З усього видового різноманіття організацій можна виділити формальні і неформальні.
Головною ознакою формальних організацій є узаконена система норм, правил, принципів діяльності, стандартів поведінки членів організації. Формальна організація забезпечує проходження ділової інформації, необхідної для функціональної взаємодії її членів. Вона включає в себе різні регулятори, що нормують і планують діяльність даної соціальної спільності.
Формальна раціональна організація - в її основі лежить принцип доцільності, свідомого руху до мети. Вона принципово безлика, так як розрахована на абстрактних індивідів, між якими не повинно бути ніяких відносин, що виходять за рамки службових.
Неформальні організації існують одночасно з формальними. Для них характерна система не прописаних соціальних ролей, неформальних інститутів і санкцій, еталонів поведінки, переданих звичаями та традиціями. Їх поява пов'язана з своєрідністю дії «людського фактору» в організації, що ще раз підкреслює роль особистості в організаційному процесі.
Неформальна організація як спонтанна спільність людей припускає особистісні службові відносини, вирішення виробничих завдань способами, що є відмінними від формальних приписів. Утворення неформальних груп є формою дезорганізації, що сприяє підтримці соціальної цілісності, зняттю соціальної напруженості в колективі. Неформальна організація виступає своєрідним буфером між індивідом і жорсткою формальною організацією. Не виключена, однак, і негативна роль неформальних організацій: іноді приватний інтерес певної групи може переважати над загальною метою організації.
