КЛАСИФІКАЦІЯ КОМПЮТЕРНИХ МЕРЕЖ.
Комп’ютерні мережі можна класифікувати за рядом ознак, у тому числі за територіальним розподілом. При цьому розрізняють глобальні, регіональні та локальні мережі.
Глобальні мережі об’єднують користувачів, розташованих по всьому світу. В них часто використовуються супутникові канали зв’язку, що дають змогу сполучати вузли мережі зв’язку та ЕОМ, які знаходяться на відстані 10-15 тис.км один від одного.
Регіональні мережі об’єднують користувачів міста, області, невеликих країн. Як канали зв’язку в них найчастіше застосовуються телефонні лінії. Відстані між вузлами мережі становлять 10-1000 км.
Локальні мережі сполучають абонентів однієї або кількох сусідніх будівель одного підприємства, установи. Локальні мережі набули дуже великого поширення, оскільки 80-90% інформації циркулює поблизу місць її появи і тільки 20-10% пов’язано із зовнішніми взаємодіями. Локальні мережі можуть мати будь-яку структуру, але найчастіше комп’ютери в локальній мережі сполучаються єдиним високошвидкісним каналом передачі даних, що є головною відмітною особливістю локальних мереж. Як канал передачі даних при цьому використовуються : вита пара; коаксіальний кабель; оптичний кабель та ін. В оптичному каналі світловод зроблено із кварцового скла завтовшки з людську волосину. Це найбільш швидкісний, надійний, але і дорогий кабель. Відстані між ЕОМ в локальній мережі невеликі – до 10 км, а при використанні радіоканалів зв’язку – до 20 км. Канали в локальних мережах є власністю організацій і це спрощує їх експлуатацію.
Щоб забезпечити передачу інформації від комп’ютера в комунікаційне середовище, необхідно узгодити сигнали внутрішнього інтерфейсу комп’ютера з параметрами сигналів, що передаються по каналах зв’язку. При цьому має бути виконано як фізичне узгодження (форма, амплітуда і тривалість сигналу), так і кодове.
Технічні пристрої, які виконують функції сполучення комп’ютера з каналами зв’язку, називаються адаптерами, або мережними адаптерами. На практиці цей термін застосовується для спеціальних електронних плат – мережних. Крім них, функцію мережного адаптера часто виконують модеми.
Серед характеристик комунікаційної мережі найважливішими є:
· швидкість передачі даних по каналах зв’язку;
· пропускна здатність каналу зв’язку;
· вірогідність передачі інформації;
· надійність каналу зв’язку і передавальної апаратури.
Швидкість передачі даних по каналу зв’язку залежить від його типу та якості, типу апаратури передачі даних, способу синхронізації та ін. Швидкість передачі виражається в бітах за секунду. В техніці використовують іншу одиницю – бод (кількість змін стану середовища передачі за секунду). Взагалі швидкість у бітах за секунду та бодах не збігається. В сучасних широкосмугових мережах швидкість передачі даних може перевищувати 100 Мбіт/сек.
Користувача часто цікавлять не абстрактні біти, а пропускна здатність, що виражається в знаках (символах), які передаються за секунду.
Вірогідність інформації, яка передається, визначається кількістю помилок на один знак, який передається. Цей показник має бути не більшим за 10-6-10-7 помилок/знак.
Надійність комунікаційної системи визначається середнім часом безвідмовної роботи і виражається в годинах.
