Забезпечення безпечних та нешкідливих умов праці у рослинництві є однією з найважливіших умов підвищення соціально-економічної ефективності. Через те що ефективність профілактики виробничого травматизму і професійної захворюваності в першу чергу залежить від якісного їх аналізу, тому і пропонується зробити такий аналіз на прикладах роботи АПК упродовж останніх років.
При підготовці аналітичного огляду стану травматизму і професійної захворюваності використані матеріали Українського науково-виробничого центру по охороні праці в сільському господарстві і Держнагляду за охороною праці.
Рослинницький технологічних комплекс міцно пов'язаний з усім агропромисловим комплексом України, де умови праці ще не повністю забезпечують працівникам охорону їх життя і здоров'я в процесі трудової діяльності.
За останні п'ять років на виробництві в АПК загинуло більше 7 тис. робітників і спеціалістів, травмовано близько 300 тис. чоловік.
Тільки за останні 4 роки стали інвалідами майже 10 тис. осіб. Економічна сторона втрат не менш вражаюча. За узагальненими розрахунками прямі витрати підприємств за один день непрацездатності робітника з причин травматизму чи захворювання складають понад 30 гривень. За вищезгаданий період підприємства втратили через непрацездатність близько 8 млн. людино-днів, тобто понад 250 млн. грн. Такий стан з виробничим травматизмом ні з соціальної, ні з економічної точки зору не можна вважати нормальним.
Найбільш ризикованою у сільськогосподарському виробництві є професія механізатора. Аналіз травмонебезпечних ситуацій при експлуатації машинно-тракторного парку виявив, що безпосередньо при обслуговуванні певних машин (МТД) з різних причин виникає значна кількість небезпечних ситуацій з наслідками у вигляді аварії і травм працюючих. Якщо кількість травм, що протягом року сталися при застосуванні певної марки машин в Україні, прийняти за 100%, то причини, за яких виникли аварії, мають такі значення.
При обслуговуванні тракторів у рослинництві: від удару інструментами по елементах конструкції - 19,3 %; падіння з гусениць, підніжок (посадка у кабіну, заправка, пуск двигуна) -15,8%; падіння при вході чи виході з кабіни - 12,7%; опіки через передчасне відкривання кришки радіатора - 7,6%; продавлювання людей тракторами, що сталися при неправильному встановленні домкратів - 7,0%; пошкодження зламаним інструментом - 7,0%; удар обірваним тросом при буксируванні - 5,5%; перекидання трактора -4,8%, в інших ситуаціях - 20%. При обслуговуванні тракторних причепів та транспортних роботах: продавлювання або падіння спиці - 70%; вискакування із кузова на землю - 18,3 %; удар бортом (замком) при відкриванні та закриванні - 9,4%; травмування причепом при його перекиданні - 2,3%.
На зернозбиральних комбайнах: різні удари при технічному обслуговуванні - 32,7%, захват одягу (рук, ніг) рухомими (робочими органами) деталями - 27,9%, падіння у момент виходу з кабіни (посадка в кабіну), а також при падінні в інших місцях на комбайні (на площадках, корпусі молотарки та ін.) - 18,0%, травми в інших ситуаціях - 21,4%.
На заготівлі соломи: травмування тросом волокуші - 8,5%, травми ніг з різних причин - 2,6%, падіння із скирти і транспортних засобів -83,0%, засмічення технологічним матеріалом - 5,7%.
При обслуговуванні машин для механізованої обробки ґрунту: травмування відлітаючими осколками та інструментом - 30,7%; при очищенні робочих органів від налипання - 26,9%; падіння на агрегатові знаряддя -15,4%; продавлювання машинами - 26,9%.
При роботі на посівних машинах: травми від падаючої сівалки -35,3%; падіння при заправці сівалок насінням - 26,5%; захват одягу (частин тіла) рухомими деталями - 4,6%; в інших ситуаціях - 23,5%.
У таблиці 4.2. наведені показники виробничого травматизму із смертельними наслідками серед трактористів-машиністів сільськогосподарського виробництва за останні п'ять років.
Серед ситуацій, які спостерігаються, можна виявити найбільш типові - перекидання самохідних сільськогосподарських машин, транспортних засобів; наїзди транспорту на відпочиваючих у полі людей, дорожньотранспортні пригоди (наїзди на людей, перешкоди, перекидання); захват одягу або частин тіла рухомими деталями машин; падіння людей з трапів, драбин, транспортних засобів; удушення людей сипкими матеріалами (зерно, полова, грунт); опіки, ураження електричним струмом; при пошкодженні ізоляції тощо.
Аварійні ситуації і травми при роботі на гусеничних тракторах (в порівнянні з колісними): дещо більше було при наїзді на людей (22,0%); при травмуванні внаслідок несправності або відсутності на тракторах блокувальних пристроїв (24,7%), при несправності гальм і трансмісій та в інших випадках.
На виробничий травматизм і професійну захворюваність механізаторів мають вплив специфічні умови роботи.
В нашій країні механізатор, у більшості колективних і державних сільськогосподарських підприємств, працює щоденно і майже весь рік, а в часи найбільш напружених польових робіт - світловий день. При цьому через недооцінку нашими машинобудівниками проблем комфорту у кабінах вітчизняних машин наявні всі умови для передчасного стомлення працюючого протягом робочого дня та накопичення втоми протягом місяця, кварталу, року. Постійні перепади температури та перегрів організму у літній період призводять до частих захворювань .
