Науково-технічний прогрес ХХ століття сприяв не тільки стрімкому розвитку промислового виробництва для задоволення всезростаючих потреб людства, але й призвів до суттєвого підвищення рівня екологічної небезпеки, яка проявляється в зміні умов життєдіяльності людей та деградації оточуючого природного середовища. Навіть навколоземний простір люди спромоглися забруднити шкідливими речовинами. Людське суспільство стало взаємодіяти з природним середовищем усієї планети. Сформувалися складні господарські системи, які за своїми розмірами перевищують національні рамки, а інколи поширюються на цілі континенти. В зв’язку з цим з’явилася значна кількість глобальних проблем, пов’язаних з екологічною небезпекою.
Виникли такі зміни глобального характеру, які спроможні призвести до незворотних порушень у біосфері. Створилась кризова екологічна ситуація, яка охопила практично всю планету. Зони підвищеного рівня антропогенного типу екологічної небезпеки займають значні площі у Північній Америці, Європі, на Близькому Сході, і Південній і Південно-Східній Азії. Екологічна небезпека природного типу теж поширюється на значних територіях: опустелювання практично є на всіх континентах, крім Антарктиди, зони активного знеліснення території – це тропічні частини Південної Америки й Африки, Південно-Східна Азія, північ Європейської частини Росії і південь Сибіру.
Науково-технічний прогрес ХХ століття ґрунтувався на ресурсовитратних технологіях з низькою ефективністю використання природних ресурсів. Значна частина останніх потрапляла у відходи і забруднювала навколишнє природне середовище.
Таким чином, можна стверджувати, що ХХ століття вирізняється створенням низки реальних чинників формування екологічної небезпеки, з яких основними є проблеми забруднення навколишнього природного середовища, ірраціонального використання мінеральних та земельних ресурсів, розвиток енергетики, виробництво продуктів харчування, проблема використання Світового океану, проблема питної води, а також демографічна проблема .
Якщо забруднення планети триватиме, по крайній мірі, в теперішніх розмірах, ніщо не допоможе вижити людству. Екологічна небезпека охоплює всю біосферу, в тому числі, і людину як її частку. Встановлено, що, наприклад, у тілі древніх єгиптян свинцю було у сотні разів менше, ніж у тілі сучасних людей. Аналізи криги Гренландії показали, що у свіжій кризі міститься у десять разів більше свинцю, ніж у кризі двохсотлітнього віку. Від 10 до 30% дітей в індустріально розвинених країнах, так чи інакше, страждають від забрудненого середовища. За останні десятиліття у світі кількість дітей із психічними та фізичними вадами збільшилась у кілька разів. У біосферу щороку надходить до тисячі нових речовин та хімічних сполук, які трансформуються та взаємодіють з уже існуючими в біосфері речовинами, особливо на фоні малих доз іонізуючої радіації [3].
Суттєві викиди радіоактивних речовин у навколишнє середовище були приурочені до випробувань ядерної зброї. Загальна потужність ядерних вибухів, які проведені СРСР, США, Англією, Францією і Китаєм, за період з 1955 до 1980 р.р., становила майже 220 мегатонн. Кількість радіонуклідів, які викинуті при вибухах, сягала 1010 Кі [3]. В теперішній час спостерігається процес безперервного радіонуклідного забруднення.
Вода здійснює невпинний кругообіг через океани та моря, хмари і дощі, через листя рослин та кровоносні судини тварин і людей. Присутні у атмосфері газоподібні речовини пронизують усі форми життя. Грунт покриває тонким шаром кам’яний скелет Землі і одночасно є минулим і майбутнім життя. Вода, суша, повітря, рослинні й тваринні організми, люди знаходяться у стані постійного обміну речовиною та енергією.
Для того, щоб суттєво знизити рівень забруднення довкілля, необхідно докорінно змінити технології промислового і сільськогосподарського виробництва. Відходи не повинні перевищувати обсяги, які може засвоїти та переробити біосфера без шкоди для себе. Слід ефективно використовувати енергію Сонця та Землі. Тоді знизиться теплове забруднення шкідливими речовинами, різко зменшиться електромагнітне, хімічне та інші види забруднень.
Отже, екологічна небезпека, що пов’язана із забрудненням біосфери, є найважливішою проблемою тому, що її розв’язання є також вирішенням інших проблем – енергії, ресурсів, питної води і демографічної ситуації. Зрозуміло, що справитися з цією проблемою можна протягом тривалого періоду часу. Вона потребує вирішення багатьох супутніх задач. Хочеться вірити, що покоління, на очах у якого виникає загроза всій біосфері, максимально використає набутий інтелектуальний та духовний потенціал, щоб протистояти цій загрозі.
