Оцінку економічної привабливості проекту представимо у вигляді послідовних етапів.

На першому етапі встановлюються цілі розвитку і визнача­ється їх пріоритетність. Вони, безперечно, є індивідуальними для кожної країни і визначаються керівництвом конкретної держави та національними агентствами з розвитку. Як критерії порівняння проектів аналітики можуть використати такі:

-необхідна величина інвестицій для створення робочих місць;

- значення доданої вартості, створюваної в результаті проекту;

- зменшення (заощадження) використовуваних валютних ре­сурсів;

- платежі за використання місцевих ресурсів тощо.

Після виділення пріоритетних критеріїв слід їх проранжирувати, визначивши величину питомої ваги кожного критерію у вели­чині загальної економічної привабливості.

Другим етапом оцінки є розрахунок кількісного значення встановлених раніше критеріїв, що дає змогу вимірювати ступінь сприяння проекту досягненню поставлених економічних цілей розвитку. Необхідні для визначення цих показників дані беруться з фінансових звітів, поданих після проведення фінансового аналізу проекту.

На заключному, третьому етапі оцінка загальної привабливості кожного проекту розраховується як середньозважена вели­чина індексів проекту. Найвище середньозважене значення свід­чить, про економічну привабливість проекту.

Дослідивши економічну привабливість проекту (з погляду мож­ливості досягнення певних економічних цілей розвитку суспільс­тва), аналітики визначають його економічну ефективність.

Метою виміру економічної ефективності є оцінка ефективнос­ті використання дефіцитних ресурсів суспільства у рамках проекту.

Для визначення економічної ефективності проекту використо­вують поняття альтернативної вартості, тіньових цін, невідчут­них вигід і витрат, трансфертних платежів, споживчого надлишку та екстерналій. Оцінка економічної ефективності проекту ґрунту­ється на методології прирісної природи вигід і витрат, яка визна­чає економічні вигоди як усі позитивні результати, що одержує суспільство від реалізації проекту, а економічні витрати - як усі негативні впливи, що супроводжують проект.

= -

Аналітик, визначаючи цінність проекту, оцінює, наскільки позитивні результати (вигоди) перевищують його негативні наслід­ки (витрати) та якою буде величина виграшу суспільства при здійсненні проекту.

Фінансова оцінка проектів побудована на використанні цін, які фірма сплачує за товари і послуги, необхідність проекту, і тих цін, які заплатять споживачі за продукцію, одержану в результаті реалізації проекту. Втім, з погляду суспільства, такі ціни не зав­жди можуть бути прийнятною мірою вартості витрат і вигід. Для економічного аналізу необхідно оцінити всі компоненти проек­ту з погляду альтернативної вартості. Аналітик визначає альтер­нативну вартість речей з точки зору їх найкращого використання, а вироблюваної продукції — шляхом оцінки витрат нації на придбання аналогічної продукції через відсутність вітчизняного проекту.

При проведенні економічного аналізу аналітики змушені ко­ригувати фінансові показники, які значною мірою викривлюють реальну вартість товарів. Ці перекручення зумовлені відсутністю вільного конкурентного ринку, основною рисою якого є нескін­ченна множина товаровиробників, що продають стандартизо­ваний товар. Оскільки на ринку відсутні вхідні бар'єри і всі уча­сники мають рівний доступ до ресурсів, у тому числі й інформаційних, на ринку формується ціна, яка в довгостроковому пе­ріоді дорівнює мінімальним середнім витратам виробництва.

Отже, зважаючи на те, що кількість справді конкурентних рин­ків незначна, аналітики реально стикаються з ситуаціями, коли ціноутворення не відображає дійсної вартості товару. На сучас­ному ринку ціни викривлені внаслідок неконкурентних обме­жень, відсутності контролю над цінами, податками, субсидіями, квотами. Тому інвестиційні обмеження, що приймаються на ос­нові викривлених цін, не завжди відповідають оптимальному ви­бору проекту, який має найвищу економічну ефективність.

Існування в економіці значних відмінностей між цінами рин­кових угод і витратами на виробництво продукції свідчить про відсутність вільної конкуренції на ринку, а також про значне державне регулювання економічного розвитку країни. Цінові пе­рекоси можуть виникати внаслідок проведення державної полі­тики, спрямованої на підтримання розвитку певного сектора еко­номіки, безпеки окремих виробництв, доступності деяких товарів для певних категорій споживачів, мінімізацію несприятливих со­ціальних наслідків деяких проектів, зміну структури і географії розвитку галузей, збільшення надходжень до державного бюд­жету, захист вітчизняних виробників та інші цілі, які справляють вплив на цінову політику фірм.

Викривлення ринкових цін може відбуватися внаслідок транс­фертних платежів.

Трансфертними називають платежі, які не супроводжуються створенням чи рухом багатства у суспільстві.

До трансфертів належать субсидії, дотації, податки, акцизні збори. У фінансовому аналізі всі трансферти включаються до рин­кових цін, оскільки їх одержує або виплачує приватний інвестор. Податки, сплачувані фірмою, збільшують витрати, а субсидії спри­яють зростанню доходів.

Рис. 12.3. Зміна ціни на продукцію

При економічному ана­лізі трансфертні платежі не враховуються як з погля­ду витрат, так і вигід, одер­жуваних споживачами в результаті оподаткування або субсидіювання. Аналітики розраховують пов­ні витрати виробництва без викривлення їх ком­пенсації дотаціями чи по­датками. Скажімо, податковий тягар збільшує ціну (з Р до Р1), яку підприємець визначив би самостійно. Запровадження такого податку неминуче спричи­нить зниження обсягів попиту (з Q до Q 1) (рис. 12.3).