Принципова структура системи екологічного менеджменту повинна включати чотири підсистеми:
Цільова підсистема(“хотіти цього досягти”):
1) підвищення якості продукції за екологічними параметрами (відповідно до ISO 9001);
2) зниження економічних та екологічних витрат;
3) підвищення конкурентоспроможності продукції (послуг);
4) розширення ринку збуту (вихід на світовий ринок);
5) зниження екологічних ризиків;
6) організаційно-технічний розвиток;
7) соціальний розвиток.
Забезпечуючи підсистема(“мати ресурси”):
1) законодавчо-нормативне та науково-методичне забезпечення;
2) інформаційне забезпечення;
3) ресурсне і кадрове забезпечення.
Управляюча підсистема(“знати як це досягти”):
1) управління персоналом (підбір персоналу, його підготовка);
2) екологічний аудит;
3) екологічний світогляд і психологія менеджменту,
4) інструменти аналізу та прогнозування при прийнятті рішень.
ВНУТРІШНЄСЕРЕДОВИЩЕ:
Функціональна підсистема(“знати як це досягти”):
1) 
мотивація керівництва і персоналу;
2) екологічний маркетинг*;
3) контроль;
4) планування;
5) організація процесів;
6) регулювання;
7) 
аналіз результатів та удосконалення.
Таким чином, система екологічного менеджменту – це частина загальної системи менеджменту, що включає в себе організаційну структуру, планування діяльності, розподіл відповідальності, практичну роботу, а також процедури, процеси та ресурси для розробки, впровадження, оцінки досягнутих результатів реалізації і вдосконалення екологічної політики, її цілей і завдань.
Основна мета системи екологічного менеджменту — послідовне поліпшення екологічних характеристик в усіх сферах діяльності, де це практично досяжне. Кінцевим проявом послідовного поліпшення є мінімізація впливу промислового підприємства на навколишнє середовище.
Екологічний аспект –це елемент діяльності підприємства, складова його продукції або послуг, яка взаємодіє або може взаємодіяти з навколишнім середовищем.
Екологічна політика –це сукупність основних принципів, намірів та зобов’язань підприємства, що є основою для розробки власних екологічних цілей і завдань.
Екологічна політика має бути документованою, відомою і зрозумілою не тільки персоналу і партнерам, але й усім зацікавленим сторонам (стейкхолдерам).
Зацікавлена сторона –це особа або група осіб, що мають інтерес до екологічних аспектів діяльності підприємства, його продукції та послуг, або ті особи чи групи осіб, що відчули на собі вплив, пов’язаний з екологічними аспектами діяльності підприємства.
Як екологічна політика, так і система екологічного менеджменту, мають будуватися і розвиватися згідно з принципом послідовного вдосконалення.
Послідовне вдосконалення –це процес розвитку системи екологічного менеджменту, спрямований на досягнення кращих показників в усіх екологічних аспектах діяльності підприємства у відповідності до його екологічної політики.
