5.1. Необхідні умови для виникнення пожеж
Щодня в нашій державі виникає в середньому 130-150 пожеж, на яких гине 5-6 чоловік, знищуються значні матеріальні коштовності.
Постійного стабільного зниження або росту пожеж не відмічається. Водночас можна впевнено стверджувати, що має місце прихований ріст пожеж. Такий висновок можна зробити з того, що за ті ж самі роки значно скоротилось промислове виробництво, споживання електричної і теплової енергії, кількість працюючого виробничого устаткування, що призвело до порційного зменшення відповідної кількості потенційних причин та обставин виникнення пожеж, але як вже було відзначено, загального зниження пожеж не відбулось.
Одним із головних принципів у системі протипожежного захисту має бути положення про те, що будь-яка пожежа не трапляється по собі, а викликана конкретними умовами.
Одночасна поява у просторі трьох факторів - горючої речовини, окислювача та джерела запалювання — може при- певних кількісних і якісних співвідношеннях спричинити виникнення та розвиток пожежі (гшс5.П.
Окислювачі - це речовини, що здатні активно окислювати інші речовини чи легко розкладатися з виділенням речовин, що активно окислюються. До них відносяться кисень, чистий або у складі повітря, хлор та інші.
Окислювач разом з горючою речовиною утворює так зване горюче середовище.
Горюча речовина — це тверда, рідинна чи газоподібна речовина, здатна горіти під дією вогню.
Джерело запалювання - це джерело тепла, яке має відповідну температуру і запас теплової енергії, достатні для запалення чи виникнення горіння.
Треба звернути увагу на необхідні співвідношення між вказаними умовами виникнення горіння. Наприклад, коли в атмосфері приміщення кисню буде менш як 16%, то горіння буде неповним. На цьому принципі побудовані системи газового пожежегасіння усередині приміщень. Або інший приклад. Чи можна одним сірником запалити дерев'яний стіл? Звичайно ні. Проте папірець легко займеться і від такого вельми не потужного джерела запалювання.
Відсутність хоча б одного з компонентів наведеної схеми повністю виключає можливість виникнення горіння, що є найважливішим постулатом, на якому ґрунтується більшість спеціальних заходів, спрямованих на попередження виникнення пожежі, та методика аналізу пожежної небезпеки.
Горіння - складний фізико-хімічний процес з'єднання горючої речовини з окислювачем, який супроводжується виділенням теплоти і випромінюванням світла.
Для розвитку процесу горіння потрібні певні умови: наявність і стан горючої речовини (вологість, температура), наявність і кількість речовини, що підтримує горіння (кисень або інші хімічні речовини-окислювачі), а також наявність і температура джерела вогню (іскра, полум'я, температура нагрітих предметів).
У звичайних умовах горіння окислювачем є кисень повітря. При зниженні його концентрації в повітрі різко знижується інтенсивність горіння, а якщо концентрація кисню досягне 8-10%, горіння припиняється повністю.
Деякі речовини здатні горіти без доступу кисню повітря. Наприклад, без доступу кисню повітря можуть вибухнути стиснутий ацетилен, хлористий азот, озон та інші речовини. Деякі метали можуть горіти в атмосфері хлору, парах сірки або двоокису вуглецю.
Процес горіння виникає через такі початкові форми загоряння, як спалах, займання, самозаймання і самозагоряння.
Спалах - швидкоплинний процес згоряння парів горючої речовини, що відбувається при їх контакті з відкритим джерелом вогню. Залежно від температури спалаху розрізняють речовини легкозаймисті (температура спалаху до 61 °С) і горючі (температура
спалаху понад 61 °С).
Займання - тривалий процес горіння, який виникає від джерела вогню і триває доти, поки існує виділення з горючої речовини парів. Займання відбувається при температурах, вищих за температуру спалаху для легкозаймистих речовин на 2-5 °С і для горючих на 5-30 °С.
Самозаймання - процес горіння речовини, що виникає від навколишньої температури, але без контакту з відкритим джерелом вогню. Наприклад, самозаймання горючих сумішей від стиснення, коли температура сумішей досягне певних значень.
Самозагоряння - процес горіння, який виникає від теплоти, що нагромадилася в речовині внаслідок біологічних або (та) фізико-хімічних процесів. Здатність до самозагоряння при зберіганні мають зволожені зерно, сіно, полова, костриця, трав'яне борошно, промаслені ганчірки тощо.
Пожежна небезпека різних речовин і матеріалів оцінюється їх здатністю викликати пожежу і вибух.
Пожежа - неконтрольоване горіння поза спеціальним вогнищем, що розвивається за часом і в просторі. Кожна пожежа призводить до значних матеріальних збитків.
Пожежна безпека - стан об'єкта, при якому виключається можливість пожежі, а у випадку її виникнення унеможливлюється дія на людей небезпечних факторів пожежі і забезпечується захист матеріальних цінностей.
Небезпека виникнення вибуху та пожежі у приміщеннях, в яких виділяються пари й гази горючих речовин і пилу, залежить від концентрації їх у повітрі.
Вибух - процес надзвичайно швидкого горіння, що супроводжується швидким наростанням тиску і має велику руйнівну силу.
Якщо в повітрі виникне така концентрація пилу, парів або газів, яка буде вищою від нижньої межі займання, то при наявності відкритого джерела вогню станеться вибух, а поза верхньою межею займання - буде горіння. .
Нижньою і верхньою межею вибуху називається відповідно найменша і найбільша концентрація парів, газів або пилу в повітрі, при яких можливий вибух суміші.
Характерним для пожеж є виникнення небезпечних факторів: високі температури, отруйні гази, падаючі предмети в результаті обрушення конструкцій будівель (споруд) тощо.
