МЕТОД ЗАМІНИ ПЛОЩИН ПРОЕКЦІЙ

Закон України "Про охорону праці" зобов‘язує роботодавця створити на кожному робочому місці, в кожному структурному підрозділі умови праці відповідно до нормативно-правових актів, а також забезпечити додержання вимог законодавства щодо прав працівників у галузі охорони праці. Згідно з цим законом керівники підприємств зобов’язані передбачати в посадових інструкціях працівників конкретні обов’язки, права та відповідальність за виконання відповідних функцій з питань охорони праці.

Посадові інструкції повинні включати наступні розділи: загальні положення, службові функції, службові обов’язки, права, відповідальність, взаємовідносини з іншими посадовими особами відповідно до займаної посади, і в кожному із вище перелічених розділів обов’язково повинні бути розглянуті питання охорони праці. Складаються посадові інструкції згідно з Довідником кваліфікаційних характеристик професій працівників, який затверджений Наказом Міністерства праці і соціальної політики України від 16.02.98 №24.

Як вже було сказано раніше, функція СУОП щодо організації роботи з охорони праці передбачає встановлення, в першу чергу, відповідних обов’язків, прав і відповідальності роботодавця та керівників і спеціалістів усіх рівнів щодо виконання ними існуючих вимог з охорони праці. Одним з основних завдань керівників та спеціалістів в структурі СУОП є створення здорових і безпечних умов праці з урахуванням вимог існуючого законодавства про працю, Закону "Про охорону праці", стандартів ССБП, відповідних норм, правил і інструкцій, та інших чинних нормативних актів з охорони праці. Слід зазначити, що обов’язки посадових осіб підприємства необхідно максимально конкретизувати щодо функцій та завдань, які вони повинні виконувати в структурі СУОП.

Для забезпечення у кожному структурному підрозділі підприємства, на кожному робочому місці умов праці, що відповідають вимогам чинних нормативно-правових актів з охорони праці, а також для забезпечення додержання відповідних прав працівників, які визначенні законодавством про охорону праці, роботодавець повинен, в першу чергу, забезпечити ефективне функціонування СУОП, для чого він:

- створює службу охорони праці і зобов’язує посадових осіб підприємства забезпечувати вирішення конкретних питань з охорони праці;

- затверджує посадові інструкції керівників структурних підрозділів підприємства щодо їх обов’язків, прав та відповідальності у сфері охорони праці та контролює виконання покладених на них функцій;

- приймає участь у розробці колективного договору в розділі охорони праці;

- реалізує комплексні заходи для досягнення встановлених нормативів з охорони праці та підвищення існуючого рівня безпеки виробництва;

- здійснює необхідні профілактичні заходи в сфері охорони праці;

- забезпечує усунення причин, що призводять до нещасних випадків та професійних захворювань, здійснює контроль за виконанням профілактичних заходів, визначених в результаті роботи комісій з розслідування нещасних випадків;

- впроваджує прогресивні безпечні технології, досягнення науки та техніки в галузі охорони праці, засоби автоматизації та механізації виробництва, існуючий позитивний досвід в сфері охорони праці тощо;

- забезпечує належне утримання будівель, споруд та об’єктів, виробничого обладнання та устаткування, а також моніторинг за їх технічним станом;

- організовує проведення аудиту з питань охорони праці, лабораторних досліджень параметрів виробничого середовища, оцінку технічного стану виробничого обладнання та устаткування, атестацію робочих місць на відповідність Гігієнічній класифікації умов праці в порядку і терміни, що встановлені законодавством, і за підсумками атестації вживає заходи щодо усунення виявлених недоліків;

- розробляє і затверджує необхідні положення, інструкції та інші акти з охорони праці, що діють у межах підприємства;

- встановлює відповідно до державних нормативно-правових актів правила виконання робіт та поведінки працівників на території підприємства, на будівельних майданчиках, у виробничих приміщеннях, на робочих місцях;

- безкоштовно забезпечує працівників необхідною нормативно-правовою документацією з питань охорони праці;

- здійснює постійний контроль за додержанням працівниками технологічних нормативів, правил поводження з машинами, механізмами, устаткуванням та іншими засобами виробництва, а також за використанням засобів колективного та індивідуального захисту;

- організовує пропаганду щодо безпечних методів праці;

- вживає відповідні заходи щодо допомоги потерпілим від нещасних випадків, пожеж та аварій, залучає, в разі виникнення на підприємстві надзвичайних ситуацій, професійні рятувальні формування;

- організовує з працівниками ефективне співробітництво в галузі охорони праці тощо.

Роботодавець безпосередньо несе відповідальність за ефективність функціонування СУОП та виконання вимог діючих нормативно-правових актів та чинного законодавства з охорони праці.

Що стосується інших посадових осіб підприємства, то основну роботу з охорони праці у вище перелічених напрямках, як правило, повинен проводити головний інженер. В свою чергу, головний механік повинен відповідати за безпеку всього виробничого обладнання, головний енергетик - за безпечну експлуатацію електро- та енергообладнання, головний економіст повинен забезпечувати своєчасне вирішення економічних питань в сфері охорони праці, головний бухгалтер – фінансування відповідних планів з охорони праці, виплату матеріального заохочення працівникам з урахуванням виконання ними відповідних завдань з охорони праці тощо. Посадові особи таких структурних підрозділів підприємства як, наприклад, відділу матеріально-технічного забезпечення – організовують матеріально-технічне забезпечення відповідних планів роботи з охорони праці, а також забезпечення працівників засобами колективного та індивідуального захисту, відділу капітального будівництва – забезпечують дотримання вимог безпеки праці при будівництві та ремонті, відділу стандартизації – організовують впровадження стандартів ССБП, здійснюють розробку стандартів підприємства та контролюють їх дотримання, відділу кадрів – організовують професійний добір, профорієнтацію та навчання працівників підприємства, юридичного відділу – забезпечують правову основу управління охороною праці на підприємстві тощо. Начальники виробничих цехів, дільниць, відділів, майстри, бригадири, завідувачі лабораторій та інші керівники основних виробничих підрозділів підприємства повинні здійснювати контроль за дотриманням усіх вимог щодо охорони праці в своїх підрозділах та нести персональну відповідальність за їх виконання. Так як згідно ст. 5 Закону "Про охорону праці" умови трудового договору не можуть містити положень, що суперечать законам та іншим нормативно-правовим актам з охорони праці, то під час укладання трудового договору роботодавець повинен проінформувати працівника під розписку про умови праці та про наявність на його робочому місці небезпечних і шкідливих виробничих факторів, які ще не усунуто, можливі наслідки їх впливу на здоров'я та про права працівника на пільги і компенсації за роботу в таких умовах відповідно до законодавства і колективного договору.

МЕТОД ЗАМІНИ ПЛОЩИН ПРОЕКЦІЙ

Спосіб заміни площин проекцій є протилежним до способів обертання та плоско-паралельного переміщення. Там змінювалось положення геометричного образу у просторі, а площини проекцій залишалися на місці. Зараз розглянемо спосіб, коли геометричний образ залишається на місці.

Геометричний образ свого положення у просторі не змінює. При виборі положення нової площини проекцій керуються тим, що по відношенню до нової площини образ, що проекціюється, має зайняти окреме положення, яке забезпечує здобуття проекцій найбільш зручних для розв’язання задачі.

Нові площини проекцій будемо позначати, як П₄, П₅, П₆ і так далі. Можна сказати, що "старі" площини проекцій П₁ і П₂ замінюються новими площинами П₄, П₅ тощо. Звідси випливає назва способу перетворення – заміна площин проекцій.

В деяких випадках достатньо замінити тільки одну площину проекцій П₁ на П₄ або П₂ на П₄. Якщо така заміна не забезпечує бажаного вигляду нової проекції геометричного образу, то виконують заміну двох площин.

При заміні площин проекцій необхідно дотримуватись таких умов:

1) площини проекцій замінюються не одночасно, а послідовно;

2) кожна нова площина проекцій має бути перпендикулярною до тієї площини, яка залишається та утворює з нею нову систему площин проекцій.

Розглянемо суть способу заміни площин проекцій на прикладі точок, прямих і площин та розв’яжемо чотири основні задачі на перетворення.

Подивимося, які зміни відбуваються з проекціями точки при переході від однієї системи площин проекцій до іншої. На рис. 5.40 показано точку А, що знаходиться в системі площин проекцій . Замінимо одну з цих площин, наприклад П₂, іншою, також вертикальною площиною П₄ і побудуємо проекцію точки А на цю площину. Оскільки горизонтальна площина проекцій П₁ є спільною для "старої" та "нової" систем, то координата z точки А залишається незмінною. Отже, відстань від нової проекції до нової осі дорівнює відстані від проекції, що замінюється, до осі . При цьому проекцію визначено як основу перпендикуляра, проведеного із точки А на П₄. Горизонтальна проекція залишається тією ж самою, але координата у точки А тепер інша. Вона визначається відстанню від точки А до площини П₄, яка на комплексному кресленні дорівнює відстані від проекції до осі . Відзначимо, що ця вісь на кресленні вибрана довільно.

Для побудови комплексного креслення площина П₄ обертанням навколо осі суміщається з площиною П₁. Суміститься з П₁ й нова проекція точки А, яка виявиться на спільному перпендикулярі до нової осі , проведеному з горизонтальної проекції точки А (рис. 5.41).

Розв’язання чотирьох основних задач способом заміни площин проекцій

Перетворення прямої загального положення в пряму рівня (задача 1). Нехай у системі площин / задано відрізок АВ прямої загального положення (рис. 5.44). Для того, щоб у новій системі площин ця пряма зайняла положення прямої рівня, необхідно нову площину проекцій розташувати паралельно відрізку АВ і перпендикулярно до площини проекцій . Утворюється нова система взаємно перпендикулярних площин , , вісь якої паралельна проекції відрізка АВ. Спроекціювавши АВ на площину , отримаємо його проекцію . Для здобуття нового плоского комплексного креслення площину обертанням навколо осі суміщаємо з площиною .

У системі площин проекцій , пряма АВ є прямою рівня, її проекція на дорівнює натуральній величині відрізка АВ, а кут a між проекцією та новою віссю є кутом нахилу відрізка АВ до площини .

Переходимо до комплексного креслення (рис. 5.45). На цьому кресленні в системі площин , маємо відрізок АВ прямої загального положення. собою горизонтальну площину проекцій . На цьому кресленні в системі площин , маємо відрізок АВ прямої загального положення. собою горизонтальну площину проекцій .

Перехід до нової системи площин реалізується у три кроки:

1. Будується нова вісь проекцій у відповідності до умов задачі. В нашому випадку нова вісь проекцій паралельна горизонтальній проекції відрізка АВ. Відстань від нової осі проекцій до проекції довільна.

2. Проводяться нові лінії сполучення перпендикулярно до нової осі проекцій. Ці лінії починаються від тих проекцій точок, які переходять до нового креслення. На рис. 5.45 лінії сполучення йдуть від кінців , горизонтальної проекції відрізка до нових проекцій, перпендикулярно до нової осі.

3. На нових лініях сполучення від нової осі відкладають відстані, рівні відстаням від "старих" проекцій точок до старої осі (у нашому випадку це координати z точок А і В, тобто віддалення проекцій і від осі ).

Якщо треба знайти кут b нахилу відрізка АВ до площини , то площину проекцій замінюють новою площиною проекцій , паралельною відрізку АВ і перпендикулярною до площини проекцій

Перетворення прямої рівня в проекціювальну пряму (задача 2). Цю задачу будемо розв’язувати, як продовження першої задачі.

Розглянемо комплексне креслення (рис. 5.48). Для зручності комплексне креслення в системі площин , , повернуто таким чином, щоб положення осі проекцій відповідало наочному зображенню рис. 5.47.

Перехід до нової системи площин на комплексному кресленні реалізується в тому ж порядку, який використовувався при розв’язанні попередньої задачі (задачі 1):

1. Будуємо вісь проекцій перпендикулярно до проекції , що випливає з умови задачі, пов’язаної з перетворенням прямої рівня у пряму проекціювальну.

2. Через проекції і , що переходять із старого у нове комплексне креслення, проводимо нові лінії сполучення, перпендикулярно до нової осі (зрозуміло, що у нашому випадку ці лінії збігаються).

3. На нових лініях сполучення від нової осі відкладаємо відрізки, що відповідають відстаням від горизонтальних проекцій і точок до старої осі . Отримуємо нову, додаткову проекцію відрізка АВ.

Таким чином, маємо нове комплексне креслення, яке складається із старої проекції та нової, додаткової проекції . На цьому новому кресленні пряма рівня АВ є проекціювальною прямою.

Нагадаємо, що нові осі проекцій будують на довільних відстанях від тих проекцій геометричних образів, які переходять до нового креслення. Ці відстані визначаються тільки зручністю розв’язання конкретної задачі та наявністю вільного місця на аркуші паперу.

Для перетворення прямої загального положення у проекціювальну пряму необхідно послідовно розв’язати першу та другу задачі на одному комплексному кресленні (рис.5.49). Дійсно, перетворення однієї із проекцій деякої прямої загального положення у точку вимагає подвійної заміни площин проекцій, оскільки в системі площин , площина, перпендикулярна до цієї прямої, не буде ортогональною ні до , ні до .

Перетворення площини загального положення в площину проекціювальну(задача 3). Нехай площина загального положення задана трикутним відсіком АВС (рис. 5.50). Для розв’язання цієї задачі нову площину проекцій розташовують перпендикулярно до відсіку АВС і однієї з площин проекцій. А це свідчить про те, що нова площина проекцій є перпендикулярною до лінії перетину заданої площини з однією з площин проекцій. Саму лінію не будують, оскільки її напрям визначають за допомогою головної лінії площини (горизонталі чи фронталі). Тому у заданій площині загального положення перш за все проводять одну із таких ліній, наприклад, горизонталь А1. Ця горизонталь необхідна для орієнтування нової площини проекцій .

Розташувавши , забезпечуємо виконання одразу двох умов: нова площина буде перпендикулярною і до , і до площини трикутника. Нову вісь проводять під прямим кутом до . Провівши через горизонтальні проекції вершин трикутника лінії сполучення, перпендикулярні до нової осі, відкладаємо на них від осі відрізки, що дорівнюють , , . Далі будується нова проекція трикутника АВС, яка є прямою лінією. Додамо також, що на площину , яка перпендикулярна до трикутника і до площини проекцій , без спотворення проекціюється кут , утворений трикутним відсіком з площиною проекцій .

Перетворення проекціювальної площини в площину рівня (задача 4). Цю задачу будемо розглядати як продовження попередньої (третьої) задачі. Для зручності вісь розташуємо горизонтально.

Нагадаємо, що для перетворення проекціювальної площини у площину рівня необхідно ввести нову площину проекції , паралельну площині трикутника. Вісь проекцій має бути паралельною "виродженій" проекції три-кутника, яка є результатом розв’язання третьої задачі.

Спочатку паралельно проекції трикутника на довільній відстані від неї будують нову вісь проекцій (рис. 5.52), а потім від вершин , , проводять нові лінії сполучення, перпендикулярні до нової осі , і на них відкладають відстані, які визначають віддалення проекцій точок , , від старої осі . У результаті матимемо нове комплексне креслення площини АВС, яке складається із старої проекції-прямої відсіку та його нової, додаткової проекції . На цьому кресленні площина АВС є площиною рівня, а проекція відповідає його натуральній величині.

6. МЕТРИЧНІ ЗАДАЧІ

При розробці технічних креслень дуже часто доводиться розв’язувати метричні задачі, які пов’язані з вимірюванням різних параметрів геометричних образів.

Умовно ці задачі можна об’єднати у три групи:

1. Вимірювання довжин і відстаней:

2. Визначення дійсних величин плоских фігур і перерізів:

3. Вимірювання кутів.

Метричні задачі доцільно розв’язувати за допомогою розглянутих вище способів перетворення проекцій.

6.13. Визначення кута між прямою і площиною

Кутом між прямою m і площиною T (рис. 6.16) називається гострий кут , утворений цією прямою з її проекцією на дану площину. Побудова проекцій кута вимагає визначення двох точок K і L, перша із яких є точкою перетину даної прямої з площиною , а друга – основою перпендикуляра, опущеного із довільної точки А прямої на ту ж площину. Здобувши дві прямі, що перетинаються в точці К (прямі m і l), визначаємо дійсну величину кута між ними способом, розглянутим вище.

Розв'яжемо цю задачу на комплексному кресленні (рис. 6.17). Визначимо величину кута між прямою а і площиною , яку задано двома паралельними прямими b i c. Для розв’язання цієї задачі застосуємо метод "додаткового" кута.

Із довільної точки К прямої а опускаємо перпендикуляр n на площину , для чого в цій площині проводимо її горизонталь h і фронталь f. Далі обертанням навколо прямої рівня (наприклад, горизонталі ) визначаємо натуральну величину кута між заданою прямою а і перпендикуляром n до площини . Знаходимо нове положення точки К і з’єднуємо його з нерухомими точками 1 і 2 на осі обертання , отримуємо натуральну величину кута . Будуємо додатковий до кут . Цей кут і буде кутом між прямою а і площиною .

6.14. Визначення кута між площинами

Мірою кута між двома площинами є лінійний кут, утворений двома прямими, які є перерізами граней цього кута площиною, перпендикулярною до їх спільного ребра. Для знаходження лінійного кута необхідно виконати такі геометричні побудови (рис. 6.18):

1. Визначити у просторі пряму а, яка є лінією перетину двох заданих площин і .

2. Провести нову площину , перпендикулярну до прямої а.

3. Побудувати лінії перетину k i l площини з площинами і .

4.

Розглянутий план розв’язання задачі передбачає виконання значної кількості геометричних побудов, які пов’язані з находженням лінії а перетину двох заданих площин, проведенням площини , перпендикулярної до лінії перетину, подвійним розв’язанням задачі по визначенню ліній перетину площин, тобто знаходженню прямих k і l. Тільки після цього можна приступити до знаходження величини кута , який у загальному випадку утворюється прямими загального положення.

Приклад розв’язання подібної задачі подано на рис. 6.20, на якому площини задані головними своїми лініями. Для визначення кута між цими площинами із довільної точки К простору до них проведені два перпендикуляри n i . Далі задача зводиться до визначення кута між двома прямими n i , що перетинаються. У нашому прикладі її розв’язано способом обертання навколо прямої рівня. Оскільки кут гострий, то він є мірою шуканого кута між цими площинами і, отже, немає потреби шукати додатковий до кут.

Визначення кута між двома площинами значно спрощується, якщо площини задані таким чином, що на комплексному кресленні присутня лінія їх перетину. Тобто дві площини явно утворюють двограний кут (рис. 6.21). У цьому випадку розв’язання задачі зводиться до перетворення лінії АВ, яка є прямою загального положення, у проекціювальну пряму, що можливе послідовним виконанням першої та другої основних задач. Обидві площини при цьому також займуть положення проекціювальних площин.

На рис. 6.21 задача розв’язана способом заміни площин проекцій. Після першої заміни відрізок АВ – спільне ребро двограного кута – зайняв положення прямої рівня. Це є результатом того, що нова вісь проекцій була розташована паралельно горизонтальній проекції ребра.

Після другої заміни площин проекцій, коли площина була замінена площиною , відрізок АВ перетворився у проекціювальнну пряму. Нова вісь проекцій перпендикулярна до проекції відрізка АВ. Кут між проекціями-прямими площин є шуканим кутом між заданими площинами.

На завершення відзначимо, що розглянуті вище метричні задачі, більшість з яких доцільно розв’язувати із застосуванням способів перетворення комплексного креслення, дуже часто входять складовою частиною до різноманітних конструктивних задач, які на практиці доводиться розв'язувати при розробці тих чи інших технічних проектів. Тому оволодіння методами їх розв’язання має дуже важливе практичне значення.