Надзвичайно важливим принципом ринкової економіки є свобода ціноутворення, тобто формування цін залежно від співвідношення між попитом та пропозицією.
Рішення, які приймаються покупцями і продавцями, реалізуються через систему ринків. Переваги продавців і покупців враховуються агентами пропозиції і попиту на багатьох ринках, а результат цих рішень формує систему цін на продукти і ресурси. Ці ціни допомагають власникам ресурсів, підприємцям і споживачам робити та коригувати свій вільний вибір, який забезпечує особистий інтерес. Не лише конкуренція є регулюючим механізмом, а й система ринків і цін відіграє роль основної організуючої сили. Ринок - це надзвичайно складна система зв'язків, за допомогою якої незліченні індивідуальні, вільно вибрані рішення враховуються, підсумовуються і взаємно врівноважуються.
В умовах ринкової економіки формування цін відбувається під впливом сукупності чинників. Їх поділяють на внутрішні і зовнішні.
Внутрішні чинники - це всі ті чинники, які впливають на витрати виробництва товарів і послуг (постійні, змінні, прямі, непрямі): вид товару, що виробляється; попит на деякий товар чи послугу та ін.
Зовнішні чинники - державне регулювання цін, економічна, соціальна та політична ситуація в країні, правові чинники тощо. На ціну впливають також суб'єктивні, психологічні процеси (звички, традиції, мораль тощо).
Одним із найважливіших чинників, що впливають на формування ринкових цін, насамперед є попит (покупець з його оцінкою корисності товару) і пропозиція (виробник-продавець з його витратами виробництва і бажанням отримати максимальний прибуток) та конкуренція. Саме у цій системі ринкових відносин і встановлюється ринкова ціна.
Ринкова ціна - це ціна, яка встановлюється на ринку відповідно до суспільного попиту і пропозиції. Вона буває така: ціна попиту, пропозиції і рівноваги.
Ціна попиту - це гранично максимальна ціна, за якої споживачі (покупці) ще згодні купувати певні товари. Тобто це ціна, офіційно заявлена покупцем, яка зумовлює безвідкличну пропозицію придбати заявлений товар (на товарній біржі).
Ціна пропозиції - це гранично мінімальна ціна, за якої товаровиробники (продавці) ще можуть пропонувати (продавати) свої товари. Тобто це ціна, офіційно заявлена продавцем, яка зумовлює безвідкличну пропозицію продати заявлений товар (товарній біржі).
Ціна рівноваги - це ціна, за якої величина попиту дорівнює величині пропозиції. Тобто це ціна, яка встановлюється внаслідок досягнення рівноваги між ціною попиту і ціною пропозиції. Вона встановлюється внаслідок конкуренції продавців, їх покупців і дає реальну інформацію про умови виробництва товарів та послуг, потреби споживачів, рівень їх задоволення.
При рівноважній ціні кількість товарів і послуг, які споживачі мають намір продовжувати купувати, відповідатиме тій кількості їх, яку виробники мають намір продовжувати постачати на конкурентний ринок. Ринкова ціна визначається двома кількісними величинами: витратами виробництва та середньою величиною прибутку на авансовий капітал. Така ціна являє собою ціну виробництва. її формуванню сприяє міжгалузева конкуренція, яка розгортається між підприємницькими структурами за найвигідніші умови застосування капіталу. В її процесі відбувається безперервне переливання капіталів з однієї галузі в іншу, що призводить до змін обсягу виробництва, внаслідок чого формуються нові співвідношення між попитом і пропозицією. Це впливає на рівень ринкових цін. Таке переміщення капіталів з галузі (з низькою нормою прибутку) в галузь (з високою нормою прибутку) триватиме доти, поки в усіх видах економічної діяльності не створяться приблизно однакові форми господарювання, а норма прибутку не вирівняється в єдину загальну (середню) норму прибутку. Це досягнеться тоді, коли товари і послуги будуть реалізовані за ціною виробництва. Вона дасть можливість відшкодувати витрати виробництва і отримати середній прибуток кожному підприємству, що нормально процує. Через те, що конкуренція між підприємцями всіх галузей економіки за найбільш прибуткове застосування капіталу і органічна будова капіталу та швидкість Його обігу є постійними чинниками, то ціна виробництва має тенденцію відхилятися від суспільно необхідних затрат праці. Вона виступає безпосередньою економічною основою утворення і коливання ринкових цін. Тому підприємницькі структури повинні постійно дбати про те, щоб індивідуальна ціна продукту була меншою за суспільну ціну виробництва. Тоді товаровиробники, реалізуючи свою продукцію за ціною виробництва, будуть одержувати не тільки нормальний (середній) прибуток, а й надприбуток.
Отже, в умовах нормальних ринкових відносин, досконалої (чистої) конкуренції ринкова ціна встановлюється незалежно від бажань окремих товаровиробників (продавців) чи споживачів (покупців), а під впливом співвідношення попиту і пропозиції на підставі виробничих витрат. Навпаки, для них ринкова ціна є орієнтиром на досягнення оптимальної господарської діяльності. її рух є основою перерозподілу різноманітних видів ресурсів, для переміщення капіталів з одних галузей в інші.
Загальну класифікацію цін в ринковій економіці можна наступним чином:
1) за сферою обслуговування національної економіки виділяють:
ціни оптові - ціни, по яких промислові підприємства або їх посередники реалізують свою продукцію в значних обсягах (оптом), не прибігаючи до послуг торговельних роздрібних організацій;
ціни роздрібні - ціни, по яких товари реалізуються кінцевому споживачеві - населенню, тому що дані товари є в основному продукцією споживчого призначення. Використання роздрібних цін звичайно супроводжується розрахунками готівкою;
ціни державних закупівель — ціни, по яких державні органі ведуть закупівлі різних видів продукції для формування централізованих державних фондів. Продукція, що є об'єктом державних закупівель, характеризується підвищеним народногосподарським, стратегічним і соціальним значенням (найважливіші види сировини, палива, зерно, бавовна та ін.);
ціни експортні - ціни, по яких виробники або зовнішньоторговельні організації продають вітчизняні товари (послуги) на світовому ринку;
ціни імпортні - ціни, по яких фірми закуповують товари (послуги) за рубежем.
2) за ступенем жерсткості регулювання державою виділяють:
ціни ринкові (вільні) - ціни, вільні від прямого цінового втручання держави;
ціни регульовані - ціни, зміна яких допускається в певних межах і за певною методикою, установлюваної державою (провідні види сировини, палива, магістральний транспорт, зв'язок, продукція підвищеного соціального значення та ін.).
Загальна система цін залежно від особливостей і масштабу обслуговування сучасного ринку представлена на рис. 8.7.
Світові ціни - це ціни, що обслуговують міжнародний ринок у цілому та найбільш повно відображають кон'юнктуру товарів і послуг у масштабі загального світового ринку.
Ціни міжнародних регіональних ринків - це ціни, що є конкретною формою реалізації світових цін і які обслуговують міжнародні регіональні (базові) ринки, на яких спостерігається найбільше зосередження міжнародних центрів купівлі-продажу товарів.
Національні (внутрішні) ціни - це ціни, що обслуговують національну економіку, сформовані з урахуванням особливостей видів економічної діяльності та які найбільш повно відображають кон'юнктуру товарів і послуг на внутрішньому ринку країни.
Ціни в міжнародному спільному бізнесі - це ціни, що обслуговують товарообіг в масштабах діяльності підприємств із іноземними інвестиціями, інших форм міжнародного спільного бізнесу.
Зовнішньоторговельні ціни - це ціни, що обслуговують обороти імпортованої та експортованої продукції.
