ЧАСТИНА І. ТЕОРІЯ ЕЛЕКТРИЧНИХ КІЛ

Найважливішим показником діяльності суб'єкта підприємництва є прибуток, бо він є джерелом формування власних коштів підприємництва.

Прибуток характеризує ефективність використання у виробництві матеріальних, трудових та грошових ресурсів, як власних, також інвестованих іншими підприємствами та банками.

Прибутковість (рентабельність) характеризує економічну життєздатність підприємства та конкурентоспроможність продукції даного підприємства.

Досягнення достатнього рівня рентабельності – одна з найважливіших умов існування підприємств у системі ринкових відносин, підтримання їх економічної заможності та кредитоспроможності.

Етапи аналізу фінансових результатів діяльності підприємства:

1. Оцінка динаміки прибутку (збитку) та її структури (таблиця 1.1.);

2. Аналіз формування прибутку від реалізації продукції. Факторний аналіз прибутку від реалізації продукції. (таблиці 1.2., 1.3.);

3. Аналіз динаміки чистого прибутку. (таблиця 1.4.);

4. Аналіз динаміки рентабельності (таблиця 1. 5.);

5. Факторний аналіз рентабельності виробництва (таблиця 1.6.);

6. Оцінка використання чистого прибутку (самостійно);

7. Перспективний аналіз прибутку (самостійно).

Нижче наведено макети аналітичних таблиць для проведення поетапного аналізу фінансових результатів діяльності підприємства.

Для розрахунків динаміки та структури фінансових результатів використати дані форми № 2, скласти висновки щодо виявлених тенденцій у зміні окремих складових фінансового результату до оподаткування та узагальнюючого показника, а також оцінити раціональність структури фінансового результату.

Таблиця 1.1.

Оцінка динаміки та структури фінансових результатів діяльності суб'єкта господарювання.

Визначити резерви збільшення прибутку від реалізації продукції або валового прибутку. Скористатися прийомом елімінування. Скласти висновки щодо розміру впливу кожного з факторів на зміну прибутку від реалізації продукції або валового прибутку.

Таблиця 1.2.

Розрахунок та аналіз прибутку від реалізації продукції.

Методичні вказівки:

Прибуток від реалізації, скоригований - розраховується множенням планової суми прибутку на процент виконання плану за обсягом реалізації продукції.

Вплив на прибуток фактору “Обсяг реалізації” – визначають шляхом множення планової суми прибутку на процент перевиконання (або недобору) плану обсягу реалізації. Виконання плану реалізації визначається відношенням фактичної реалізації за плановими цінами до планової реалізації.

Вплив на прибуток фактору “Ціна реалізованої продукції” – визначають шляхом зіставлення фактичної реалізації з тим же обсягом реалізації за плановими цінами.

Вплив на прибуток фактору “Собівартість реалізованої продукції”, «Витрати на збут» - визначають шляхом зіставлення фактичної собівартості продукції (витрат) з плановою того ж обсягу продукції. Знак впливу змінюють на протилежний.

Вплив на прибуток фактору “Адміністративні витрати” – визначають шляхом зіставлення фактичних витрат із плановими.

Вплив на прибуток фактору “Структурні зрушення у складі продукції” – обчислюють як різницю між прибутком від фактичної реалізації за плановими цінами і плановою сумою скоригованого прибутку.

Проаналізувати чистий фінансовий результат від усієї діяльності підприємства, зробити висновки. Використати надану форму для розрахунків (табл. 1.4.)

Таблиця 1.4.

Аналіз динаміки чистого прибутку

Проаналізувати відносні показники фінансових результатів (рентабельність). За даними балансу (форма № 1) та “Звіту про фінансові результати” (форма №2), розрахувати рентабельність виробництва, рентабельність реалізованої продукції та рентабельність продаж. Зробити висновки щодо динаміки цих показників.

Таблиця 1.5.

Аналіз динаміки рентабельності

Виконати факторний аналіз рентабельності виробництва за допомогою прийома елімінування. Розрахувати додаткові відносні показники для оцінки впливу факторів на зміну рентабельності (вихідні дані оформити в таблиці 1.6).

Таблиця 1.6.

Вихідні дані для факторного аналізу рентабельності виробництва

Методичні вказівки:

Вплив фактору “Частка прибутку” на зміну рентабельності виробництва вважати позитивним, якщо це супроводжується збільшенням прибутку.

Вплив факторів “Фондомісткість” та “Коефіцієнт закріплення” на зміну рентабельності виробництва вважати позитивним, якщо це супроводжується від'ємною зміною величини названих факторів.

ЧАСТИНА І. ТЕОРІЯ ЕЛЕКТРИЧНИХ КІЛ

ВСТУП

Наука про електрику чи в узагальненому визначенні про електромагнітні явища та процеси, як її складові, закони, яким вони підлягають та методи їх дослідження, є одною з визначальних наук загального пізнавального процесу, наукою, що особливим чином формує природознавчий кругозір людини та її світоглядну основу.

Теорію електричних явищ поділяють на теорію кіл (електричних, магнітних, електростатичних й електромагнітних) і теорію електромагнітного поля. Цей поділ викликаний тим, що прикладне використання електромагнітних явищ призвело до застосування пристроїв і систем, в основу яких покладено використання явищ електричних, магнітних, електростатичних й електромагнітних кіл або явищ електромагнітного поля.

З’єднання електротехнічних пристроїв, таких як генератори електричної енергії, перетворювачі її параметрів (трансформатори), випрямлячі, лінії електропередачі та приймачі електроенергії, з метою виробництва, перетворення параметрів, передавання, розподілу та споживання електромагнітної енергії, утворюють електричне коло. З останнім нерозривно пов’язані магнітні поля електричних машин, трансформаторів тощо.

Електричними колами називають також з’єднання електротехнічних пристроїв з метою генерування, перетворення, пересилання, розподілу та приймання інформації у вигляді електричних імпульсів – сигналів. Параметри електричних і магнітних кіл (резистанси, індуктивності, ємності, магнітні опори) визначаються геометричними формами та фізичними властивостями матеріалів відповідних елементів.

Якщо струм у всіх точках будь-яких нерозгалужених ділянок (віток) електричного кола можна з достатньою точністю вважати в заданий момент однаковим за значенням, то таке коло називають колом зі зосередженими параметрами. Одначе, це припущення мусить бути обґрунтованим. Так, у реостаті, крім перетворення електромагнітної енергії на теплову, що характеризується його резистансом, існує електричне поле, яке залежить від міжвиткових ємностей реостата, а також магнітне поле, що залежить від індуктивності реостата. Але ці поля при невисоких частотах практично не впливають на електромагнітний процес у реостаті й ними можна знехтувати. В індуктивних котушках за подібних умов електричне поле (через наявність міжвиткових ємностей) у порівнянні з магнітним полем незначно впливає на електромагнітний процес. Перетворення електромагнітної енергії на теплову в індуктивній котушці інколи не беруть до уваги чи, якщо ним не можна знехтувати, враховують виділенням резистансу котушки у вигляді резистора, сполученого послідовно з її індуктивністю.

Прикладом електричного кола з розподіленими параметрами є лінія електропередачі чи лінія передачі інформації – струми у будь-яких їх точках залежать не тільки від часу, але й від простору – відстані цих точок від початку (кінця) лінії. Зазвичай такі кола характеризують питомими параметрами на одиницю довжини лінії.

Параметри електричних і магнітних кіл можуть бути сталими або змінними – залежними від часу чи інтенсивності процесів кіл (струмів, напруг, магнітних потоків тощо) або від часу й інтенсивності процесів одночасно. Якщо параметри кіл залежать від інтенсивності процесів, то такі кола називають нелінійними. Їх процеси описуються в загальному випадку нелінійними диференціальними рівняннями. Якщо в електричному чи магнітному колі є хоч би один нелінійний елемент, то воно вважається нелінійним. Електромагнітні процеси кіл зі сталими параметрами в загальному випадку описуються лінійними диференціальними рівняннями.