Типологія — класифікація об'єктів за спільністю ознак. Потреба в типології організації виникає, коли нагромадження дослідницьких даних і вистава їх в організації роблять необхідним формування її єдиної картини.
Типологія організації дозволяє:
1) систематизувати об'єкт, зосередитися на особливостях, подібностях і відмінностях організацій за різними параметрами (мета, структура, функції і т.д.);
2) установити спільність проблем і типізувати їх для різних організацій, щоб одні організації могли користуватися методами вирішення проблем, застосовуваними в інших;
3) дати характеристику суспільства з організаційної точки зору, яка може використовуватися при аналізі можливих змін у структурі суспільства.
Класифікації організацій проводяться по різних ознаках. Наприклад: по розміру, за формою власності, за джерелами фінансування, за ознакою формалізації, стосовно прибутку, за організаційно-правовою формою й ін. Так, виділяють наступні організації [2]:
• стосовно влади – урядові й неурядові;
• стосовно головної мети – суспільні й господарські;
• стосовно прибутку – комерційні й некомерційні;
• стосовно бюджету – бюджетні й небюджетні;
• за формою власності – державні, муніципальні, приватні та колективні;
• за рівнем формалізації – формальні й неформальні;
• за галузевою приналежністю – промислові, транспортні, сільськогосподарські, торговельні та ін.;
• за самостійністю прийняття рішень – материнські, дочірні, залежні;
• за розміром і чисельністю членів організації – великі, середні, малі.
Громадські організації створюються для задоволення соціальних потреб і інтересів членів суспільства: політичні партії, союзи, блоки, правозахисні організації й ін.
Господарські організації задовольняють потреби індивідуума й суспільства шляхом господарсько-продуктивної діяльності. Вони підрозділяються на: виробничі, науково-виробничі, посередницькі й ін.
Комерційні організації – організації, що ставлять своєю метою одержання прибутку в інтересах засновників або акціонерів.
Некомерційні організації ставлять своєю метою задоволення суспільних потреб. Незважаючи на те, що цілі їх носять некомерційний характер, вони можуть займатися підприємництвом і отримувати прибуток. Отриманий прибуток іде не засновникам, а використовується на розвиток організації, прибуток не обкладається податком.
За рівнем формалізації розрізняють формальні й неформальні організації.
Формальні організації – це зареєстровані у встановленому порядку суспільні й господарські організації. Це об'єднання людей, зв'язаних договором про свої права й обов'язки. Формальні організації можуть мати статус юридичної або неюридичної особи.
Неформальні організації – незареєстровані в державних органах влади. Це об'єднання людей, не зв'язаних між собою формальними домовленостями про права й обов'язки, вони не реєструються в державних органах, створюються на базі спільних інтересів в сфері культури, побуту, спорту й ін. (наприклад, група туристів, об'єднання друзів, учасники перегонів й т.п.). Ознака формування неформальної організації – поява неформального лідера, що збільшує шанси переростання неформальної організації у формальну.
