Представлення інформації в ЕОМ.

полягає у послідовному безперервному плануванні у спіралеподібній функції:

1. Етап: БАЖАННЯ: Чого я хочу? Визначення конкретних цілей

• амбіційні цілі

• пошук викликів собі (мотиви кар'єри)

• особисті пріоритети

• 100% віданність меті (цілям)

З пристрастю і насолодою дозвольте вашим амбіціям здійснитися.

2. Етап: МОЖЛИВОСТІ (навчання, вдосконалення) Що вмію, знаю?Чому можу навчитися?

• здійснити SWOT-аналіз компетентності (де я зараз, чим я володію, як подолаю)

• розробити план реалізації потенціалу

• навчитися вчитися

• визначити бажаний підхід (обрати методи реалізації своїх дій) до бажаної кар'єрної мети

• хотіти = (поки ще) не означає уміти. Головне – спиратися на здоровий глузд!

Модель 5 сил Портера

Модель (інструмент) силового поля

«Силове поле» - це аналіз факторів або сил, які підштовхують або сприяють змінам чи їх гальмують.

Активні сили Пасивні сили

Если Вы не идете в доход, тогда Вы идете в расход!

3. Етап: ДІЇ – ДІЯТИ (реалізація)

• деталізуємо план дій

• створюємо взаємовідносини з людьми, особливо з такими, які можуть допомогти в реалізації потенціалу, досягнення цілей

• якість: створюйте свій стиль («почерк») роботи: найвищий пілотаж – асоціація з вами як з брендом

• командна робота + керівна посада

Діяльність – це єдина важлива річ!

Уміти бути командним гравцем, бути колегою, уміти бути «гнучким».

4. Етап: ЩО ЗРОБЛЕНО? РОБИТИ (постійне покращення) Визначення результату. Контроль та коригування. цілей (корекція планів)

Здійснено: аналіз для контролю та подальшого вдосконалення.

• Цілі досягнуто ? (Що підлягає корекції?)

• Що можна зробити краще?

• Залучення клієнта.

• Знову визначити поточну ситуацію.

Навчатися та змінюватися у конкурентному середовищі.

Формулювання цілей

ПРАКТИЧНІ ВПРАВИ

Практичні кроки:

Перший крок: візьміть великий аркуш паперу й напишіть свої короткострокові й довгострокові завдання, як на роботі, так і вдома.

Другий крок: подумайте, які із цих завдань реальні й досяжні, а які є вашими мріями? Не відмовляйтеся відразу ні від жодної своєї "мрії". Завжди думайте про можливість їхньої реалізації, а не про ймовірність їхнього здійснення.

Пам'ятайте: докладаючи зусиль, ви можете багато домогтися. Саме по собі нічого не відбувається. Намагайтеся бути об'єктивним.

Третій крок: візьміть одне із завдань, що ви виключили як "фантазію" або "нездійсненну мрію": спробуйте на її прикладі зрозуміти, чого можна було б досягти, якби ви спробували її здійснити. Чим нереальніше завдання, тим кориснішою є вправа.

Припустимо, ви хочете стати рок-зіркою або мультимільйонером. Візьміть чистий аркуш паперу й запишіть своє бажання.

Четвертий крок:

- в одній колонці - перелічіть наявні у вас активи для досягнення цієї мети,

- в іншійколонці -те, чого вам бракує.

П'ятий крок:складіть бізнес-план по подоланню недоліків для досягнення своєї мети.

Розробка бізнес-плану:

1. Провести зовнішній аналіз і визначити, у якій сфері (тобто в якій галузі або на якому ринку) компанія здатна конкурувати і як вона може це робити (тобто потрібна оцінка галузі/ринку)

2. Провести внутрішній аналіз або самоаналіз (у порівнянні з конкурентами)

3. Скласти декларацію місії (із вказівкою того, де і як фірма вирішила конкурувати (вказати цільові ринки, пропоновані товари/послуги, канали збуту й т.д.), і основних цілей і моральних цінностей її керівництва)

4. Установити цілі (тобто розробити кількісні показники діяльності компанії - прибутковість, ріст, розмір, диверсифікоція, гнучкість, технологія))

5. Вибрати бізнес-стратегію (тобто стратегію, що дозволяє досягти цілей у прийнятний термін з урахуванням обмежень, виявлених при самоаналізі - С. Росту, диверсифікації, реструктуризації, фінансової реструктуризації)

6. Вибрати стратегію реалізації (С лідерства по зниженню цін або витрат, С диференціації (ціль - щоб товар/послуга відрізнялися від інших на ринку), С. Спеціалізації (С ринкових ніш - краще знають потреби своїх клієнтів), змішані С....далі знайти оптимальний спосіб здійснити обрану бізнес-стратегію)

7. Розробити функціональну стратегію (розподілити обов'язки між службами компанії й вивчити їхні потреби в необхідних для реалізації бізнес-стратегії ресурсах - дослідження й розробки; маркетинг і продажі; людські ресурси; фінанси; юридична підтримка; податки)

8. Створити систему керування реалізацією стратегії (тобто спостереження за ходом виконання плану, внесення необхідних коригувань)

Алгоритм (послідовність кроків) створення і просування особистого цільового іміджу

Лекція: Поняття інформації. Роль інформації і обчислювальної техніки у суспільстві. Представлення інформації в ЕОМ. Одиниці вимірювання інформації. Техніка безпеки при експлуатації ПК.

План

1. Вступ. Поняття інформатики та обчислювальної техніки.

2. Представлення інформації в ЕОМ.

3. Одиниці вимірювання інформації.

4. Покоління комп'ютерів.

5. Типи комп'ютерів.

6. Техніка безпеки при роботі з ЕОМ.

7. Запитання.

1. Вступ. Поняття інформатики та обчислювальної техніки.

Друга половина 20 ст. відзначилась бурхливим розвитком науки і техніки. Розвиток фундаментальних, прикладних і технічних наук спричинив необхідністю виконання безлічі розрахунків та обчислень. Для цього винайшли обчислювальні машини – комп’ютери.

Інформатика як наука досить молода: вона сформувалась у другій половині 20 ст., але вже стала необхідною складовою освіти сучасної людини. На сьогоднішній день сфера її практичного застосування дуже широка: нині важко уявити галузь діяльності людини, у якій би не використовувались комп’ютери, починаючи з виробництва, науки, освіти і медицини, закінчуючи побутом.

Інформатика – це наука, яка досліджує закони і методи обробки, зберігання і передачі інформації.

Сьогодні вміння користуватись комп’ютером є не менш важливим, як вміння читати і писати.

Сукупність пристроїв, призначених для автоматичної обробки інформації називається обчислювальною технікою (ОТ).

Набір пов’язаних між собою пристроїв називається обчислювальною системою. Головний пристрій обчислювальної системиє комп’ютер.

Комп’ютером (ЕОМ)– називається потужній універсальний пристрій для обробки, зберігання і передачі інформації.

Завдяки комп’ютерам можна створювати зображення, текстові документи, різноманітні математичні обчислення, відкрити для себе не лише нові ігри та розваги, а й вікно у світ Інтернету.

У давнину люди користувались різними засобами для обчислень. Найдавнішою з рахівниць вважають абак, винайдений у Китаї (в перекладі означає «дошка, на якій можна робити позначки»). На початку 17 ст. була створена логарифмічна лінійка, яка давала можливість швидко, але наближено множити та ділити числа.

Першу механічну підсумовувальну машину вдалось створити французу Белзу Паскалю в 1642р. Вона була побудована на основі зубчастих коліс і могла додавати та віднімати десяткові числа. А в 1675Паскалю вдалось створити машину, що виконувала 4 дії: додавання, віднімання, множення та ділення.

Майже водночас з ним у 1673р. німецький математик Лейбніц сконструював рахунковий пристрій − арифмометр, що виконував 4 дії.

Перший комп’ютер створено у 1946 р. в США(ENIAC) під керівництвом Д.Маучлі і Д.Еккерта. Недолік в тому, що програма, яка виконувалася, не зберігалася в пам’яті машини а набиралася складним способом за допомогою зовнішніх перемичок.

У 1945 р. відомий математик і фізик-теоретик Джон фон Нейман сформулював загальні принципи роботи універсальних пристроїв, за якими машина має керуватися програмою з послідовним виконанням команд, а програма має зберігатися у пам’яті комп’ютера. Перша подібна ЕОМ була побудована в Англії у 1949р (EDSAC).

В Києві було створено першу ЕОМ у 1951 р. в Інституті електродинаміки під керівництвом С.О.Лебедєва(МЭСМ). Можна стверджувати, що МЭСМ була першою ЕОМ в Європі.

Представлення інформації в ЕОМ.

Фізичне середовище, в якому фіксується інформація називається носієм інформації.

Історія людства знає багато способів збереження інформації. Це наскельні малюнки, що створювались на стінах печер за часів палеоліту, глиняні таблички в стародавньому Вавилоні. В давньому Єгипті інформацію зберігали у вигляді рукописів на папірусі, згодом винайшли папір. У 20 ст.почали широко використовуватися способи збереження інформації на фото- і кіноплівці, на магнітній стрічці. Нині поширеними носіями є магнітний диск та лазерний компакт-диск).

Існує багато видівінформації:

– за способом відображення: текстова та графічна, відеоінформація;

– в інформаційних процесах: вхідна та вихідна;

– за змістовністю: корисна та непотрібна;

– за точністю передачі: істинною або спотвореною.

Найважливіші властивості інформації:

– корисність (інф-ція є важливою для одних людей і несуттєвою для інших. Ступінь корисності визначається можливістю розв’язувати поставлені задачі з використанням наявної інф-ції );

– актуальність (своєчасність, важливість для даного моменту часу);

– достовірність (повинна відповідати дійсності);

– об’єктивність (інформація– відображення зовнішнього світу, а він існує незалежно від нашої свідомості, знань та думок про нього);

– повнота (інф-ція є повною, якщо її достатньо для розуміння ситуації та прийняття рішення);

– зрозумілість (інф-ція є зрозумілою, якщо при її отриманні не виникає додаткових запитань).

Будь-яка інформація в комп’ютері передається за допомогою двійкових чисел.

Двійкова система числення – це система, в якій для запису чисел використовують дві цифри: 0 і 1. Вони є символами, з яких складається мова, що розуміє та використовує комп’ютер.

Основою двійкової системи числення є число 2.

Двійковий код числа – запис цього числа у двійковій системі числення.

Спочатку розглянемо таблицю значень степенів числа 2:

Скориставшись таблицею, можна записати:

0 = 0* 2⁰ = 0₂

1 = 1*2⁰ = 1₂

15=8+4+2+1=2³+2² +2¹+2⁰=1*2³+1*2²+1*2¹+1*2⁰=1111₂

16=2⁴=1*2⁴+0*2³+0*2²+0*2¹+0*2⁰=10000₂

17=16+1=2⁴+2⁰=1*2⁴+0*2³+0*2²+0*2¹+1*2⁰=10001₂

29= 16+8+4+1=2⁴+2³+2² +2⁰=1*2⁴+1*2³+1*2²+0*2¹+1*2⁰=11101₂

30=16+8+4+2=2⁴+2³+2² +2¹=1*2⁴+1*2³+1*2²+1*2¹+0*2⁰=11110₂

31=16+8+4+2+1=2⁴+2³+2² +2¹+2⁰=1*2⁴+1*2³+1*2²+1*2¹+1*2⁰=11111₂

32=2⁵=1*2⁵+0*2⁴+0*2³+0*2²+0*2¹+0*2⁰=100000₂

Є різні системи числення (2-ва, 8-ва, 10-ва, 16-ва).В комп’ютерах переважно використовують двійкову систему числення.

Подібною до передачі інформації в комп’ютері була передача тексту за допомогою азбуки Морзе (винахідник телеграфного апарату та телеграфного коду Семюелу Морзе (1791-1872)). В алфавіті є лише два символи: крапка і тире. Наприклад, коди для літер: А (.-) Б (- ... ) В (.--).

Пізніше вчені довели, що не тільки текст, а й будь-яку іншу інформацію (звук, картинку) можна закодувати за допомогою 2 символів. Для цього використовують цифри 0 і 1.