Політична економія, як і будь-яка інша наука, має властиві їй методи дослідження процесів і явищ господарської діяльності. З цією метою використовується значний арсенал прийомів і способів дослідження предмета політекономії, котрі визначають зміст її методу.
Метод (від грецьк. methodos - спосіб дослідження, пізнання) у політекономії являє собою сукупність засобів, прийомів та принципів наукового пізнання економічних процесів і явищ, їх уявного відтворення й розкриття взаємозв’язку та взаємозалежності, а також виявлення рушійних сил функціонування і розвитку економічної системи. З цією метою використовуються як загальнонаукові так і специфічні для цієї науки методи пізнання:
1) діалектичний метод належить до загальнонаукових і ґрунтується на використанні законів і принципів філософії, родоначальником якої був видатний німецький філософ Г. Гегель. Сутність методу полягає у тому, що процеси і явища досліджуються не ізольовано, а у їхньому взаємозв’язку та взаємозалежності і не у статиці, а в динаміці, розвитку;
2) аналіз – процес розкладання складного економічного явища на більш прості складові;
3) синтез – процес, зворотний аналізу: з'єднання окремих частин у ціле з метою вивчення їх як єдиного складного явища;
4) індукція – метод пізнання, який передбачає просування у дослідженні певного економічного явища або процесу від окремого до загального;
5) дедукція – метод пізнання, який передбачає просування у дослідженні певного економічного явища або процесу від загального до одиничного;
6) метод порівняння – виявлення подібних рис і відмінностей у досліджуваних процесах;
7) метод абстракції, під яким слід розуміти відволікання, тобто видалення другорядних, незначних рис і ознак з метою пізнання сутності досліджуваного явища;
8) метод історичного й логічного аналізу;
9) методи моделювання (графічний, словесний, ділові ігри, табличний та ін.);
10) математичні, статистичні методи;
11) методи соціального експерименту;
12) інші.
При розгляді методології політичної економії постає і таке ключове питання: що є критерієм правильності результатів пізнання, узагальнень і висновків? Вищим критерієм істинності знання є факти реального економічного життя, тобто суспільна практика. Економічне життя – поведінка, зв’язки, відносини індивідів та інститутів у процесі виробництва, розподілу, обміну й споживання товарів і послуг – з часом змінюється. Тому необхідно постійно звіряти існуючі теоретичні висновки і концепції з економічною дійсністю, яка, як живий організм, піддається і кількісним, і якісним змінам. Отже, у процесі вивчення свого предмета політична економія повинна активно використовувати емпіричний метод пізнання.
Враховуючи специфіку предмета політичної економії, яка вивчає найскладнішу частину суспільного буття – відносини між людьми в процесі виробництва, розподілу, обміну та споживання матеріальних і духовних благ, слід зазначити важливість використання тих методів дослідження, що дають уявлення про реальний економічний розвиток і запобігають фальсифікації та спотворенню дійсності.
