Варто наголосити, що питання методології бібліотекознавства на сьогодні є досить дискусійним, на що, зокрема, звертає увагу Ю. Столяров у своїй статті «Науковий міф про спеціальні методи документально-комунікаційних дисциплін». Так, вчений зауважує, що за висновками багатьох дослідників-бібліотекознавців, «відповідна дисципліна випадає із загального ряду – в силу своєї молодості або за специфікою своєї природи – і відсутність в ній власних методів пояснюється комплексним (у одних авторів), або міждисциплінарним (в інших авторів) характером». .
У свою чергу Л. Дубровіна, розглядаючи методологічні засади історичних досліджень в бібліотекознавстві та документознавстві, зазначає, що «історична наука, а разом із нею і профільні для бібліотечної справи наукові дисципліни, виходять на стадію пошуків «золотої середини» в методологічному апараті історичної науки, прямують до осмислення об’єктивних пропорцій загального (закономірного) й індивідуального (специфічного) в історичному процесі та комплексності методологічного і методичного інструментарію пізнання історичних фактів».
Ґрунтовний аналіз сучасного етапу розвитку методологічної бази сучасних бібліотекознавчих досліджень подає О. Воскобойнікова-Гузєва в статті «Дискусійні питання розвитку теорії і методології бібліотекознавства», констатуючи, що «з огляду на комплексність здійснюваних останніми роками робіт бібліотекознавцями використовується весь спектр дослідницьких методик соціогуманітаристики. Залучаються як загальнонаукові (системний, історичний, проблемно-хронологічний, структурно-функціональний та порівняльний методи) і притаманні суміжним галузям знання, так і спеціальні підходи та методи (бібліотекознавчого і фондознавчого аналізу, фондової реконструкції і моделювання та ін.), які ґрунтуються на принципах історизму та наукової об’єктивності, актуалізму та розвитку». При цьому, говорячи про спеціальні підходи та методи, авторка, поряд із зазначеними вище, називає методи експертної оцінки, інтерв’ювання та анкетування, моделювання і моніторингу, спостереження, опитування та експерименту і уточнює, що вони «базуються на загальноприйнятих методах наукового дослідження, але тісно пов’язані з практикою бібліотечної справи».
Дослідження проблеми організації та розвитку бібліотечного дистантного інтернет-обслуговування з позицій розкриття бібліотекою як соціальним інститутом свого суспільного призначення, налагодження комунікації з користувачем у процесі реалізації комунікаційної функції обумовило визначення базовим методом дослідження соціально-комунікаційний метод.
Докладно обґрунтував специфіку методології досліджень соціальних комунікацій та загострив увагу на суті соціальнокомунікаційного підходу до вивчення явищ, процесів, функцій соціальних комунікацій В. Різун.
Як наголошує вчений, суть «цього нового для науки в цілому підходу є фіксація, моніторинг, опис, аналіз та інтерпретація даних у системі понять соціально-комунікаційного інжинірингу, а точніше – з точки зору того, чи здійснює об’єкт дослідження на соціум той вплив, який технологічно закладався, і як соціум відреагував на об’єкт впливу» [171].
В. Різун виділяє шість аспектів, що обов’язково включає в себе дослідження комунікаційних об’єктів у соціальному вимірі:
1) фіксація досліджуваного об’єкта у природній для нього системі суспільних координат (зв’язок із соціальною групою, фахом, віком, освітою, переконаннями, вірою тощо);
2) спостереження за досліджуваним об’єктом в соціальних умовах;
3) експериментування з досліджуваним об’єктом у реальних або лабораторно відтворених соціальних умовах;
4) опис результатів спостережень чи експериментів відносно соціально заданих параметрів;
5) аналіз результатів досліджень у соціально заданому контексті;
6) соціально зорієнтована інтерпретація результатів аналізу.
В. Ільганаєва запропонувала новий підхід застосування соціально-комунікаційного підходу в умовах інформаційного суспільства для досліджень у напрямі бібліотекознавства. Серед його особливостей дослідниця виділяє єдність соціально-комунікаційних процесів; предметність соціально-комунікаційної діяльності; етапність інформатизації; інтеграцію соціально-комунікаційних підсистем суспільства на основі переформатування організаційно-функціонального устрою соціально-комунікаційних структур.
З позицій соціально-комунікаційного підходу бібліотечне дистантне обслуговування розглядається як інструмент комунікації бібліотеки і користувача, який обумовлює функціонування бібліотеки не лише як установи, а як більш складного соціального утворення – соціального інституту, сприяє виявленню бібліотекою як соціальним інститутом своєї сутнісної природи.
В цьому контексті, порівнюючи запропоновану Ю. Столяровим чотириелементну модель бібліотеки як соціального інституту (бібліотечний фонд, контингент користувачів, бібліотечний персонал, матеріально-технічна база) з моделлю бібліотеки-установи, О. Полтавська звертає увагу на те, що система бібліотека-установа складається з трьох системоутворюючих елементів, поєднаних зв’язком «хто» – «що» – «як». За висновком дослідниці, установа перетворює ресурс на кінцевий продукт – цінність (рис. 1).
Водночас принциповим виглядає висновок О. Полтавської стосовно того, що саме завдяки утворенню зв’язку «установа» – «користувач» формується новий, більш складний тип соціальних систем – система соціальний інститут, яка вже включає у свій склад елемент користувача.
Зі сказаного випливає, що мета бібліотеки-установи – придбати, обробити, розставити в певному порядку, зберегти бібліотечний фонд (БФ, документи) – тобто створення якоїсь цінності, готової до вживання. Сенс існування системи бібліотека-установа – надати можливість читачам користуватися бібліотечним фондом, тобто надати цю послугу користувачеві (тому представнику суспільства, що її потребує). При цьому утворюється система Бібліотека-соціальний інститут, інтегративна функція якої збігається зі змістом бібліотеки-установи, її підсистеми (рис. 2).
Інакше кажучи, зв’язок між цінністю відповідного закладу та його користувачем (сенс існування) є системоутворюючим для більш складної системи – відповідного соціального інституту [155].
БФ КП
БП МТБ
Рис. 1. Модель бібліотеки-установи
Умовні позначення: БП – бібліотечний персонал (хто); БФ – бібліотечний фонд (що); КК – контингент користувачів (кому); МТБ – матеріально-технічна база (за допомогою чого).
БФ КП
БП МТБ
Рис. 2: Модель системи бібліотека – соціальний інститут за Ю. М. Столяровим
Умовні позначення: БФ – бібліотечний фонд (що?); КК – контингент користувачів (кому?); БП – бібліотечний персонал (хто?); МТБ – матеріально-технічна база (за допомогою чого забезпечується збереження і використання документів).
Таким чином, саме в контексті застосування соціально-комунікаційного підходу стає можливим теоретичне обґрунтування значення бібліотечного обслуговування як необхідної умови для функціонування бібліотеки як соціального інституту.
Його доповнення структурно-функціональним, системним та інституціональним підходами створило підґрунтя для вивчення дистантного обслуговування як, з одного боку, результату, а з іншого – інструменту впливу користувачів (через зміну інформаційних потреб та запитів) на функціонування бібліотеки як системи, трансформацію її структури, виокремлення в бібліотечних установах спеціальних відповідних підрозділів, розширення спектру бібліотечних послуг. Врахування в контексті використання системного підходу останніх наукових досягнень у сфері мобільного зв’язку дало, також, змогу визначити перспективні напрями розвитку дистантного інтернет-обслуговування, з’ясувати вплив на цей процес вдосконалення новітніх електронних технологій.
Дослідженню використання бібліотеками дистантних форм обслуговування в історичному розвитку – від пересувних бібліотек до бібліотек електронних – з наступним визначенням пріоритетних напрямів їх вдосконалення, аналізу сучасного досвіду здійснення бібліотеками дистантного обслуговування, факторів впливу на цей процес, визначення його тенденцій і закономірностей, специфіки функціонування системи бібліотечного дистантного обслуговування у провідних вітчизняних та зарубіжних бібліотеках сприяло застосування діалектичного методу у поєднанні з порівняльним та історичним підходами.
Так, шляхом порівняння досвіду здійснення дистантного інтернет-обслуговування провідних зарубіжних та вітчизняних бібліотек було визначено особливості функціонування веб-сайтів провідних бібліотек світу й України, висвітлено спільні тенденції та закономірності розвитку структури і наповнення бібліотечних веб-сайтів, сервісів, які надаються за їх допомогою, серед яких: надання доступу до електронних каталогів, електронних фондів, реферативних баз даних, колекцій, виставок, фото-, відео- та аудіоресурсів.
З урахуванням позитивного зарубіжного досвіду окреслено шляхи вдосконалення функціонування веб-сайтів вітчизняних бібліотек, серед яких – розробка і впровадження мобільних версій веб-сайтів; поповнення структури веб-сайтів адресними тематичними розділами відповідно до виду бібліотеки, як-от: для дітей, родини, вчителів – для дитячих, шкільних та публічних бібліотек; для студентів, викладачів, науковців – для університетських та наукових бібліотек тощо, з наданням доступу до відповідних електронних бібліотечно-інформаційних ресурсів; забезпечення індивідуалізації комунікації користувача з потрібною йому інформацією, зокрема шляхом впровадження сервісу особистої віртуальної книжкової полиці або особистого віртуального читацького кабінету і т. п.; впровадження сервісів з надання доступу до інформації категорії громадян з особливими потребами.
Важливу роль у визначенні основних напрямів розвитку бібліотечної діяльності у сфері впровадження й використання дистантного інтернет-обслуговування, вивченні специфіки функціонування і завдань бібліотечних підрозділів, які забезпечують реалізацію дистантного обслуговування, відіграє використання методу аналізу документів.
Вивчення документів Української бібліотечної асоціації дають змогу сформувати уявлення про пріоритети УБА у наданні доступу до знань і використанні в цьому процесі електронних технологій, сприянню забезпечення прав громадян на доступ до всього обсягу накопичених знань та інформації, формуванню відкритого інформаційного суспільства та суспільства, що базується на знаннях, формуванні усвідомлення суспільством ролі бібліотек як чинника демократії, громадянського суспільства, центру інформації, культури, безперервної освіти, інформаційної та технологічної грамотності [209].
З’ясування місії УБА – забезпечувати лідерство з метою розвитку, лобіювання та удосконалення бібліотечно-інформаційного обслуговування – дає змогу говорити про дистантне інтернет-обслуговування як ефективний засіб її реалізації.
На підставі вивчення «Положення про систему довідково-бібліографічного обслуговування у Національній бібліотеці України імені В. І. Вернадського» (Затверджено Вченою радою НБУВ від 12 квітня 2011 р.) [130] стає зрозуміло, що до підрозділів НБУВ, які надають користувачам довідково-бібліографічні, бібліотечно-інформаційні послуги, відноситься Відділ технологій дистантного обслуговування, який забезпечує оперативний доступ до електронних інформаційних ресурсів Бібліотеки, зовнішніх мережевих ресурсів, комунікативних сервісів Інтернет та локальних електронних документів на оптичних компакт-дисках, виконує усі типи бібліографічних довідок за запитами віддалених користувачів в автоматизованому режимі, а також формує архів виконаних довідок та запитів, галузеві, тематичні та довідково-інформаційні блоки з забезпечення запитів віддалених користувачів. Крім цього відділом надається консультативна допомога користувачам залу електронних ресурсів щодо пошуку електронної інформації з усіх галузей знання та використання пошукових систем, здійснюється пошук електронної інформації за замовленнями користувачів.
Вивчення Положення дає змогу обґрунтувати інтеграцію дистантного інтернет-обслуговування з такими традиційними формами дистантного обслуговування, як МБА, СМБА і ДД, ММБА, адже, відповідно до документу, «сектор обслуговування індивідуальних та колективних дистантних користувачів здійснює шифрування і бібліографічне доопрацювання замовлень користувачів Бібліотеки та замовлень надісланих за МБА, СМБА і ДД, ММБА, надає бібліографічні й методичні консультації, що орієнтують у системі довідково-бібліографічного апарату НБУВ» [130].
Опрацювання зарубіжних документів, що стосуються стратегії розвитку інформаційної сфери та бібліотек Міжнародної федерації бібліотечних асоціацій ІФЛА та ЮНЕСКО, зокрема Стратегічного плану ІФЛА 2010–2015 (IFLA Strategic Plan 2010–2015) [245], Рекомендацій ІФЛА для бібліотек урядових департаментів [170], Програми ЮНЕСКО «Інформація для всіх» [162] та ін. дає змогу виявити ставлення світової бібліотечної спільноти до ролі бібліотек у сучасних процесах суспільних трансформацій і засвідчило загальну тенденцію до розширення бібліотеками спектру дистантних послуг та активізацію комунікації з користувачами.
Ознайомлення з «Олександрійським маніфестом про бібліотеки» (Alexandria Manifesto on Libraries, the Information Society in Action) прийнятим у 2005 р. ІФЛА, з визначеним загальним баченням ролі бібліотек та інформаційних служб у сучасному світі як інституцій що «сприяють розумному функціонуванню всеосяжного інформаційного суспільства», дає змогу розглядати бібліотеки, як інформаційні центри, що створюють умови для інтелектуальної свободи, забезпечують доступ до інформації, ідей і творчих робіт на будь-яких носіях, дають можливості для ефективного використання інформаційних ресурсів на базі інформаційно-комунікаційних технологій [231].
Соціологічний та статистичний методи дають змогу зробити висновки стосовно затребуваності та ефективності форм дистантного інтернет-обслуговування в процесі задоволення інформаційних запитів користувачів. Так, аналіз таблиці «Статистика ЦПІ РНБ», демонструє істотне зростання протягом 10 років кількості дистантних користувачів електронними ресурсами Центру правової інформації Російської національної бібліотеки: з 6 290 у 2002 році до 202 588 у І кварталі 2011 року. При цьому кількість щоденних відвідувань веб-ресурсів ЦПІ дистантними користувачами збільшилась з 17 у 2002 році до 2250 у І кварталі 2011 року.
Методи класифікації та моделювання доцільно використовувати відповідно для введення бібліотечних форм дистантного інтернет-обслуговування в загальну класифікацію форм бібліотечного обслуговування та розробки моделі бібліотечного дистантного інтернет-обслуговування, яка складається з чотирьох елементів – матеріально-технічної бази бібліотеки, електронного бібліотечно-інформаційного ресурсу, бібліотечного персоналу і системи дистантних інтернет-послуг.
В контексті дослідження дистантного обслуговування розроблена модель виконує три основні функції: описову, пояснювальну та прогностичну. Зокрема, з урахуванням представленої моделі можна прогнозувати, що розвиток матеріально-технічної бази бібліотеки вимагатиме підвищення кваліфікації бібліотечного персоналу, стане підґрунтям для розширення електронного бібліотечно-інформаційного ресурсу та спектру пропонованих бібліотекою дистантних інтернет-послуг. З іншого боку, прагнення до урізноманітнення дистантних інтернет-послуг, набуття ними індивідуалізованого характеру обумовлюватиме необхідність підвищення кваліфікації бібліотечних працівників, розвиток ресурсної та матеріально-технічної бази бібліотеки.
Застосування методів термінологічного аналізу й операціоналізації понять дає змогу вирішити завдання щодо визначення стану розробки і уточнення таких понять, як «бібліотечне дистантне обслуговування», «дистантний користувач», «дистантне інтернет-обслуговування».
