Якщо розглядати екоменеджмент як нову ідеологію управління природоохоронною діяльністю в ринкових умовах, то головною метоюекологічного менеджменту є зниження державного впливу на механізми управління охороною навколишнього природного середовища і природокористування шляхом:
Ø розробки на різних рівнях економічної діяльності стимулів, направлених на здійснення свідомого ефективного регулювання природоохоронною діяльністю;
Ø формування законодавчо-нормативної бази і напрямку розвитку системи екологічного менеджменту в Україні з урахуванням позитивного досвіду західної економіки.
Об'єктами екоменеджменту (екологічне управління) є:
1) якість компонентів навколишнього середовища;
2) діяльність природокористувачів по відношенню до навколишнього середовища;
3) стан захищеності природокористувачів від небезпечних техногенних і природних впливів.
Рівні екоменеджменту поділяються на:
1) державний: суб’єктами є держані органи екологічного управління;
2) корпоративний (зовнішньофірмений) або „зовнішній” рівень: в межах підприємницьких асоціацій та корпорацій;
3) внутрішньофірмений або „виробничий” екоменеджмент: в рамках конкретного підприємства (організації, компанії) ;
4) міжнародний рівень, який почав формуватись вже з 1992р.
Механізм екологічного менеджменту представляє собою сукупність ричагів впливу на господарські суб’єкти для обліку та контролю екологічних факторів на усіх стадіях їх діяльності.
Даний механізм включає правовий, адміністративно-контрольний, економічний, соціальний та інформаційний блоки.
Правовий блок включає законодавство, що регламентує господарську та природоохоронну діяльність.
Адміністративно-контрольний блок включає інструменти і процедури адміністративного впливу на господарських суб’єктів, які підрозділяються на попереджувальні та примусові.
Попереджувальні інструменти: норми екологічного права, екологічні стандарти, екологічний контроль, екологічний моніторинг, інвентаризація, ліцензування, сертифікація, ОВНС, екологічна експертиза та аудит.
Примусові інструменти–це заходи еколого-правової відповідальності, які засновуються на адміністративних санкціях.
Економічний блокпоєднує інструменти стимулюванняприродоохоронної діяльності підприємств на основі економічної доцільності.Економічні інструменти займають центральне місце в системі екологічного менеджменту. Вони також поділяються на попереджувальні та примусові.
Попереджувальні (чи фінансово-економічні стимули):
– екологічні інвестиції;
– субсидії і дотації;
– фінансово-кредитна система ;
– податкові пільги (пільгові займи);
– система страхування;
– система ціноутворення;
– прискорена амортизація.
Примусові: податки, платежі, штрафи, компенсації, облігації, обов’язкове страхування, обмеження, заборона чи припинення робіт, арешт порушника, тощо.
Соціальний блок включає екологічну просвіту, освіту та інформування виробників та споживачів.
Інформаційний блоквключає: екологічний облік та звітність; екологічне маркування; екологічна реклама; екологічні дослідження та прогнозування.
Ряд інструментів за своєю суттю маютькомплексний (змішаний)характер:
- створення екологічних фондів є інструментом еколого-економічних стягнень і стимулювання одночасно;
- екологічне страхування зараз вже також стає змішаним адміністративно-економічним заходом.
