Державний борг — це загальний розмір накопиченої заборгованості уряду власникам державних цінних паперів, який дорівнює сумі минулих бюджетних дефіцитів за мінусом бюджетних надлишків. Державний борг складається із внутрішнього та зовнішнього.
Внутрішній державний борг — заборгованість держави домогосподарствам і фірмам даної країни, які володіють цінними паперами, випущеними її урядом.
Зовнішній державний борг — це заборгованість держави перед іноземними громадянами, фірмами, урядами та міжнародними фінансовими організаціями.
Основними причинами створення і збільшення державного боргу є:
• збільшення державних видатків без відповідного зростання державних доходів;
• циклічні спади й автоматичні стабілізатори економіки;
• скорочення податків з метою стимулювання економіки без відповідного коригування (зменшення) державних витрат;
• вплив політичних бізнес-циклів — надмірне збільшення державних видатків напередодні виборів з метою завоювання популярності виборців та збереження влади.
Існує взаємозв'язок між розмірами бюджетного дефіциту і державного боргу. Бюджетний дефіцит збільшує державний борг, а зростання боргу, в свою чергу, потребує додаткових витрат бюджету на його обслуговування і тим самим збільшує бюджетний дефіцит.
На обсязі бюджетного дефіциту відбиваються всі зміни у величині державного боргу, у тому числі обумовлені впливом інфляції. Тому важливо, щоб державна заборгованість вимірювалася в реальних, а не в номінальних величинах.
Фактичний бюджетний дефіцит за винятком інфляційної частки процентних платежів (операційний дефіцит) можна підрахувати за допомогою такої формули:
ОВО = ВО - Оо я,
де ОЕШ — операційний бюджетний дефіцит; ЕШ — фактичний бюджетний дефіцит; 0о — розмір державного боргу на початок року; п — темп приросту інфляції за рік.
Бюджетний дефіцит ускладнюється явищем квазіфіскальних витрат і квазіфіс-капьного дефіциту. Розрізняють два типи квазіфіскальних витрат держави: зобов'язання держави по видатках та квазісубсидії центрального банку.
Зобов'язання держави по видатках — це перенесені на майбутнє витрати бюджету, які не враховуються в поточному бюджеті. Вони виникають унаслідок прихованого державного субсидування імпорту або надання державних гарантій по платежах.
Квазісубсидії центрального банку — це діяльність центрального банку, яка стосується бюджетних операцій уряду і фінансується за рахунок його власних доходів. Вона охоплює окремі операції, пов'язані з державним боргом, фінансування збитків, що виникли внаслідок стабілізації валютного курсу, централізовані кредити економіці, рефінансування пільгових кредитних програм.
Внаслідок квазіфіскальних операцій держави за межами бюджету справжні масштаби державних видатків і величини бюджетного дефіциту та державного боргу занижуються.
Абсолютний розмір державного боргу є не дуже показовим індикатором, оскільки борг зростає у міру збільшення ВВП, і на його величину впливає інфляція. Більш змістовними є відносні показники заборгованості, а саме:
• відношення боргу до ВВП;
• відношення суми обслуговування боргу до ВВП.
Відносна величина державного боргу залежить від таких факторів, як рівень процентної ставки, якою визначається розмір виплат по боргу, темп зростання реального ВВП та обсяг бюджетного дефіциту. Зменшення відносної заборгованості в економіці можливе, якщо темпи зростання процентної ставки будуть нижчими за темпи зростання реального ВВП.
