисних зонах ПЛ напругою 500 – 750 кВ, а також кабельних ліній електропередачі, трансформаторних підстанцій, розподільних пунктів і пристроїв всіх класів напруги.

В охоронних і санітарно-захисних зонах ПЛ напругою до 330 кВ включно, якщо затвердженою містобудівною документацією не передбачено іншого виду використання цих земель, дозволяється розміщення виробничих будинків і споруд, колективних гаражів і відкритих стоянок легкових транспортних засобів. При цьому відстань по горизонталі від проекції крайніх проводів при їх найбільшому відхиленні до найближчих частин будинків і споруд, які виступають, повинна бути не менше вказаної в таблиці 6.

В охоронних зонах ПЛ напругою 110 – 220 кВ допускається за технічними умовами власників цих мереж та органів державної пожежної охорони розташування колективних гаражів легкових транспортних засобів, виробничих будинків і споруд, виконаних із вогнетривких матеріалів та під’їзд до них в межах всієї охоронної зони, в тому числі під проводами ПЛ.

Охоронні зони електричних мереж також встановлюються за периметром трансформаторних підстанцій, розподільних пунктів і пристроїв – на відстані 3 м від огорожі або споруди; уздовж підземних кабельних ліній електропередачі до 1 кВ, прокладених під тротуарами в населених пунктах, у вигляді земельної ділянки, обмеженої вертикальними площинами від крайніх кабелів на відстані 0,6 м у напрямку будинків і споруд та на відстані 1 м у напрямку проїжджої частини вулиці.

Таблиця 6

Розміри охоронної та санітарно-захисної зон для ліній електропередачі та трансформаторних підстанцій

*) Охоронна зона ліній електропередачі – це зона уздовж лінії| електропередачі, що є земельною ділянкою (повітряним простором), обмеженими вертикальними уявними площинами, що віддалені по обидві сторони лінії від крайніх проводів за умови невідхиленого їхнього положення.

**) Санітарно-захисна зона – це територія уздовж траси ПЛ напругою 330 кВ та вище, на якій напруженість електричного поля перевищує 1 кВ/м, або яка має границі земельної ділянки по обидві сторони ПЛ на відстанях від проекції крайніх проводів на землю за умови невідхиленого їхнього положення.

Таблиця 7

Відстані від найближчих підземних інженерних мереж

Рис. 4. Схема планувальних обмежень та пропонованого функціонального зонування ділянки проектованого об’єкта