Державні видатки являють собою витрати, пов'язані з діяльністю держави. За допомогою держави впроваджується споживання суспільних благ і трансфертні платежі приватному сектору (соціальна допомога, пенсії, страхування по безробіттю). Сукупні державні видатки (РЕ) поділяються на чотири категорії:
РЕ = Сс + Тг + і Оо + Іо,
де Со — споживання в державному секторі (зарплата робітникам державного сектора, платежі за товари, що купуються для поточного споживання); Тг — трансферти приватному сектору; і Оо — проценти з державного боргу; Іс — державні інвестиції.
Три перші категорії витрат утворюють поточні видатки держави, остання категорія—державні капітальні видатки.
Сукупні державні видатки є складовою частиною сукупного попиту. Зміна різних компонентів структури державних витрат має різні наслідки для економіки. Скорочення державних витрат на субсидування виробництва сприяє ефективнішому розподілу ресурсів в економіці, а скорочення витрат на соціальні трансферти може спричинити зростання безробіття.
Збільшення державних видатків змінює структуру сукупного попиту, рівень якого залежить від ступеня, яким державні видатки заміщують приватні витрати. Якщо відбувається «пряме витіснення», коли державні видатки рівноцінно замінюють приватні (видатки на освіту), то сукупні витрати зростають так, як і державні. Коли державні витрати фінансуються за рахунок підвищення податків, то зростання державних витрат підвищує процентні ставки, і відбувається «фінансове витіснення» приватного сектора державним.
Оскільки державні видатки впливають на рівень цін, розміщення ресурсів, роз- ~ поділ доходів, зайнятість і виробництво, вони є важливим інструментом макроекономічної політики.
